Зовнішня торгівля України за 1997 – 2007 рр., млн. Дол. Сша *

Показники	Роки
	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007
Експорт товарів та послуг	20355	17621	16332	19248	21086	23351	28953	30254	34223	38368	49296
Імпорт товарів та послуг	21891	18828	15237	18116	20473	21494	27665	32543	36136	45039	60618
Сальдо	-1536	-1207	1095	1132	613	1857	1288	-2289	-1913	-6671	-11322
Коефіцієнт співвідношення	0,93	0,94	1,07	1,06	1,03	1,09	1,05	0,93	0,95	0,85	0,81

*Розраховано за даними [5, 6].

Система національної продовольчої безпеки, на нашу думку, має базуватися на таких принципах: самозабезпеченість, незалежність, доступність, якість. Ці якісні характеристики слід враховувати при формуванні державної політики відносно продовольчої безпеки і забезпечувати такі її напрями: ефективний розвиток АПК, зовнішньоекономічна діяльність у сфері АПК, формування доходів населення, забезпечення збалансованого і якісного харчування (рис. 3).

ЯКІСТЬ

Забезпечення збалан-

сованого і якісного

харчування

ДОСТУПНІСТЬ

Формування

доходів

населення

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

Зовнішньоекономічна діяльність у

сфері АПК

САМОЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ

Ефективний розвиток

АПК

ПРОДОВОЛЬЧА БЕЗПЕКА

Рис. 3. Напрями формування державної політики забезпечення продовольчої безпеки України

Важливим елементом забезпечення продовольчої безпеки на макро- та мікроекономічному рівнях є прийнятий 31 травня 2007 р. закон України “Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів (ГМО) ” На сільськогосподарську продукцію повинен бути сертифікат щодо вмісту ГМО, а для готової продукції, відповідно до постанови Міністрів від 1 січня 2007 р., обов’язкове маркування тих продуктів харчування, що містять ці організми, але даний закон ігнорується як виробниками сільськогосподарської продукції, так і переробними підприємствами [9].

Вважаємо, що основними напрямами забезпечення продовольчої безпеки України з урахуванням умов ринкової економіки на повинно стати:

На макроекономічному рівні (рис. 4):

1. Підвищення життєвого рівня та стимулювання платоспроможного попиту населення на продовольство шляхом комплексного реформування системи оподаткування (прийняття ВРУ Податкового кодексу України), соціальних гарантій та підтримки малозабезпечених.

2. Розвиток системи державного регулювання якості та безпечності харчових продуктів на основі комплексного підходу до контролю та оцінки якості продуктів харчування (до вимог стандартів ICO серії 2001).

3. Стимулювання розвитку науково-технічного прогресу шляхом підвищення ефективності використання наявного науково-технічного потенціалу АПК [2, с. 100].

4. Вдосконалення земельних відносин та формування цивілізованого ринку землі шляхом створення відповідної нормативно-законодавчої бази.

Державне регулювання економічних процесів

Макроекономічний рівень

Підвищення життєвого рівня населення

Стимулювання розвитку науково технічного процесу

Вдосконалення земельних відносин

Формування сприятливому інвестиційному клімату

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Формування високоефективної економіки АПК

Розвиток агропромислового виробництва

Надання економічної свободи підприємствам

Ефективна зовнішньоекономічна політика

Удосконалення закону України “Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів” 

Рис. 4. Макроекономічні аспекти забезпечення

продовольчої безпеки України

5. Формування сприятливого інвестиційного клімату в агропромисловому комплексі шляхом запровадження податкових пільг учасникам інвестиційного процесу та збільшення обсягів централізованих капітальних вкладень як інструменту державної структурної політики у сфері АПК.

6. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності раціоналізації експорту завдяки розширенню вивозу продукції глибокої переробки сільськогосподарської сировини.

7. Формування високоефективної, соціально орієнтованої багатоукладної економіки АПК як основи забезпечення продовольчої безпеки держави.

8. Реалізація стратегії і тактики розвитку агропромислового виробництва на основі розробленої моделі аграрних реформ з визначенням короткострокових, середньострокових і довгострокових завдань та цільових державних програм виробничого і соціального призначення.

9. Збалансоване поєднання державного регулювання економіки агропромислового виробництва з економічною свободою підприємств і організацій в умовах ринку.

10. Створення законодавчо-правової бази оздоровлення соціально-економічної ситуації на селі (Державна цільова програма розвитку українського села до 2015 року не фінансується).

11. Реформування агропромислового виробництва, збільшення обсягів виробництва агропромислової продукції шляхом створення ринкового економічного середовища.

12. Розвиток рослинництва за Державною цільовою програмою розвитку українського села на період до 2015 р.

13. Фінансова підтримка селянських (фермерських) господарств з боку держави.

Таблиця 5