Тема. Ринки виробничих ресурсів та доходи у ринковій економіці.

План.

1.Особливості ринку землі:

а)попит і пропонування землі, земельна рента, ціна землі та причини її диференціації;

б)роль держави в організації ринку землі;

в)проблеми земельної реформи в Україні.

2.Особливості ринку капіталів (кредитних ресурсів):

а)попит і пропозиція на ринку капіталів;

б)відсоток; причини відмінностей у відсоткових ставках;

в)роль банків в організації ринку капіталів.

3.Особливості ринку інформації:

а)попит і пропонування інформації;

б)ціна інформації;

в)доход власника інформаційних ресурсів;

г)роль Інтернету у забезпеченні руху інформації, його можливості та обмеження.

4. Особливості ринку праці:

а) попит і пропонування на ринку праці;

б)заробітна плата, форми заробітної плати, система заробітної плати;

в) закон формування зарплати. Причини відмінностей у зарплаті;

г) роль уряду та профспілок в організації ринку праці.

Література.

1.Ватаманюк З., Панчишин С. Економіка. Київ, 1999, ст. 82- 84.

2.Єщенко П.С., Ю.І. Сучасна економіка, К., 2005, ст.187-197.

3.Круш П.В. Основи економічної теорії. К., 2008, ст. 217-225.

Мета заняття:

пізнавальний аспект

• розкрити зміст ринків виробничих ресурсів;

• визначити форми доходів населення в умовах ринкової економіки;

розвивальний аспект

• розвивати загальнонавчальні вміння студентів, культуру розумової праці;

виховний аспект

• формувати культуру економічної поведінки в умовах ринку;

формування професійних компетентностей (інформаційної, інтелектуальної)

• готувати студентів до викладання економіки в початкових класах, надаючи знання з цієї теми та формуючи відповідні знання та вміння.

В результаті вивчення теми студенти повинні

знати:

• ринки виробничих ресурсів;

• форми доходів у ринковій економіці;

• зміст категоріального апарату теми;

вміти:

-визначати рівень зарплати, ціну землі та рівень відсоткової ставки за вихідними даними.

1.Ринок природних ресурсів.

Природні ресурси – один з основних факторів виробництва. До них відносять сировину і матеріали (предмети праці), паливо та енергію (засоби праці). Але головним природним ресурсом є земля. Поняттям «земля» часто позначають всю сукупність природних ресурсів, які землею і породжуються.

Особливості природних ресурсів:

• обмеженість або рідкісність,

• невідтворюваність більшості природних ресурсів.

У зв’язку з проблемою відтворюваності чи невідтворюваності природних ресурсів потрібно розглянути питання їх якості, зокрема, якості землі.

Якість землі визначається насамперед її родючістю при використанні в сільськогосподарському виробництві чи багатством корисних копалин у добувній промисловості.

Правомірно виділяти два види якості (родючості) земель – природну і штучну.

Природна якість землі закладена в неї самою природою при формуванні земної кулі, її геологічної структури, кори і грунтів.

Штучна якість землі – це поліпшена людиною природна її якість шляхом використання добрив, іригації чи меліорації грунтів, застосування засобів захисту рослин, прогресивної агротехніки тощо, тобто через вкладення в землю додаткових капіталів.

До речі, можливості людей у штучному поліпшенні якості земель суттєво обмежені; не можна поліпшити, наприклад, якість надр. Та й якість земель, що знаходяться в сільськогосподарському обороті, не можна поліпшувати нескінченно. Цьому перешкоджає дія закону спадної віддачі (закон спадної родючості землі).

Зміст закону спадної віддачі стосовно використання землі в сільському господарстві можна сформулювати так: кожне прирощення капіталу і праці, які застосовуються до землі, дає все менший ефект, тобто все менший приріст продукту.

За умов ринкової економіки й природні ресурси ( земля) стають товаром. Утворюється ринок природних ресурсів, основним компонентом якого є ринок землі (ринок земельних ділянок).

Як і на будь-якому ринку, тут виникають попит і пропозиція і формується ціна.

Ціноутворення на ринку природних ресурсів має свої особливості.

Ринок природних ресурсів пов'язаний із купівлею-продажем такого особливого фактора виробництва, як земля. При цьому окремі природні ресурси (повітря, вода) безпосередньо об’єктами купівлі – продажу не стають. Але у зв’язку із платою за їх використання та штрафними санкціями за перевищення встановлених норм забруднення, їх залучення в економіку також здійснюється на ринкових (платних) засадах.

На ринку природних ресурсів відбувається передання прав власності від їхніх власників до майбутніх користувачів – підприємств (видобувних, будівельних, сільськогосподарських – приватних чи державних). Покупцями землі можуть виступати й окремі особи.

Власником, а отже і продавцем землі, можуть бути приватні особи, органи державної влади, навіть корпорації.

З виникненням власності на землю виникає й відповідна їй форма доходу. Таким доходом стає земельна рента.

Земельна рента – це нетрудовий дохід, який отримує земельний власник. Підставою для отримання такого доходу є право власності на землю. Отже, земельна рента – це економічна форма реалізації власності на землю.

