Формирование инновационного типа личности студентов.

Лозовягина Ольга Сергеевна

Сумской государственный университет

студентка группы М-33

факультет экономики и менеджмента

На современном этапе развития общества образование является наиболее важной сферой человеческой деятельности. С переходом в XXІ столетие человеческая цивилизация вступила в новую эпоху своего развития – эпоху информационного общества, которое характеризуется быстрым распространением информационных технологий. Соответственно появляются новые требования к общественному развитию во всех его измерениях.

В этих условиях особенной остроты приобрели понятия, связанные с исследованием образования и его роли в жизни общества. Сейчас все чаще поднимаются вопросы о дальнейших направлениях развития образования, о формировании новой образовательной парадигмы, о влиянии образования на формирование личности. [4]

Образование представляет собой главный институт развития интеллектуально-культурного потенциала общества. Но при всех попытках ближе подойти к тематике образования, осмыслении ее роли в жизни человека и выделении основных векторов ее развития, не стоит забывать, что образование – это сложная, многоуровневая система, которая очень медленно формируется и еще медленнее перестраивается.

Многие психологи и философы предлагают свои модели, концепции, версии, программы построения образовательных процессов, пытаются определить комплекс идей, которые позволили бы глубже понять и успешнее поддерживать формирование личности нового типа, необходимого в быстро меняющемся мире. [3]

Итак, на сегодняшний день существует особо острая потребность в формировании специалиста нового типа, которая связана с существенными изменениями в социальной жизни. Эти изменения сопровождаются научным прогрессом, промышленной революцией и развитием демократии.

Основной проблемой «сегодняшней» личности является духовное опустошение и ее моральный застой (особенно юной личности). Чрезмерная психическая напряженность и перегрузка – это также продукт «развития» современной цивилизации.

В результате всего этого наблюдается снижение интеллектуальной активности человека, сокращается состав его творческих способностей и нарастает стереотипность, шаблонность.

Основным способом решения этих проблем является создание образования нового поколения, а значит и формирование инновационного типа личности.

В образовании нужно придерживаться равновесия между «квалификациями», которые должны быть предоставлены студентам, и «качеством», которое они должны получить для того, чтобы развивать свою образовательную и профессиональную ответственность, свою личность как свободного, достойного и востребованного гражданина в демократическом обществе. [3]

С этой точки зрения, привлекает особое внимание предложенная социологом А. Инкелес аналитическая модель современной инновационной личности, значимыми характеристиками которой есть:

1. готовность к экспериментам, инновациям, изменениям;

2. способность к плюрализму мыслей, осознание существования различных точек зрения без боязни изменения собственного видения мира;

3. ориентация на сегодняшний день и будущее, но не на прошлое;

4. уверенность и способность в преодолении создаваемых жизнью преград;

5. планирование будущих действий для достижения целей, как в социальной, так и в личной жизни;

6. вера в возможность регулирования и прогнозирования социальной жизни;

7. высокая ценность образования и будущей профессии.

Эти качества современной личности рассматриваются во многих работах как отечественных, так и зарубежных исследователей. [2]

Так, например, в работе французского социолога М. Крозье отмечено, что способность людей к инициативе стает в современных условиях более значимой в развитии личности, чем оперирование материальными ресурсами, поэтому конкурентная борьба заостряется не вокруг проблем владения материальными ресурсами, а вокруг способности быстрого возобновления, способности к продуцированию и восприятию инноваций. [1]

Поэтому среди основных качеств личности специалиста выделяют рядом с компетентностью, коммуникабельностью, знанием своего дела и так далее и такие качества, как инициативность, креативность, мобильность, а также готовность к восприятию инновационных изменений. А мобилизация этих качеств, в свою очередь, прямо зависит от готовности и способности учиться.

