Герболо́гія (лат. herba — трава, рослина; logos — слово, наука) — наука, що вивчає біологічні особливості бур'янів, їх поширення, видовий склад, рясність у складі агрофітоценозів та розробляє методи регулювання рівня їх присутності та шкодочинності.Гербологія тісно повязана з іншими науками: ботанікою, агрофітоценологією, землеробством, рослинництвом, овочівництвом та іншими.Об'єктом вивчення гербології є сегетальна та рудеральна рослинність і система заходів по регулювання їх рівня присутності в складі культурфітоценозів.Предметом вивчення є функції та функціональні зв'язки бур'янового компоненту в агрофітоценозах і їх зміна під впливом різних заходів регулювання.Основні розділи гербології:

наукові основи гербології;

сегетальна і рудеральна рослинність;

системи контролювання бур'янового компоненту. Сегета́льна рослинність — польові види бур'янів, що зустрічаються в посівах сільськогосподарських культур. Рудеральна рослинність — сукупність смітникових види бур'янів; супутники жител людини, що зустрічаються на смітниках, біля заборів, на узбіччях доріг, в інших місцях людини, на покинутих місцях, відвалах тощо.

Рудеральні рослини (від лат. rudus, родовий відмінок ruderis — щебінь, будівельне сміття) — рослини, що ростуть, як правило, поблизу парканів, звалищ, доріг та ін. До рудеральних рослин відносяться блекота чорна, нетреба звичайна, амброзія полинолиста, та багато інших видів.

Рудерали часто мають різні пристосування для захисту від знищення людиною та тваринами (отруйні речовини, шипи, жалкі волоски та ін.). Разом з сегетальними (бур'яново-польовими) рослинами складають групу бур'янової рослинності. Гербологія є новою учбовою дисципліною у вищих сільськогосподарських

навчальних закладах України. Лише 15 років назад, автор вперше в Україні

прочитав курс «Гербологія» для студентів факультету «Захист рослин»

Національного аграрного університету. За ці роки пройдено значний шлях

становлення гербології як науки в нашій державі. Гербологія визнана в Україні, як

окрема наукова спеціальність, з якої проводиться підготовка аспірантів і

докторантів. Працює спеціалізована Вчена рада, де можна захищати кандидатські і

докторські дисертації з наукової спеціальності 06.01.13 «Гербологія». Сьогодні ця

навчальна дисципліна викладається не лише в аграрних навчальних закладах, а й у

педагогічних університетах. Розроблено дві магістерські програми підготовки

фахівців з гербології з відповідним методичним забезпеченням їх. Видано перший в

Україні і на теренах СНГ навчальний посібник з дисципліни «Гербологія».

Швидкий розвиток даного напряму зумовлений в першу чергу тим значенням,

і актуальністю, які мають бур’яни в землеробстві. Хоча ми і не сіємо ці види рослин,

але вони є нашими постійними супутниками. Вони пов’язані з землеробством з

самого його зародження.

Не дивлячись на величезні витрати часу, праці і коштів і сьогодні, в 21 столітті

втрати від бур’янів вимірюються величезними сумами. Наприклад, в США, країні з

найбільш інтенсивною системою захистурослин, втрати від бур’янів щорічно

складають більше 4 млрд. доларів. При цьому, фермери витрачають на їх контроль біля 6 млрд. доларів. В країнах з меншим рівнем розвитку, на контроль

забур’яненості посівів може витрачатися від 25 до 125 робочих днів. Скільки ж

коштують нам бур’яни, якщо лише на гербіциди (один з основних заходів контролю

забур’яненості) світ щорічно витрачає біля 20 млрд. доларів?

Як дивно, що при такій актуальності проблеми, до недавнього часу на її

вивчення ми в навчальному процесі витрачали всього 10 годин. Сьогодні курс

гербології має обсяг 90 годин. В розвинутих країн світу гербологія вивчається у всіх

аграрних університетах і є обов’язковою складовою частиною професійної

підготовки спеціалістів агрономічного профілю.

Ми і сьогодні не маємо спеціалізованого друкованого видання, де були б

сконцентровані публікації з даного питання. В світі видається міжнародний журнал

«WEED RESERCH», в якому вчені з різних країн світу публікують результати своїх

досліджень з біології, екології, та вивчення ефективності заходів контролювання

бур’янів.

