Запам’ятаймо!

• Найважливішою особливістю природних ресурсів є їх обмеженість, або рідкісність. Більшість природних ресурсів не відтворювані.

• Зміст закону спадної родючості землі можна сформулювати так: кожне прирощення капіталу і праці, які застосовуються до землі, дає все менший ефект, тобто все менший приріст продукту.

• Специфіка ринку землі полягає в тому, що його рівноважним чинником виступає рента – дохід від землі, водночас вона змінює лише попит на землю і не змінює її пропозиції. Ціна землі – це капіталізована рента.

• Земельна рента – не просто дохід від землі, це дохід від виробничого ресурсу, пропозиція якого є завжди фіксованою.

• Диференціальна рента першого роду виникає внаслідок різної природної продуктивності чи віддаленості земель і одержується з усіх земельних ділянок, окрім найгірших по продуктивності і місце розташуванню.

• Матеріальною умовою виникнення диференціальної ренти другого роду є також відмінності в продуктивності земель, але тепер уже не природної, а штучно створеної за рахунок додаткових інвестицій.

• Монопольна рента виникає в тому випадку, коли ринкова ціна продукту перевищує звичайний рівень.

Обговоримо!

• Які особливості мають природні ресурси як фактор виробництва?

• У чому полягає суть закону спадної родючості землі?

• Як визначити ціну землі?

• Які форми земельної ренти ти можеш назвати?

2.Ринок капіталів.

Ринок грошей і ринок капіталів досить близькі між собою.

Відмінність між ними така: а)на ринку капіталів беруть позику (купують гроші) для купівлі капітальних благ; на ринку грошей – для купівлі споживчих товарів і послуг;

б) ринок грошей охоплює лише короткострокові (від одного дня до одного року), а ринок капіталів – середньо-й довгострокові кредити.

Надання грошей у позику на засадах строковості, повернення й платності називають кредитом. Платою за користування кредитом є процент. У межах ринку капіталів кредитні відносини складаються між власниками тимчасово вільних грошових коштів та покупцями позичкових ресурсів. Джерелами кредиту є заощадження населення, тимчасово вільні кошти підприємств, капітали осіб, які живуть на проценти, тимчасово вільні бюджетні кошти.

Позичальниками є домогосподарства, підприємства та органи державної влади.

У ринковій економіці існують різні види кредиту – комерційний, банківський, споживчий, іпотечний, державний, міжнародний.

Спочатку з’ясуємо економічну природу позичкового капіталу, кредитного ринку, на якому він функціонує, процента – доходу, який він приносить.

Позичковий капітал – це грошовий капітал, який надається в позику економічним суб’єктам з метою одержання доходу в формі позичкового процента.

Капітал, який приносить процент,- це капітал – власність, тобто – це гроші, що продаються на особливому ринку – ринку капіталів.

Позичені гроші – гроші, надані в кредит функціонуючим підприємцям, - це капітал-функція.

Якщо капітал – власність приносить дохід у формі процента, то капітал – функція – у формі підприємницького доходу, тобто частини прибутку на позичений капітал, яка залишається після сплати процентів.

Позичковий капітал здійснює свій рух на ринку капіталів, який має складну структуру. Ринок капіталів поділяється на

а)кредитний ринок;

б)ринок цінних паперів.

Кредитний ринок – це ринок грошового капіталу,ринок інвестицій, ринок облігацій.

Облігації – боргові зобов’язання, що свідчать про надання грошового капіталу в кредит,і водночас – цінні папери, що здійснюють свій рух на ринку цінних паперів.

Кредитний ринок, концентруючи попит і пропозицію на інвестиції, має подвійне значення:

1.він зосереджує і надає в позику грошовий капітал;

2.він переміщує інвестиції із галузей і сфер економіки, де їх надлишок,

Ринок цінних паперів – це ринок облігацій, ринок акцій.

Суб’єкти кредитного ринку:

1.кредитори – економічні суб’єкти, що надають гроші у позику,

2.позичальники грошей, або боржники – економічні суб’єкти, що беруть грошову позику).

Кредитори та позичальники: підприємства, установи, домогосподарства, держава.

Кредитний ринок регулює держава через свій центральний банк.

Рівновага кредитного ринку залежить від співвідношення попиту на інвестиції (грошові ресурси) та їх пропозиції на грошовому ринку.

Пропозицію грошей здійснюють банки, які залучають для цього вільні грошові засоби фірм і населення

Пропозиція грошей складається з готівки і безготівкових чекових грошей.

Попит на гроші породжується двома їх функціями – засобом обігу і засобом нагромадження.

Процент – це ціна, яку заплатили за те, щоб оволодіти виробничими ресурсами сьогодні, а не очікувати, поки нагромадяться гроші, щоб ці ресурси придбати в майбутньому.

Прагнення швидше оволодіти ресурсами пояснюється дією закону спадної віддачі: вартість певної суми грошей сьогодні вища, ніж буде завтра. Врахування чинника часу дозволяє зрозуміти : чим триваліший час позики, тим вищою має бути плата за неї, тобто процент.

Процентна ставка, або норма процента, - це співвідношення між сумою процента і сумою позики, виражене у відсотках.

Зокрема, якщо за кредит у сумі 2000 грн. виплачується за рік процент в розмірі 160 грн., то річна процентна ставка складе 8% (160: 200Х100).

При аналізі категорії процента важливо розрізняти номінальну і реальну процентну ставку.

Номінальна ставка процента – це поточна ринкова норма процента без врахування інфляції, а реальна ставка – це номінальна ставка за відрахуванням очікуваної інфляції.

Наприклад, якщо річна номінальна процентна ставка дорівнює 14%, а очікуваний темп інфляції – 6% на рік, то реальна ставка процента складе 8% (14-6).