3.Особливості ринку праці.

Ринок праці – це саморегульована конкурентна система розподілу і найму робочої сили.

На ринку праці здійснюється конкуренція між носіями робочої сили за найвигідніші умови праці та її оплати, між підприємствами за залучення необхідної кількості робочої сили найвищої кваліфікації, а також між працівниками та фірмами за рівень оплати праці.

Суб’єкти ринку праці – фірми, наймані працівники.

Об’єкт угоди купівлі – продажу на ринку праці – робоча сила.

Продавцями праці є люди працездатного віку, а покупцями - приватні підприємства або держава. Попит на ринку праці є похідним від попиту на товари і послуги, які виробляє економіка, а також залежить від продуктивності праці. Підприємець наймає додаткових працівників доти, доки ціна праці (заробітна праця) не перевищує їхній внесок у створений продукт.

Ринок праці виник тоді, коли робоча сила стала товаром.

Умови появи робочої сили як товару на ринку:

а) носій робочої сили повинен бути юридично вільним, щоб розпоряджатися нею;

б)він повинен бути позбавленим засобів виробництва, що й спонукає його продавати свою працю(робочу силу);

в)на ринку повинні з’явитися покупці цього специфічного товару.

Особливість ринку праці: його інтегрованість. Існує не єдиний, а багато спеціалізованих ринків праці, які є частинами інтегрованого ринку праці.

Спеціалізація та інтеграція ринків праці існує внаслідок існування різних кваліфікацій і фаху найманих працівників, утворення нових професій, з одного боку, і відмирання старих - -з іншого, зміни змісту традиційних професій.

Принципи побудови ринку парці:

а) особиста й економічна свобода працівників, які можуть обирати між зайнятістю чи безробіттям, тією чи іншою професією, родом діяльності, враховуючи насамперед особисті інтереси;

б)право працедавця (покупця робочої сили) самостійно вирішувати питання про кількість і якість найманої праці;

в)визначення рівня ціни фактора праці (заробітної плати0, виходячи з попиту на неї та її пропозиції, а також за взаємною домовленістю сторін.

Функції ринку парці як невід’ємного елементу ринкової структури:

а)оцінює корисність того чи іншого виду праці, її суспільну значимість;

б)регулює попит і пропозицію праці;

в) розподіляє робочу силу між галузями економіки, фірмами та регіонами країни.

Як і всі інші ринки, ринок праці функціонує на основі взаємодії чинників ціни праці, попиту на неї та її пропозиції.

Пропозиція праці визначається передусім ціною праці (ставкою заробітної плати), а також рівнем податків, потребами в забезпеченні непрацюючих членів сімї працівника, звичками й традиціями, культурою і релігією, силою профспілок тощо.

Попит на працю залежить від ціни на неї, а також визначається потребами виробництва у відповідності з попитом на товари і послуги, технічним рівнем підприємств, станом технології тощо.

У результаті конкуренції між суб’єктами ринку праці через механізм попиту і пропозиції встановлюється певний обсяг зайнятості і рівень оплати праці.

Ринок праці – це конкурентний ринок.

Рівновага ринку праці визначається загальною ринковою кон’юнктурою, тобто спільною взаємодією всіх суб’єктів ринку праці.

На ринок праці впливають ряд неконкурентних чинників:

а) держава(встановлює мінімальний рівень заробітної плати, здійснює її індексацію),

б)професійні спілки.

Інфраструктура ринку праці: біржа праці, недержавні служби зайнятості.

Біржа праці – установа, що регулює попит і пропозицію на ринку праці.

Біржі праці:

• вивчають кон’юнктуру ринку праці,

• реєструють безробітних,

• проводять їх перекваліфікацію, допомагають у працевлаштуванні,

• надають безробітним інформацію про наявність вільних робочих місць,

• проводять фахову орієнтацію молоді,

• здійснюють виплати по безробіттю тощо.

Біржі праці – установа державна, але контроль над нею здійснюють і профспілки.

Служби зайнятості – приватні агентства і бюро по найму, котрі обслуговують різні категорії працівників і спеціалізуються по фаху, професіях і регіонах.

Посередницькі агентства по найму є й при профспілках, молодіжних і релігійних організаціях тощо.

Держава створює і контролює страховий фонд по безробіттю, з якого здійснюються виплати безробітнім.

Джерела утворення фонду:

• пропорційні внески фірм і зайнятих працівників. В Україні допомога по безробіттю виплачується державними службами зайнятості (біржами праці).