Нужно выделить также определенные характеристики характера инновационного типа личности, которые должны сформироваться во время образовательного процесса:

1. потребность в изменениях, умение освободиться от традиций;

2. наличие творчества как определяющего качества и творческого (креативного) мышления, а также нестандартного подхода;

3. способность находит новые идеи, и использовать возможности их реализации;

4. эмоциональная стойкость;

5. системный и прогностический подходы к выбору и организации нововведений;

6. умение ориентироваться в ситуации неопределенности и определять допустимый уровень риска;

7. умение ставить цель и добиваться ее;

8. стремление к самообразованию и самоусовершенствованию, а также способность к самоанализу.

Безусловно, это не окончательный список характеристик инновационной личности, который можно постоянно обновлять и дополнять, но достаточно необходимый и достаточный для определения инновационности как типичного качества личности.

Конечно, сегодняшний прогресс во всех сферах общественной жизни настолько стремительный, что ни один человек не сможет, базируясь только на полученном образовании, эффективно работать и быть конкурентоспособным.

Поэтому непрерывное образование («от образования на всю жизнь, к образованию всю жизнь») является определяющим условием в формировании полноценной личности. [1]

К сожалению, как уже было отмечено, современное образование направлено, скорее, на отражение прошлого. Но все-таки прослеживаются и набирают оборотов определенные тенденции относительно адаптации образования к требованиям будущего, а именно распространение опережающего характера и инновационной направленности указанных тенденций.

Итак, образование, адаптированное к будущему, с точки зрения формирования инновационного типа личности, должно развиваться более динамично, чем все другие формы и проявления социальной активности.

Литература:

1. Блага О.В. До питання про філософське осмислення ролі освіти у формуванні інноваційного типу особистості//Вісник НТУУ «КПІ». Філософія. Психологія. Педагогіка. Випуск №2 (17), 2006. – с. 7-11.

2. Карпова Ю. А. Инновации, интеллект, образование. – М.: Призма, 1998. – с. 93-94.

3. Сидоренко С.І. Етичні та моральні виміри і психологічні проблеми модернізації освіти в Україні//Вісник НТУУ «КПІ». Філософія. Психологія. Педагогіка. Випуск №2 (17), 2006. – с. 155-158.

4. Тертична Н.А. Психологічні проблеми професійного становлення особистості в умовах навчального процесу//Вісник КМУ. Серія: Психологічні науки.- №10. – 2007. – с. 106-113.

ПСИХОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ВІРТУАЛЬНОГО СПІЛКУВАННЯ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ

Приходько І. Б.

Група М-33

У статті аналізуються особливості поведінки користувачів у мережі Інтернет, які детермінують залежність від кіберпростору.Наводяться категорії залежності та поведінкові характеристики користувачів Інтернету.

Метою даної роботи являється вивчення питань впливу комп’ютеризації на особистість, проаналізувавши які ми зможемо зробити висновки та запропонувати шляхи вирішення проблеми негативного впливу комп’ютеризації на підлітків та юнацтво.

Питання впливу комп’ютерів на особистість та, зокрема, на розумову діяльність користувачів комп’ютерної техніки вивчалось психологами в останнє десятиріччя минулого сторіччя. Так, Л.П. Гур’єва [ зробила висновки про те, що при роботі з комп’ютером алгоритмізовані та рутинні операції спрощуються. За тими ж дослідженнями в результаті комп’ютеризації діяльності змінюється не тільки її операційний склад, а відбуваються зміни і на особистісному рівні. Причому вони можуть бути як позитивні так і негативні.

Отже перед нами стоїть задача, більше проінформувати батьків та викладачів про існуючі проблеми користування мережею Інтернет, дітьми та підлітками.

Придбавши дитині комп’ютер, більшість батьків не можуть нарадуватись, їхне чадо не біжить за першим покликом на вулицю, не вештається до пізна у темних підворіттях, не повертається додому у порваній одежі чи з запахом цигарки. Та з новою покупкою, як це не дивно, з’являються і нові проблеми. Але більшість батьків про це не здогадуються, оскільки вони менш освічені в плані сучасних комп’ютерних технологій.

