Функції держави – суб’єкта регулювання інвестиційних процесів:
формування правових та інституціональних умов інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання;
фінансування або безпосередня реалізація інвестиційних проектів, пов’язаних з виробництвом суспільних і квазісуспільних благ та послуг;
координація та оптимізація взаємодії складових системи регулювання інвестиційних процесів (конкурентно-ринкової підсистеми, підсистем державного та громадянського регулювання);
визначення, виходячи з поточного стану національної економіки та перспектив її розвитку, стратегічних цілей та пріоритетних напрямків соціально-економічного розвитку країни;
свідомий вплив на інвестиційну діяльність суб’єктів господарювання недержавного сектору економіки, націлений на:
пом’якшення циклічних коливань у динаміці інвестицій;
коригування галузевої структури та регіонального розподілу інвестиційних ресурсів відповідно до системи національних пріоритетів та активізація процесів переливу капіталів;
стимулювання реалізації інвестиційних проектів інноваційного та природоохоронного характеру тощо.
Прямі методи дріп:
законодавчий захист від скорочення стратегічних державних інвестицій (освіта, НДДКР), що фінансуються з державного бюджету, встановлення квоти у відсотках до ВВП;
адміністративні обмеження по окремих видах інвестицій;
державна контрактна система, зокрема:
система сертифікації та стандартизації продукції;
моніторинг технологічних інновацій;
патентна політика;
керування інвестиційною діяльністю державних підприємств, у тому числі:
вставлення інвестиційного нормативу – фіксованої частки прибутку, котра в обов’язковому порядку повинна трансформуватися в інвестиції;
контроль інноваційної якості інвестицій;
кількісно-структурні зміни у державних капіталовкладеннях.
Функції державних капіталовкладень:
розвиток суспільно важливих сфер, у розвитку й функціонуванні яких через певні специфічні характеристики (значну капіталоємність, довгий строк окупності, ризиковість, суспільний характер споживання отриманих результатів тощо) не зацікавлений приватний сектор економіки;
розвиток державного сектора у виробничій сфері;
реалізація державної інвестиційної програми.
Таблиця
Непрямі методи стимулювання інвестиційної діяльності
Методи |
Інструменти |
1. Фінансово-кредитні
2. Податкові
3. Інфра-структурне забезпечення
4.Стимулюван-ня конкретних інвестиційних проектів
5. Протекціо-ністські |
1.1. Безпроцентні чи пільгові кредити 1.2. Інвестиційні гарантії 1.3. Дотації, субсидії та субвенції 1.4. Цільова емісія
2.1. Зниження ставки податку 2.2. Зняття податків на реінвестиції 2.3. Прискорена амортизація 2.4. Податковий кредит 2.5. Податкові пільги 2.6. Безмитний імпорт обладнання або комплектуючих 2.7. Вільні економічні зони
3.1. Надання землі у безкоштовне користування або за пільговими умовами 3.2. Субсидії на користування енергією 3.3. Надання будівель і споруд у безкоштовне користування або за пільговими цінами 3.4. Транспорті гранти
4.1. Гранти (цільове фінансування) ресурсо- та природозберігаючого обладнання 4.2. Сприяння у проведенні техніко-економічного обґрунтування проектів 4.3. Гранти на проведення НДДКР
5.1. Митні та акцизні збори 5.2. Квотування, ліцензування 5.3. Податки як елемент цінотворення |
2. Класифікація інвестицій (розписати кожен вид у словнику) : суб’єкти інвестиційної діяльності:
Суб’єкти інвестиційної діяльності:
1. Індивідуальні інвестори – фізичні та юридичні особи, які приймають самостійні рішення про реалізацію інвестиційних проектів, залучають для їх реалізації власні та/або фінансово-кредитні ресурси й мають право володіти, користуватися та розпоряджатися результатами інвестицій.
2. Інституціональні інвестори (фінансово-кредитні посередники) - система фінансово-кредитних установ, які мобілізують вільні кошти суб’єктів господарювання та, встановлюючи безпосередні відносини з реальними інвесторами, трансформують їх у цінні папери та/або різноманітні форми кредиту:
а) банківські установи:
центральний національний банк;
комерційні банки;
спеціалізовані банки (інвестиційні, інноваційні, біржові, іпотечні, ощадні);
б) спеціалізовані фінансово-кредитних інститути (парабанки):
інвестиційні фонди;
інвестиційні компанії;
страхові компанії;
кредитні спілки;
пенсійні фонди(ПФ);
с) банківські і небанківські консорціуми та корпорації.
3. Функціональні інвестори – це фірми, які залучаються до реалізації інвестиційного проекту на певному конкретному етапі (стадії) або для виконання певних конкретних функцій, у тому числі:
лізингові компанії;
фірми-девелопери;
фірми-ріелтери;
інжиніринго-консалтингові фірми;
будівничі компанії.
3. Державне регулювання ринку цінних паперів
Ринок цінних паперів – ринок, на якому можна придбати або продати права на власність та отримання доходів з цієї власності, втілені у цінних паперах (акціях, облігаціях, казначейських зобов’язань, заставних кредитах).
Функції державного регулювання РЦП:
визначення ключових напрямків розвитку РЦП та ролей його учасників (емітентів, інвесторів та фінансових посередників);
створення для суб’єктів РЦП сприятливого законодавчого та регулюючого клімату;
формування надійної системи захисту прав та майнових інтересів інвесторів на РЦП;
встановлення відповідальності за дії, що можуть привести до дезорганізації РЦП, недобросовісної конкуренції, шахрайству з фінансовими ресурсами. Контроль та підтримка правопорядку на РЦП;
забезпечення суб’єктів економіки достовірною інформацією щодо РПЦ (умови випуску та обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської діяльності емітентів, характер та тенденції кон’юнктури РЦП тощо);
ліцензування та регулювання діяльності фінансових посередників, встановлення економічних нормативів відносно адекватності власних ресурсів посередників обсягу та характеру операцій, що здійснюються ними.