Підготований науково-допоміжний покажчик є необхідним і своєчасним. Він

буде корисним як для виробничників, так і науковців та студентів. Без глибокого

вивчення результатів досліджень і досвіду попередників науковцям неможливо

приймати найбільш оптимальні рішення по вивченню окремих проблемних питань

гербології та ще й ефективно контролювати рівень присутності бур’янів у

виробничих посівах.

Автор від імені всіх користувачів, висловлює щиру подяку співробітникам

бібліотеки Національного університету біоресурсів і природокористування за

проведену велику роботу по підготовці даного науково-допоміжного покажчика.

М.П. Косолап доцент кафедри землеробства та гербології НУБіП України4

Гербологія як окрема наука виділилася відносно недавно, проте її значення та досягнення є незамінними для ефективного господарювання, адже найбільші витрати фермерів пов’язані з боротьбою із бур’янами. Щоб підсумувати основні досягнення та визначити напрями подальшої роботи, у Києві відбулася Восьма наукова конференція Українського наукового товариства гербологів «Бур’яни, особливості їх біології та систем контролювання у посівах сільськогосподарських культур», на якій науковці з України, Литви та Білорусії обговорили актуальні проблеми поширення бур’янів та способи боротьби з ними.

Проблеми забур’янення

Раніше гербологія була загубленою у загальному обсязі землеробства і недостатньо виділялася, та сьогодні науковці приділяють більше уваги саме проблемам забур’янення. Питання загострюється і тим, що з використанням хімпрепаратів підвищується забруднення ґрунтів, знижується їхня родючість, тому потрібно шукати нові ефективні способи боротьби з шкідливою рослинністю. Проте, як наголошують науковці, розглядати гербологію як зовсім окрему галузь теж недоцільно, адже більшість проблем землеробства так чи інакше потребують втручання гербологів. Наприклад, зміна систем обробітку ґрунту відразу призводить до нових проблем із бур’янами, з якими потрібно боротися вже інакше. Як зауважив голова товариства гербологів України, академік Національної академії аграрних наук України Олександр Іващенко, потрібно остерігатися грубого втручання у природний обіг мікроелементів. «З економічної точки зору, якщо витрати на оранку великі, то найефективніше при поверхневому обробітку застосовувати No-till... Але тоді проблеми з бур’янами не зникають, а просто стають іншими. Звісно, всі системи обробітку мають право на існування, але потрібно індивідуально підходити до кожної території з урахуванням потреби культурних рослин, які вирощують на цьому полі. І в такому разі економіку варто відсунути на задній план, позаяк все робиться заради оптимізації вегетації культурних рослин. Воювати з бур’янами до повного їх винищення - це воювати проти законів природи… А якщо врахувати, що кожного року на планеті з обробітку випадає 14-16 млн га орних земель, фермери повинні насамперед навчитися ефективно, з розумом обробляти ті землі, які в них є», - зазначив пан Іващенко. Оптимальна співпрацяОднією з перших проблем використання гербіцидів науковці називають нераціональне використання хімічних препаратів. Адже найефективніший спосіб обробітку бур’янів - при малих сходах. Проте тоді вразити вдається лише незначний відсоток рослин-шкідників, а обробіток при пізнішій фазі дає нижчий ефект. Але пошук оптимального варіанту - завдання не лише агронома-герболога, а й інженера, хоча методики такої співпраці в Україні майже немає. Бережіться амброзії на посівах соїНедоліком роботи науковці називають і те, що мало вивчаються біологічні особливості бур’янів, і те, що результати таких досліджень використовують безпосередньо у боротьбі з бур’янами. Наприклад, як розповів професор Вінницького національного аграрного університету Володимир Борона, забур’яненість амброзією широколистою протягом останніх 40 років збільшилася у 26 разів, а все через неврахування її біологічних властивостей. «Це дуже шкідливий бур’ян, який викликає алергію. До того ж ця культура дуже легко пристосовується до умов навколишнього середовища. Ми проводили дослідження поширення амброзії на пшениці - за 70 днів вона формує зріле насіння кількістю понад 350 штук на одній рослині», - зазначив науковець. Одним з елементів взаємовідносин культурна рослина-бур’ян він назвав і те, що амброзія чутлива до світла і в згущених посівах пригнічується. Проте поширення амброзії сьогодні вже є великою проблемою, адже основне її місце проростання - дороги та узбіччя, які ніхто не обробляє, чисельність цієї рослини на полях збільшується і через недотримання сівозміни. Проте найбільше через амброзію страждає не пшениця, а соя, її урожайність навіть при середньому забур’яненні знижується на 11%, тоді як у пшениці цей показник 1,5-2%. Посіви сої неможливо доглянути без хімічних методів через вразливість рослини, але потрібно використовувати не конкретний препарат, а суміш речовин.