Захищати дiтей вiд iнтернету, немов вiд вірусу ГРИПу, не потрiбно, не можна забороняти доступ дітей до всесвітньої “павутини” Утiм, пускати на самоплив перебування дiтей у вiртуальному свiтi у жодному разi не можна. Оскiльки з цiєю Мережею пов’язанi певнi ризики та загрози, про них обов’язково треба знати. А через те, що дiти часто на крок, а то й на кiлька попереду своїх батькiв щодо комп’ютерної грамотностi, загроза небезпеки пiдкрадається в родину  зовсiм непомiтно. Аналiз статистичних даних свiдчить про важливiсть питання захисту молодi та дiтей пiд час роботи в системi он-лайн. Так, за даними, 44 вiдсотки дiтей, якi користуються iнтернетом, стикалися з матерiалами «дорослого змiсту», та про це здогадуються лише 15 вiдсоткiв батькiв. Перебуваючи в iнтернетi, тi дiти навiть спiлкувалися з людьми, якi пропонували їм зустрiтись особисто, i 14 вiдсоткiв з них... вiдгукнулись на таку пропозицiю.

Насторожити батькiв повинна ще одна статистична цифра 75 вiдсоткiв дiтей, що працюють через iнтернет, згоднi подiлитися персональною iнформацiєю про себе або свою родину в обмiн на подарунки. Про сексуальнi домагання в Мережi розповiдає батькам лише кожна четверта дитина.Інтернет не можна забороняти, контролювати, регулювати. Навряд чи вдасться. Однак потрiбно! З небажаними контактами в iнтернетi стикається щонайменше кожен третiй юний користувач (порнопродукцiя, матерiали расистського,шовiнiстичного  змiсту тощо). Тож батьки навiть не пiдозрюють, якiй небезпецi пiддається дитина, хоча вона й перебуває постiйно вдома. Тобто ось, поряд, у сусiднiй кiмнатi, пiдлiток може спiлкуватися з будь-ким з будь-якого куточка планети без вашого вiдома. i сподiватися на цiлковиту безневиннiсть таких бесiд було б принаймнi наївно. Проконтролювати контакти дитини теж непросто. З небажаною iнформацiєю дитина може стикатися будь-де: на веб-сайтах, у чатах, пiд час отримання електронної пошти, миттєвих повiдомлень тощо. До того ж у багатьох країнах порнопродукцiя не заборонена, а спiлкування в «павутинi» не знає меж. Все починається зi звичайної цiкавостi, з бажання вiдчувати себе дорослим. Адже iнтернет дозволяє повну анонiмнiсть. Втiм, можливiсть сором’язливому в життi пiдлiтку поводитися в Мережi розкуто чи вульгарно навряд чи приведе до добра. Кiберхижаки — непоганi психологи, якi добре вiдчувають потенцiйних жертв, тривалий час пiдiгрують їм. Спiлкування в iнтернетi часто переходить у реальне життя, де замiсть романтики бруд, розчарування, шантаж, обман, насилля. Та часто навiть поскаржитися нiкуди: домовляючись про зустрiч, дiвчинка думає, що знає про свого он-лайнiвського приятеля все. Виявляється, окрiм псевдонiма, абсолютно нiчого. Та усвiдомлюють це лише потім, з морем слiз, надламаною психiкою та страхом. У дослідженні, проведеному Бетті Філліпс про вибір псевдонімів, були виділені дві основні категорії вибору:

• внутрішня мотивація;

• зовнішня мотивація 2.

Україна посiдає 50-е мiсце серед 52 країн за рiвнем комп’ютеризацiї населення, навряд чи це дає привiд для заспокоєння. Щодня 800 тисяч осiб перебувають у комп’ютерних клубах. Що роблять там дiти, якi сайти вiдвiдують, чим цiкавляться?

