Тема 9. Моніторинг та звітність про стан виконання регіональних цільових програм План

1. Сутність та різновиди моніторингу в системі регіональних цільових програм

2. Здійснення внутрішнього аудиту програм.

3. Звітність про стан виконання Програм.

Список рекомендованої літератури

1. Закон України „Про державні цільові програми” // Урядовий кур’єр. 2004, 21 квітня.

2. Постанова Кабінету Міністрів України №621 від 26 квітня 2003 року „Про розроблення прогнозних і програмних документів економічного і соціальної і розвитку та складання проекту держбюджету”.

3. Постанова Кабінету Міністрів України №1007 від 21 липня 2006 року „Про затвердження стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року”.

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. №106 „Про затвердження Порядку розроблення та виконання державних цільових програм”.

5. Програма інтеграції України до Європейського союзу в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки / Під ред.. Шевчука В.Я. - К., 1999. -16с.

6. Указ Президента України „Про Стратегію економічного і соціального розвитку України „Шляхом європейської інтеграції на 2004-2015 роки” //Урядовий кур’єр. 2004, 7 травня.

7. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. В. М. Гейця. - К.: Ін-т екон. прогнозування: Фенікс, 2003. - 1008 с.

8. Європейська хартія територіального устрою // Бюлетень ЄЕК ООН -Женева.

9. Кравців В., Гринів Л., Копач М., Кузик С. Науково-методичні засади реформування рекреаційної сфери. Монографія, Л., ІРД, 1999. - 78 с.

10. Методичні рекомендації щодо порядку розроблення регіональних цільових програм, моніторингу та звітності про їх виконання.

11. Михасюк І., Бочан І. Державний менеджмент. Л-Жешув, НВФ „Українські технології”, 2003. - 139 с.

12. Прогнозирование и планирование зкономики // Под. ред. В.И. Борисевича, Т.А. Кондуровой. - Минск: Зкоперспектива, 2000. – С. 376.

13. Гринів Л.С., Кічурчак М.В. Національна економіка: Навч. посібник. – Львів: „Магнолія 2006”, 2008.-464с.

14. Гринів Л.С. Проблеми екологічного менеджменту в системі сталого розвитку рекреаційних територій Українських Карпат / Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Випуск 6(62), Львів, ІРД, 2006. – С.183-192.

15. Голов С. Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами. – К:Екаунтінг, 2000 – 384с.

16. МБФ. Стандарти аудиту та етики. – К.: ТОВ „Паритет-інформ”, 2003. – 712с.

17. Учас Б. Ф. Аудит: Навчальний посібник. – К.: Знання – прес, 2002.

18. Крапко І. Р. Роль внутрішнього аудиту у діяльності суб’єктів господарювання. // Відтворення господарського Т.2, Чернівці, 2007с. 315-323

19. www.nalogovnet.com

20. www.iem.prudko.info

21. www.ufin.com.ua

Моніторинг в системі регіональних цільових програм можна виокремити в такі групи:

1. Моніторинг за процесом формування Програм;

2. Моніторинг за процесом виконання Програм.

Цей моніторинг здійснюється розробниками Програм (відповідальним керівником) та її замовниками.

В процесі формування проекту Програми здійснюється всебічне узгодження всіх її розділів з керівниками відповідних департаментів обласних держадміністрацій. Водночас проект Програми розглядається на засіданні Кабінету Міністрів України, яке відбувається після попередньої експертизи цього проекту у відповідних міністерствах та відомствах.

Окрім цього особливої важливості набуває здійснення внутрішнього моніторингу та аудиту розробками - організаціями даної Програми.

За визначенням міжнародного Інституту внутрішніх аудиторів (внутрішній аудит є діяльністю з надання незалежних та об’єктивних гарантій і консультацій, спрямованих на вдосконалення.

На основі міжнародних нормативів аудиту Інститут внутрішніх аудиторів як міжнародна асоціація розробив для своїх членів стандарти професійної практики внутрішнього аудиту. У цих стандартах загальноприйняті вимоги до аудиторської діяльності скориговані з урахуванням специфіки внутрішнього аудиту. Стандарти професійної практики мають рекомендаційний характер, оскільки внутрішній аудит - це внутрішня справа, а в умовах ринкової економіки втручання у діяльність економічних суб’єктів обмежене. Увесь комплекс стандартів поділений на п’ять розділів, в яких визначені основні концепції внутрішнього аудиту. Необхідно зауважити, що вимоги стандартів періодично оновлюються у Положеннях про стандарти внутрішнього аудиту. Кожний із п’яти розділів містить один загальний стандарт, який конкретизований у спеціальних стандартах.

Аналізуючи, перший розділ „Незалежність" містить загальний стандарт: внутрішні аудитори повинні бути незалежними від структурного підрозділу, який вони перевіряють. Вимоги до незалежності внутрішніх аудиторів розкриті у директивах з двох спеціальних стандартів - „Організаційний статус” (для ефективного виконання аудиторських завдань необхідний відповідний організаційний статус відділу внутрішнього аудиту) і „Об’єктивність” (у процесі здійснення аудитору внутрішніми аудиторами слід дотримувати принципу об’єктивності).

В цілому, сферу внутрішнього аудиту Програм окреслюють таких 5 ознак:

1. Достовірність і повнота інформації.

2. Узгодженість з планами, законами, нормативно-законодавчими актами, постановами КМ України, процедурами.

3. Збереження всіх актів.

4. Ефективність використання всіх ресурсів Програми.

5. Досягнення цілей стратегічної та операційної реалізації положень Програми.

Згідно з міжнародним нормативом „Використання результатів роботи внутрішнього аудитора” внутрішній аудит здійснюється за такими напрямками:

• аналіз системи обліку і внутрішнього контролю;

• вивчення бухгалтерської (фінансової) й інформаційної операції (за окремими статтями витрат, залишків на бухгалтерських рахунках та ін.);

• вивчення економічності й ефективності управлінських рішень на різних рівнях господарювання;

• аналіз адекватності політики у сфері менеджменту;

• оцінка якості інформації;

• розроблення проектів управлінських рішень;

• проведення стратегічного аналізу;

• розроблення фінансових прогнозів.

Розглядаючи міжнародні нормативи внутрішнього аудиту можна сформулювати головні завдання служби внутрішнього аудиту:

• в неупередженій та об’єктивній оцінці фінансової, операційної та інших відповідних систем і процедур комерційної організації та наданні допомоги її персоналу і керівникам у ефективному виконанні покладених на них обов’язків шляхом надання результатів аналізу, оцінки, рекомендацій та ділових коментарів у зв’язку з діяльністю, яку вони перевіряють;

• в експертній оцінці реалізації економічної політики комерційної організації, забезпеченні задовільного рівня системи внутрішнього контролю.

В цілому внутрішній аудит Програм можна охарактеризувати з допомогою таблиці 9.1

Таблиця 9.1.