Нові бур’яни у Литві

Проблема стрімкого поширення бур’янів існує не лише в Україні. Науковець з Литви Она Аушкалнієне зазначає, що протягом останніх двадцяти років дуже рідкісні бур’яни стали одними з найпоширеніших у країні. Звісно, фактори, що впливають на поширення та ріст бур’янів у Литві різняться від українських через дещо відмінний клімат, тим не менш у Литві налічується 250 видів бур’янів, більшість з яких розмножується насінням.

Найважливішими факторами появи тих чи інших бур’янів є культури-попередники, обробіток ґрунту та погодні умови. Зниження активності обробітку ґрунтів сприяє згущенню бур’янової рослинності. «Наші гербологи зробили висновок, що бур’янова рослинність залежить від посіву. Найпопулярніші культури у Литві - це зернові та ріпак. Відповідно литовські бур’яни номер один - метлиця, вівсюг та лисохвіст. Що цікаво, у 70-х роках вівсюг траплявся дуже рідко», - зауважила Она Аушкалнієне. Згідно з опитуванням литовських фермерів, у країні протягом останніх років зменшилася кількість багаторічних бур’янів, збільшилась різновидність однорічних та навіть з’явилися нові, досі непоширені бур’яни. Причинами цього є відсутність сівозміни, поява нових гербіцидів та нових культур. «При сьогоднішніх умовах однодольні бур’яни як були проблемою, так і залишаться, і, мабуть, ще гострішою. Адже причина збільшення злакових бур’янів - недостатній обробіток грунту та недотримання сівозміни», - додала Она Аушкалнієне.Різниця між методикою господарювання радянської доби та сьогодні в Литві відчутна суттєво, адже нові технології дозволяють підняти рівень урожайності, але забур’яненість, на думку литовських науковців, залежить саме від людського фактору та злагодженості роботи на самому господарстві.Ефективність ведення сільського господарства напряму залежить від багатьох факторів: погоди, ґрунту, клімату, насіння, технічного забезпечення, контролю щодо шкідливих організмів. Серед шкідників на перше місце можна поставити бур’яни, адже вони є прямим природним конкурентом культур та знижують урожайність. Відповідно проблеми, пов’язані з вивченням цих об’єктів, займають важливе місце.Товариство гербологів, яке працює під егідою Національної академії аграрних наук України з одного боку обговорює результати, а з іншого координує активні дослідження проблем контролювання бур’янів. Від результатів цієї роботи залежить успішність рекомендацій товариства та їх дієвість. Та однією з цілей є залучення до активної співпраці якомога більше фермерів і підприємців, адже потреба знань щодо контролю бур’янової рослинності є однією з основних при вирощуванні будь-якої культури. 28 серпня 2013 відбулося засідання БЮРО ПРЕЗИДІЇ НААН УКРАЇНИ «Про наукове забезпечення розвитку досліджень в гербології»

Доповідач: академік-секретар відділення рослинництва Іващенко О.О.

Заслухавши та обговоривши доповідь академіка - секретаря Відділення рослинництва О.О. Іващенка «Про наукове забезпечення розвитку досліджень з гербології» Бюро Президії НААН відзначає, то у виконанні завдань галузевих програм з виробництва зерна, олійних культур, цукрових буряків, картоплі, овочів та іншої продукції дуже важливе значення мас здійснення заходів із захисту посівів від бур'янів. За узагальненими даними наукових установ через надмірну забур'яненість посівів господарства щорічно недобирають 20-40 і більше відсотків рослинницької продукції. У зв'язку із змінами клімату та з урахуванням кон'юнктури ринку відбулися істотні зміни в структурі посівів сільськогосподарських культур: скоротились посіви гороху, ранніх ярих зернових культур, цукрових буряків, кормових культур; одночасно розширились посіви соняшнику, сої, ріпаку, кукурудзи на зерно, що суттєво вплинуло на склад попередників у сівозмінах та сприяло збільшенню забур'яненості посівів. Мінімізація обробітку грунту також є однією з причин надмірного поширення бур'янів на полях. Як наслідок, потенційна засміченість орного шару грунту насінням бур'янів становить у Поліссі 1,47 млрд шт./га, Лісостепу - 1,71 млрд шт./га, Степу -1,14 млрд шт./га. На орних землях в останні роки масово поширились багаторічні види бур'янів: осот рожевий, берізка польова, пирій повзучий та інші. Значну загрозу посівам становить такий карантинний бур'ян як амброзія полинолиста, кількість якого з кожним роком збільшується. Всього на полях країни зустрічається 836 видів бур'янів. Тому питання покращення наукового забезпечення боротьби з бур'янами набуло великої актуальності. Актуальність теми. Важливим резервом виробництва рослинного білка в Україні є розширення площ посіву та підвищення врожайності зернобобових культур, зокрема, сої. Проте її посіви надто сильно пригнічуються бур’янами, оскільки без належного догляду соя не спроможна конкурувати з ними за світло, вологу, поживні речовини тощо. Втрати урожаю сої від бур’янів становлять 15-40 % (Бабич А.О., 1995; Петриченко В.Ф., 1993), інколи вони сягають 89 % (Мєсяц І.І., 1984) або й зовсім гинуть.