Коли за необхідністю мені треба було скористатися Інтернет клубом( можливо щоб роздрукувати якийсь необхідний матеріал)заходячи в якийсь клуб, я була свідком того, що повинна була чикати своеї черги оскільки дуже багато підлітків знаходилось там(на радість,та з іншого боку невелика вже це радісь,це здебільшого хлопці).Та чим же вони займалися? Як не дивно,вони грали в інтернетігри. Чесно кажучи дивлячись на них мені хотілось спитати одного з них, чи не хочеш ти піти на якусь секцію,займатися спортом. Адже ж є багато способів, на даний час, зайняти себе у вільний час.І в цьому набагато кориснішого,аніж цілими днями сидіти та гратися в ігри на комп’ютері.А якщо добре подумати, де 13 річний хлопчик може дістати гроші на те щоб по 3 години сидіти в Інтернет клубі (отримані гроші за роботу в це я не повірю) тому залишаеться не багато варіантів,або він виклянчів у батьків,або найгірше це вкрав. Та мене зупиняла думка, хто я для них, і яке право я маю їх вчити. Для цього існують вчителі та батьки. Та я не здивуюсь,половина батьків не здогадуеться чим займаеться їх дитина. Та не треба також дуже судити батьків,які в свою чергу заробляють гроші щоб одягти свое чадо та гарно нагодувати.

“Люди, спілкуючись в Інтернеті,регресують. Це очевидно”-так починае свою статтю про регрес англійський філолог Норман Холланд. На його думку, є три основні ознаки регресійної поведінки в кіберпросторі:

• балакучість;

• сексуальна заклопотаність;

• нічим не обґрунтована надмірна щедрість і відкритість2

Саме невпевнені в собі дiти, яким важко налагоджувати контакти з однолiтками в реальному життi, шукають  коло спiлкування у вiртуальному свiтi. Такi пiдлiтки легше пiддаються впливу, їхня психiка практично незахищена вiд iнформацiйного натиску.

На жаль, в iнтернетi є багато форм вияву ненавистi, починаючи вiд терористичних сайтiв до жорстокої сатири, де насмiхаються над зовнiшнiстю iнших людей, в яких  об’єктом нападiв стають нацiональнi чи сексуальнi меншини.Що вже говорити про iншi небажанi впливи iнтернету. Примiром, для спiлкування в мережi вiдвiдувачi використовують сленг. Втрачаються, а то й просто не набуваються навички епiстолярного жанру. Сьогоднi кавалери здебiльшого не надсилають дамам  душевних вiршiв на дорогому поштовому паперi i не очiкують у вiдповiдь вiсточки вiд коханої з калiграфiчними лiтерами та запахом її парфумiв. Спрощення спiлкування через iнтернет дiйшло до примiтивiзму, воно часто проходить за межею елементарної грамотностi. Аби зачарувати дівчину, вiртуальному залицяльнику зовсiм не обов’язково вишукувати епiтети чи «позичати» у поетiв солодкi слова, нинi мода не та, все значно простiше, i небезпечнiше!

«За бiльшої кiлькостi iнформацiї ми починаємо тупiти». Розкриваючи широкi можливостi для розвитку, iнтернет водночас розучує мислити. Що вже казати про психологiчний вплив на дитину? Багато дітей стають залежними вiд комп’ютера. Серйозним є i психiатричний аспект проблеми iнтернет-залежностi, хоч його визнають далеко не всi. Дитина поступово повнiстю переносить своє спiлкування у вiртуальний свiт, iзолюючись не лише вiд однолiткiв, а й вiд батькiв. Останнi ж, буває, задоволенi, що дитина нiде не тиняється, а сидить вдома, помiчають проблему занадто пiзно.

Чи iснує пересторога негативним впливам iнтернету на дiтей та молодь? Слiд пiдвищувати комп’ютерну грамотнiсть батькiв, адже без цього годi старшим контролювати дiтей, а отже, мати змогу вчасно застерегти їх вiд бiди. Вчителi iнформатики теж мають постiйно проходити спецiальнi курси, iнформувати дiтей про небезпеку, яка може чатувати на них в Мережi.

