Питання #5 Ідентифікація ризику

Основними принципами ризик менеджменту є: принцип масштабності і принцип мінімізації.

Причинно-наслідковий метод використовується для ідентифікації менеджменту.

Пання#6. Класифікація ризиків

За сферою виникнення:

1.Соціально-політичні;

2.Адміністративно-законодавчі;

3.Виробничі;

4.Комерційний;

5.Фінансовий;

6.Демографічний;

7.Географічний.

За ступенем обгрунтованості ризику:

1.Обгрунтований.

2.Частково обгрунтований.

3.Авантюрний.

В залежності від причин виникнення:

1.Ризик з невизначенністю майбутнього.

2.Нестача інформації.

3.Суб'єктивний вплив.

За розміром втрат:

1.Допустимий;

2.Критичний;

3.Катастрофічний.

За характером дії:

1.Динамічний. Ризик непердбачуваних втрат які може нести підприємство протягом деякого періоду.

2.Статистичний. Ризик можливих втрат які несе підприємство за короткий період часу.

В залежності від можливого результату:

1.Чистий. Чисті ризики передбачають отримання або нульового або негативного результату.

2.Спекулятивний ризик. Виражється в можливості отримання як позитивного так і негативного результату(фінансові, інвестиційні ризики).

Питання#7. Поведінка суб'єктів ризику

Теорія ризику виділяє три моделі в залежності від схильності до ризику:

1.Якщо більщ бажаним є отримання гарантованого доходу піж участь у ризикованому проекуті - особа не схильна до ризику. Плата за ризик - це сума коштів яку особа не схильна до ризику готова заплатити щоб його уникнути.

2.Якщо є байдужим брати участь у ризикованому проекті або отримувати гарантований виграш - нейтральна до ризику особа.

3.Якщо привабливим є ризикований проект аніж отримання гарантованого доходу - схильна до ризику особа.

Мета діяльності менеджера - пристосування до обставин, щоб зменшити ризик. Існує внутрішнє і зовнішнє пристосування до ризику. Зовнішнє пристосування - екстравертність, - це сукупність способів та методів за допомогою яких суб'єкт ризику намагається активно вплинути на зовнішнє середовище. Внутрішнє пристосування - інтровертність, - характерне для осіб малосхильних до ризику, переконаних у неможливості прямого впливу на зовнішнє середовище. Їх основні інструменти: збір додаткової інформації, виграш в часі, генерація нових рішент і т.д.

Тема 2. Система кількісних оцінок ризику

Питання 1. Ризик в абсолютному вираженні;

Питання 2. Ризик у відносному виразі;

Питання 3. Допустимий, критичний та катастрофічний ризики.

Питання 4. Оцінка ризику ліквідності.

Питання 1.

Для здійснення кількісної оцінки ризику необхідно керуватися двома категоріями:

1.Величиною очікуваних втрат спричинених певним рішенням;

2.Ймовірністю настання цих втрат.

Для оцінки ймовірності може застосовуватись один із двох методів:

1.Суб'єктивний метод;

2.Об'єктивний метод(обробка статистичних даних).

Система кількісних оцінок ризику складається з таких:

- у випадку коли рішення є альтернативним показники ризику розраховуються так: R=Xn*Rn, де Xn - ймовірність настання позитивного наслідку, Rn - ймовірність настання негативного наслідку.

- у випадку якщо рішення мають безліч наслідків реалізації, то використовують наступні показники: математичне сподівання дискреційної величини - представляє собою суму добутків можливих варіантів цієї величини на їх ймовірність; показник дисперсії характеризує ступінь мінливості реальних данних деякої випадкової величини навколо математичного сподівання.

Іноді для оцінки ризику при обгрунтуванні рішення недостатньо абсолютних показників. У відносному виразі ризик визначається:

1.Коефіцієнт ризику. W=X/K - відношення величини максимальноможливих втрат до деякої бази порівнянь. За таку базу може прийматись обсяг власних ресурсів підприємства, загальні величини втрат по даному виду діяльності або сподіваний дохід від даного виду діяльності.

Задача

1.заощадживши власні 10000 доларів взяв ще в борг 40000 доларів під 10% річних і вклав всі 50 в акції компанії розраховуючи на зростання курсу 20%. Але фактичний курс почав падати і коли він знизився до 40% він позбувся цих акцій.

2. Вклав власні 50 000 доларів в тіж самі акції на тих же умовах і точно также позбувся акцій.

докажіть чому перший збанкрутів а другий - ні.

Крефіцієнт варіації завершує проведення дисперсійного аналізу ризику і використовується при наявності масивутстатистичної інформації. При чому чим більший цей показник, тим більщим є ризик пов'язаний з даним проектом або з даною більшістю.

Питання 2.

Зоною допустимого ризику є область, у межах якої даний вид підприємницької діяльності зберігає свою економічну доцільність. Величина збитків може дорівнювати загальній величині прибутку від проекту.

Катастрофічний ризик - це область можливих втрат які перевищують величину можливої виручки і можуть сягати вартості майна підприємства.

1.Показник допустимого ризику - це ймовірність того, що втрати виявляться більшими за граничнодопустимий рівень(таким рівнем єтприбуток від проекту);

2.Показник критичного ризику - ймовірність того, що втрати виявляться більшими за допустимий критичний рівень(розрахункова виручка); ризик 0,01%.

3.Показник катастрофічного ризику - це ймовірність того, що втрати по проекту будуть більшими за граничний катастрофічний рівень.(вартість майна).0,001%.

26.09.12

Питання 4.

Ризик ліквідності - це специфічна форма ризику яка визначається як ймовірність того, що підприємство не здатне буде виконувати свої фінансові зобов'язання.

Для оцінки ризику використовують два критерії:

1.Час трансформації активів;

2.Обсяг фінансових втрат пов'язаних з такою трансформацією.

Виходячи з цього для оцінки ризику ліквідності розраховуються наступні показники:

1.Частка терміново-ліквідних активів в реальному обсязі. Пл=Вт/В

Крл=Вт+Вв/Вс+Вн. Вт-вартість терміново-ліквідних.

За цим критерієм ризик класифікують:

-дуже високий ризик ліквідності. Втрати перевищують20%.

- високий ризик. 11-20%.

- середній ризик. 6-10%.

- низький ризик. До 5%.

Чим більший показник ризику ліквідності тім меншим буде ризик ліквідності.