Захистити посіви сої від малорічних бур’янів можна агротехнічними заходами та, використавши ґрунтові чи післясходові гербіциди з широким спектром дії. Значно важче вирішити дану проблему, якщо вона пов’язана із захистом культури від багаторічних бур’янів, зокрема, які б знищували коренепаросткові бур’яни, зокрема, осоти. Тому проблема захисту посівів сої від бур’янів є актуальною і потребує поглибленого вивчення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота є складовою частиною програми досліджень кафедри хімічного захисту рослин Національного аграрного університету за темою: ”Теоретичне обґрунтування оптимізації хімічного захисту посівів сільськогосподарських культур від забур’янення в ланці зернобурякової сівозміни: пшениця – соя – кукурудза”, номер державної реєстрації – 0199 U 002582.

Мета та завдання досліджень. Обґрунтувати та вдосконалити хімічний захист посівів сої від бур’янів у Лісостепу України, спрямований на підвищення її врожайності та поліпшення якості насіння. Завданням досліджень було встановити вплив гербіцидів на:

- рівень забур’янення та видовий склад бур’янів;

- густоту сходів сої та динаміку чисельності її рослин протягом вегетації;

- формування площі листкового апарату і його фотосинтетичну активність;

фізіологічні процеси у рослинах сої (вміст хлорофілу, симбіоз із

бульбочковими бактеріями);

- величину урожайності насіння та його структурні елементи;

- якісні показники насіння сої;

- енергетичну та економічну ефективність хімічних заходів захисту.

Об’єкт дослідження. Забур’яненість посівів та продуктивність сої в Лісостепу України.

Предмет дослідження. Шкодочинність бур’янів та вдосконалення технології хімічного захисту посівів сої в Лісостепу України.

Методи дослідження: польовий – для визначення біологічної ефективності гербіцидів;

– аналітичний – для визначення якісних показників урожаю сої;

– біохімічний – для визначення фотосинтетичної активності та фізіологічних процесів у рослинах сої;

– статистичний – для оцінки вірогідності отриманих результатів;

– розрахунковий – для встановлення енергетичної та економічної доцільності застосування гербіцидів.

Наукова новизна одержаних результатів. Установлена шкодочинність бур’янів, удосконалена технологія хімічного захисту посівів сої від забур’янення в Лісостепу України.

За кореневищного і коренепаросткового типу забур’янення використання в системі основного обробітку ґрунту гербіциду раундап, 36% в.р. (4 л/га) забезпечує зменшення чисельності багаторічних видів на 75-91 %, а лонтрел, 30 % в.р. (0,5 л/га) – коренепаросткових бур’янів на 80-84 %. Установлено, що осіннє знищення багаторічних бур’янів не зменшує забур’янення посівів сої малорічними видами, а навпаки звільняє фітоценотичні ніші для їх поширення.

Результати досліджень удосконалюють технологію захисту посівів сої від багаторічних та малорічних видів, застосовуючи у фазі 1-2 справжніх листків у культури гербіцид півот, 10 % в.р.к. (0,75 л/га) або бакову суміш галаксі топу, 47,1 % в.р.к. з поастом, 20 % к.е. (2,0+ 2,0 л/га), забезпечивши загибель 75-96 % бур’янів.

Визначена біологічна і господарська ефективність застосування бакової суміші гербіцидів фронтьєр і півот з нормами витрати 0,7-1,2 + 0,5-0,7 л/га та різним їх співвідношенням для прополювання посівів сої в досходовий період, а також вивчена їх післядія на наступну культуру сівозміни.