Як захистити дiтей вiд впливу шкiдливої iнформацiї в Мережi? Придбавши комп’ютер, нi в якому разi не потрідно самоусувайтися вiд спiлкування з дитиною, хоча вона вже й не набридатиме вам своїми «Чому?». Деякі психологи радять встановлювати комп’ютер не в дитячiй кiмнатi,  а в загальнiй, i якщо з вашою появою дитина рiзко змiнює картинку на екранi варто насторожитися.

Необхідно дiзнатися якнайбiльше про те, чим дитина захоплена в iнтернетi, попросити показати тi «сторiнки», якi вона розглядає. Спiлкування має бути вiдкритим, аби дитина без вагань могла звернутися по допомогу. Бiльше того саме вiдсутнiсть порозумiння зi старшими, дiти компенсують бесiдами зi своїми он-лайнiвськими друзями. А вони якраз i знають, що дитинi треба. Встановлюють довiрливі стосунки з дитиною, пiдкупляючи її св добротою,увагою,подарунками. Зазвичай вони в курсi найостаннiших музичних новинок, знають, якi речi цiкавлять дiтей, уважно вислуховують та спiвчувають. Утiм, нiчого нового: дитина вiдшукує у вiртуальному спiлкуваннi те, чого їй не вистачає в бесiдах з батьками, i знаходить. Вона поринає в це спiлкування сповна, насолоджуючись тим, що нарештi потрiбна, бажана, цiкава комусь. Хижаки тим часом послаблюють комплекси молодих людей, поступово вводячи у свої розмови сексуальний контекст або показуючи їм вiдверто сексуальнi матерiали. Далi надходить пропозицiя зустрiтися вiч-на-вiч, вiд якої юнак чи дiвчина зазвичай не вiдмовляються. Та бажання вирватися  з-пiд батькiвської опiки часто до добра не доводить. 

Тож треба розказати про небезпеки в iнтернетi. Дiтям молодшого вiку взагалi не потрібно дозволяти користуватися чат-кiмнатами. Якщо ж дитина спiлкується в чатах, поцiкавтеся, якi теми там обговорюються.

З якого вiку можна користуватися iнтернетом? Це запитання досить часто турбує батькiв. Дiти до 10 рокiв не мають навичок критичного мислення, і тому не повинні знаходитися в iнтернетi самi, а повинні бути під наглядом дорослих. Варто встановити дитині правила поведінки в Інтернеті (відвідувати лише визначені батьками сайти,та регулювати час перебування в Інтернеті ). Варто проаналiзувати i свою поведiнку в iнтернетi, скiльки часу там проводять самi батьки. Адже дiти переважно наслiдують своїх батькiв.

Контакти дитини мають бути пiд контролем батькiв. Однак нiколи не варто забувати, що вiдвертий дiалог кориснiший, анiж шпигування.

Ця стаття, на мою думку, повинна допомогти(застерегти) батькам та вчителям. Повинна проінформувати їх щодо неблагоприятного впливу Інтернету на підростаюче покоління. Наведені вище поради допоможуть батькам у вихованні дитини в мережі он-лайн.

Отже батькам необхідно дотримуватися цих порад, головне правило на мою думку- побільше живого спілкування. Адже куди більш приємно сісти, можливо за чашечкою чаю, та поговорити з рідною людиною, яка завжди зрозуміє і допоможе словом або ділом.

Літератури:

1.Гурьева Л. П. “О преобразованиях операционального состава компьютеризированных видов умственной деятельности. Весник МГУ. Сер.: Психология.-1993.-№3 С.41-

2.Гурьева Л. П. Психолокические последствия компьтеризации: Вопроси психологи.-1993.-№3 С.-5-16

3. Фринде В., Келер Т. Публичное конструирование «Я» в опосредствованном компьютером общении// Гуманитарные исследования в Интернете/ Под ред. А.Е. Войскунского.- М.:

Терра – Можайск, 2004.- с. 40-54