3. Оподаткування об’єднань підприємств

3.1. Системи оподаткування дивідендів, розподілених у середині об’єднання підприємств

Об'єднання самостійних підприємств у групи, в котрих одні підприємства контролюються іншими, з податкової точки зору має як переваги, так і недоліки.

До позитивних відносяться: пільги і звільнення, надання яких законодавець пов'язує з наявністю або відсутністю у декількох самостійних юридичних осіб статусу групи підприємств. Як приклад, можна привести повне або часткове звільнення від оподаткування дивідендів, які розподіляються підлеглим підприємством на користь головного, можливість переносити збитки підлеглого підприємства на головне при складанні і представленні консолідованої звітності та ряд інших пільг.

Одним з головних недоліків є проблема подвійного оподаткування дивідендів, що розподіляються одним із підприємств на користь інших, які входять до складу групи.

Подвійне оподаткування виникає при використанні класичної системи оподаткування дивідендів. В цій системі, яка використовується в Нідерландах і частково в США, акціонерне товариство і акціонер розглядаються як самостійні платники. Акціонерне товариство обкладається податком на отриманий доход незалежно від того, чи буде він розподілений між акціонерами чи ні. Якщо дивіденди розподіляються, то підприємства - акціонери сплачують податок на прибуток корпорацій. Перевагою такої системи є простота при обчислені податку, а основним недоліком подвійне оподаткування.

У багатьох країнах застосовуються спеціальні правила звільнення від подвійного оподаткування дивідендів, у відповідності до яких суб’єкти господарювання, які отримують дивіденди від інших суб’єктів господарювання, капіталами яких вони володіють, мають право вираховувати частинку дивідендів із доходу, що оподатковується. Така пільга встановлюється в залежності від частки участі таким чином, що чим вища така частка, тим більшу частину отриманих дивідендів можна вивести з під оподаткування, а інколи і отримати право на повне звільнення від податку на дивіденди.

В міжнародній практиці вироблено декілька систем усунення подвійного оподаткування дивідендів, що розподіляються підлеглою компанією на користь головної. Протилежною до класичної системи є система вирахування дивідендів, яка ґрунтується на дозволі компанії з метою усунення подвійного оподаткування вираховувати суму дивідендів повністю або частково із отриманого нею доходу і таким чином зменшувати оподатковуваний прибуток. Така система використовується в Швеції.

Великою популярністю в даний час користується імпутаційна система оподаткування, коли компанія і акціонери розглядаються як самостійні платники податку, але податок, сплачуваний компанією при оподаткуванні її прибутку «переходить» на акціонера для уникнення надмірного оподаткування. На практиці така система використовується в такому вигляді: компанія сплачує податок, що буде в подальшому (при розподіленні дивідендів) приписаний акціонеру, який отримує або звільнення від податку, або податковий кредит. Розрізняють:

1. Повну ампутаційну систему (за якою акціонер повністю звільняється від податку).

2. Часткову імутаційну систему (за якою акціонер отримує право вираховувати із належної до сплати ним суми податку, суми податку сплаченого компанією при обкладенні отриманого нею прибутку). Імпутаційні системи з деякими особливостями в теперішній час застосовують Великобританія, Австралія, Франція та інші країни.

Система дроблення ставок базується на застосуванні різних ставок податку на прибуток акціонерного товариства, незалежно від того розподіляються дивіденди чи ні. При цьому більш високі ставки податку застосовуються до нерозподіленого прибутку корпорації, а більш низький - на прибуток, який розподіляється між акціонерами, що дозволяє частково уникнути подвійного оподаткування. Система дроблення ставок поширена в Німеччині і Японії.

Система самостійного оподаткування дивідендів, яка використовується в Греції, базується на тому, що дивіденди обкладаються окремо від усіх інших доходів. Таким чином, податок сплачується не при розподіленні дивідендів, а при їх отриманні інвестором.

В Україні склалась система оподаткування дивідендів, що поєднує в собі елементи вище згадуваних систем вирахування дивідендів та системи самостійного оподаткування дивідендів. Сутність її полягає у тому, що платник податку, який виплачує дивіденди своїм акціонерам, нараховує та утримує податок на дивіденди за рахунок таких виплат. Платник податку - емітент корпоративних прав зменшує суму нарахованого податку на прибуток на суму внесеного до бюджету податку на дивіденди.

Юридичні особи, що отримують дивіденди, не включають їх до складу валового доходу.