Практичне значення отриманих результатів. Удосконалена технологія хімічного захисту посівів сої, за якої в системі основного обробітку ґрунту вносили гербіциди суцільної дії, а в післясходовий період – застосували гербіциди широкого спектру захисної дії.

Особистий внесок здобувача. За безпосередньої участі здобувача розроблені схеми дослідів, робоча програма досліджень, особисто проведені польові досліди та лабораторні дослідження, узагальнені й теоретично обґрунтовані отримані експериментальні дані, проведений аналітичний огляд вітчизняної та зарубіжної літератури з технології вирощування сої, сформульовані висновки і пропозиції виробництву. Виробнича перевірка та впровадження наслідків досліджень здійснювались за участю автора.

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень доповідались на науково-практичній конференції “Виробництво, переробка і використання сої на корм та харчові цілі” – Вінниця, 2000; на науково-практичних конференціях гербологів України – Київ, 2002; 2004; на міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сучасного землеробства” – Луганськ, 2003; на міжнародній науково-практичній конференції “Наукові основи сталого розвитку кормовиробництва в Україні” – Вінниця, 2003; на міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми степового землеробства і рослинництва та їх вирішення в реформованих сільськогосподарських підприємствах” – Миколаїв, 2003; на наукових конференціях викладачів та аспірантів НАУ в 1999-2003 рр. та на засіданнях кафедри хімічного захисту рослин.

Публікації результатів досліджень. За результатами досліджень опубліковано 10 наукових праць, 5 з яких у фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота викладена на 140 сторінках комп’ютерного набору, містить 38 таблиць, 2 рисунки та 4 додатки. Складається із вступу, 5 розділів, висновків та пропозицій виробництву. Список використаних літературних джерел включає 235 найменувань, з них – 10 іноземних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Огляд літератури

У розділі подано аналіз наукових робіт з питань біологічних особливостей розвитку сої та необхідність захисту її посівів від бур’янів. Узагальнений зарубіжний і вітчизняний досвід проведення агротехнічного і хімічного захисту культури від бур’янів, вплив гербіцидів на забруднення довкілля.

2. Місце, умови та методика проведення досліджень

Ґрунтово-кліматичні і погодні умови. Досліди щодо встановлення ефективності осіннього застосування гербіцидів та бакових сумішей до- і післясходових препаратів на забур’янення посівів сої проводили у стаціонарній сівозміні кафедри хімічного захисту рослин Агрономічної дослідної станції НАУ, розташованої в селі Пшеничне Васильківського району Київської області в 1998-2001 роках. Виробничий дослід та впровадження наукових розробок здійснювали в дослідному господарстві “Великоснітинське” Фастівського району Київської області.

Основним типом ґрунтів дослідних ділянок Агростанції НАУ є чорнозем типовий малогумусний середньосуглинковий з вмістом гумусу в орному шарі (за Тюріним) – 4,38-4,53 %; рН сольової витяжки – 6,9-7,3; ємність поглинання – 30,7-32,0 мг-екв. на 100 г ґрунту. Вміст загального азоту (за К’єльдалем) – 0,27-0,31%, загального фосфору (за Мачигіним) – 4,5-5,5, а обмінного калію – 9,8-10,3 мг на 100 г ґрунту. Рівень залягання ґрунтових вод – 2-4 м. Материнська порода (карбонатний лес) залягає на глибині 180-210 см і містить 9-11 % карбонатів кальцію. Орний шар (0-30 см) має зернисто-пилувату структуру.

Клімат Лісостепу України – помірно теплий з середньорічною температурою повітря 6,5-7о С. За багаторічними даними метеопосту Агрономічної дослідної станції в середньому за рік випадає 562 мм опадів, їх максимум припадає на червень (64 мм) і липень (83 мм), а мінімум – на лютий (37 мм) і березень – (32 мм).

Рівень урожайності сої закладається в червні-липні, тому опади в ці місяці важливі як для культури, так і для формування забур’яненості її посіву.

За роки досліджень річна сума опадів коливалася в межах 496-556 мм. Посушливим був 1999 рік, коли опадів випало на 66,2, а за вегетаційний період – на 73,1 мм менше від середніх багаторічних показників. За вегетаційні періоди 2000-2001 років опадів випадало в межах норми. На проростання бур’янів та ефективність досходових гербіцидів, як відомо, впливає наявність доступної вологи у верхньому шарі ґрунту в травні. За цим показником найбільш посушливим виявився травень 2000 року, коли опадів випало на 17,3 мм менше норми.