Класифікація земельної ренти:

а) абсолютна земельна рента – одержання якої є платою за оренду найгірших земель;

б)диференціальна рента 1 - це рента, яка виникає внаслідок диференціації за родючістю або за місцем розташування земельних ділянок. Це як дар природи – вища родючість, краще місцезнаходження:

в) диференціальна рента 2 – форма надлишкового додаткового продукту, який одержують внаслідок різної продуктивності затрат, що послідовно робляться на одній і тій самій ділянці землі, тобто внаслідок інтенсифікації землеробства;

г) монопольна рента – виникає в тому випадку, коли ринкова ціна продукту перевищує звичайний рівень. Це стосується товарів, попит на які дуже високий, а виробляються вони на рідкісних ділянках землі з унікальними властивостями і не можуть вироблятись деінде (особливі сорти винограду, деревини, деякі фрукти та овочі і інше). Попит на ці товари завжди вищий від їх пропозиції, що зумовлює утворення монопольно високої ціни. Надлишок монопольної ціни над звичайним рівнем привласнюється власником унікальних земель у формі монопольної ренти.

З рентними відносинами пов’язана ціна землі. В суспільстві, де існує приватна власність на землю, остання стає об’єктом купівлі-продажу. Земля купується як для виробництва сільськогосподарської продукції, так і для видобутку корисних копалин, для забудови, спорудження транспортних магістралей, аеропортів, спортивних споруд тощо.

Які фактори впливають на визначення ціни землі?

1.Попит на обмежені природні ресурси, адже їх пропозиція є цілком нееластичною, що визначається їх рідкісністю.

2.Невідтворюваність, а площа придатної для використання землі поступово скорочується, її поглинають міста і підприємства, дороги і водосховища, земля забруднюється, засмічується, засолюється. Людина в змозі певним чином поліпшити якість земель, пристосувати їх до своїх потреб, однак, ці можливості суттєво обмежені.

3.Ціна вартості землі ірраціональна (невимірна), бо спирається не на вартість (земля не є результатом людської праці), а на дохід, який приносить власнику її використання (продукти сільського господарства,сировини, палива, енергії, матеріалів).

4.Орендна плата за використання землі (рента) – дохід від землі.

Розрахунок ціни землі.

Ціна землі – це сума грошей, яка, якщо її покласти в банк, принесе своєму власнику дохід у вигляді процента, не меншого від тієї земельної ренти, яку приносить ця земельна ділянка. Отже, ціна землі – це капіталізована земельна рента. Вона прямо пропорційна розміру ренти і обернено пропорційна банківському проценту. Розраховується ціна землі за такою формулою

ЦЗ=R :S х100, де ЦЗ – ціна землі, R – рента, S – норма позичкового процента.

З розвитком суспільства ціна землі має тенденцію до зростання. Факторами, що живлять цю тенденцію, є

• зростання пропозиції позичкових капіталів;

• дія закону спадної віддачі,

• зростання земельної ренти;

• зростання кількості населення;

• фаз економічного циклу;

• зростання попиту на ділянки для забудівлі;

• зростання попиту на ділянки в районах, де знайдені корисні копалини тощо.

Кількість землі на планеті чи в окремій країні є обмеженою. Ціна землі зростає. Ціна землі узгоджує інтереси її власника та інтереси підприємств та осіб, які виступають на ринку землі покупцями.

Специфіка ринку землі полягає в тому, що його рівноважним чинником виступає рента – дохід від землі, водночас вона змінює лише попит і не змінює пропозиції.

Ринок землі в Україні є одним із найменш розвинутих. Є підстави вважати , що його формування відбуватиметься довго. Це пов’язано з тривалим існуванням державної власності на землю в минулому.

За матеріалами 22 з’їзду фермерів та приватних землевласників України.

«Сільські вісті»,10, 17 лютого 2012 року

Форми господарювання – аграрні імперії, фермерські господарства, особисті селянські господарства, середні господарства.

Кількість фермерських господарств – близько 43 тисяч ( майже не змінилася з 2000 року).

Разом з одноосібниками виробляють понад 80% молока, 50 % м’яса, 98 % картоплі, понад 70 % овочів.

А латифундисти вирощують в основному зернові культури на продаж.

З карти України щороку зникає 17-18 сіл. 30% населення – сільське населення.

Проблеми:

• кредити під високі відсотки ( на Заході – 2-3%);

• форвардні закупівлі зерна через Аграрний фонд відсутні;

• відсутня допомога на підтримку фермерських господарств та обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів;

• міндобрива, пальне дорогі;

-тиск податківців;

- проблеми збуту продукції;

- диктат посередників;

- мізерна допомога держава (попередні роки – 1-1,5 млн. грн., нині – 540 тис.);

- не створена Державна служба охорони грунтів.

Стає дедалі важче створити фермерське господарство. Процедура оформлення земельних ділянок настільки ускладнилася, що може тривати роками.

Досі законодавчо не врегульоване питання проїзду с/г техніки автотрасами.

Думка фермерів щодо ринку землі: земля в Україні не може продаватися. Найкраща форма землекористування – довгострокова оренда.

Держава продовжує тримати курс на латифундизацію АГП(агропромислового комплексу), ігноруючи дрібного виробника. Приклад: постанова Кабміну № 900 від 4 жовтня 2010 року, яка вказує на те,що сільгоспвиробникам відшкодовується будівництво приміщень, де утримується не менше 300голів ВРХ або 1200 свиноматок. Але для СФГ та ОСГ такі норми дуже великі, тому вони цю компенсацію ніколи не отримають.

Постанова Кабміну про переоцінку землі із застосуванням коефіцієнта 1, 756 заганяє фермера в глухий кут, бо орендна плата, яка внаслідок цього зростає майже вдвічі, під силу лише агрохолдингам.

Ринок землі – це заздалегідь спланований економічний геноцид, бо селяни без допомоги держави(кредитів) купити землю не зможуть. Її скуплять олігархи., аби потім перепродати.