Оптимальний строк сівби сої в Лісостепу – перша декада травня, коли температура ґрунту на глибині загортання насіння досягає 12-14о С. За роки досліджень травень був холоднішим від багаторічних значень: у 1999 р.– на 3,1о С, в 2000 – на 0,9 і в 2001 р. – на 3,1о С, що стримувало початок сівби, але тепло літніх місяців забезпечило нормальний розвиток культури і вчасне її дозрівання. За сумою ефективних температур 2000 і 2001 роки суттєво поступалися багаторічним показникам. Найсухішим був 1999 рік, гідротермічний коефіцієнт якого становив 0,87, при багаторічному значенні – 1,16.

Аналіз ґрунтових і погодних умов місця проведення досліджень характеризує його як сприятливий для вирощування сої на насіння, визрівання якого настає в другій декаді вересня – першій декаді жовтня.

Агротехніка вирощування. Попередник сої – озима пшениця, після збирання якої проводили лущення стерні дисковими лущильниками на глибину 8-10 см. Через 2-3 тижні, після відростання багаторічних бур’янів, на частині ділянок проводили обробку гербіцидами (раундапом і лонтрелом), а зяблеву оранку – у жовтні на глибину 23-25 см. Весняний обробіток ґрунту складався з боронування і передпосівної культивації з боронуванням на 6-8 см. Сіяли сою звичайним рядковим способом сівалкою СЗ-3,6 при прогріванні ґрунту на глибині 10 см до 10-12о С.

Висівали сорт сої Київська 27 з нормою 600-650 тис. шт./га. Догляд за культурою складався з досходового та післясходового боронувань, а також внесення гербіцидів. Боронування здійснювали середніми боронами під кутом до напряму сівби. В контрольному варіанті гербіцидів не застосовували.

Післясходові гербіциди вносили у фазі 1-3 трійчастих листків у сої ранцевим обприскувачем “Флокс-10” з витратою робочої рідини 300 л/га, а у виробничих умовах – тракторним штанговим обприскувачем “Харді” з витратою 200 літрів рідини на гектар.

Облік урожайності проводили методом суцільного обмолоту культури з облікової ділянки комбайном “Сампо” та одночасно методом пробних снопів з перерахунком величини врожаю на 1 гектар, при вологості насіння 14-15 %.

Методика проведення польових, лабораторних і виробничих

досліджень.

Польові досліди щодо визначення ефективності заходів захисту від бур’янів проводили за методичними вказівками ВІЗР (1981).

Загальні площі ділянок у дослідах з гербіцидами були 28-38 м2, облікових – 25-32 м2, повторність – триразова. Розміщення варіантів – послідовне.

Обліки забур’яненості виконували 2 рази протягом вегетації. Перший (кількісний) облік бур’янів проводили з визначенням їх видового складу за методикою Васильченка І.Т., (1979) у фазі гілкування, а другий – у фазі наливу бобів кількісно-ваговим методом за Фісюновим О.В., (1984).

Густоту стояння рослин визначали шляхом підрахунку їх кількості на 3-5 постійно закріплених площадках (1 м2) у фазі повних сходів та перед збиранням, з перерахунком густоти стояння сої на 1 га. Площу поверхні листків визначали методом “висічок” по О.О. Ничипоровичу (1961), абсолютно суху масу рослин – термостатно-ваговим методом (Петербургський А.В.,1968), чисту продуктивність фотосинтезу – за О.О. Ничипоровичем (1955).

Чисельність бульбочок на коренях сої підраховували на 20 рослинах в трьохразовій повторності з визначенням абсолютно сухої їх маси термостатно-ваговим методом. Для визначення структурних показників урожаю проводили розбір снопів з 25 рослин.

Визначення “сирого” жиру в насінні сої здійснювали за допомогою апарату Сокслетта методом знежиреного залишку, а вміст протеїну – шляхом визначення загальної кількості азоту (за К’єльдалем) з наступним перерахунком на протеїн (Петербургский А.В., 1968). Масу 1000 насінин визначали за ДСТУ 2240-93 (1993).

Оцінку економічної ефективності заходів захисту сої від бур’янів проводили за методикою В.А. Захаренка (1990). Величину енергетичних затрат визначали за методикою О.К.Медведовського, П.І.Іваненка (1988).

Статистичну обробку одержаних наукових даних виконували методом дисперсійного аналізу за Б.О.Доспєховим (1985) з використанням комп’ютера АМД-К6, що забезпечило високу точність та достовірність одержаних результатів. Схеми дослідів наведені в таблицях.