1. Поняття місцевих фінансових ресурсів, їх склад та структура

Місцеві фінансові ресурси - це сукупність фондів грошових засобів, які створюються в процесі розподілу та перерозподілу ВВП і спрямовуються на економічний та соціальний розвиток адміністративно-територіальних одиниць. Головним напрямом використання місцевих фінансових ресурсів є фінансове забезпечення соціальної сфери та місцевого господарства.

Формування фінансових ресурсів відбувається в процесі розподілу, перерозподілу і використання валового внутрішнього продукту. Наявність фінансових ресурсів - необхідна передумова для здійснення процесу розширеного відтворення, задоволення різноманітних суспільних потреб.

Виконання функцій і завдань, покладених законодавством на місцеве самоврядування, безпосередньо залежить від обсягів фінансових ресурсів, які перебувають у їх розпорядженні.

Основними складовими фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування є:

- доходи місцевих бюджетів;

- кошти цільових фондів;

- фінансові ресурси підприємств комунальної власності;

- благодійні, спонсорські внески, та пожертвування, інші ресурси, передбачені законодавством.

Доходи і видатки місцевих бюджетів сьогодні складають майже 12% від виробленого в країні ВВП.

3. Джерела формування доходів місцевого самоврядування

Ключову роль у становленні системи самостійних місцевих бюджетів відіграють їх доходи та способи, на основі яких вони формуються.

Доходами бюджету є кошти, що надходять у постійне користування на безповоротній основі. Вони забезпечують стабільність бюджету і фінансування видатків. В останні роки частка доходів місцевих бюджетів у загальнодержавних ресурсах становить 30- 40%.

З ухваленням Бюджетного кодексу України, відповідно до його вимог бюджетної класифікації, доходи місцевих бюджетів поділяються на чотири розділи:

• податкові надходження;

• неподаткові надходження;

• доходи від операцій з капіталом;

• трансферти.

Основними джерелами доходів місцевих бюджетів є податкові та неподаткові надходження і трансферти. Доходи від операцій з капіталом не мають суттєвого значення для місцевих бюджетів.

Відповідно до чинного порядку розрахунку дотацій вирівнювання доходи діляться на власні та закріплені.

Власні доходи місцевих бюджетів України - це доходи, що формуються і повністю залишаються на території, підвідомчій відповідному місцевому органу влади згідно з його рішенням і не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів.

Ці доходи призначені для забезпечення видатків, які в межах чинного законодавства повністю передані на розгляд місцевих органів влади.

Закріпленими є доходи, які на довготривалій основі передаються до місцевих бюджетів у повному обсязі або у визначеній, єдиній для усіх бюджетів частині та враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. Закріплені доходи місцевих бюджетів є основою для визначення податкової спроможності території. їх обсяги впливають на розміри бюджетних трансфертів, які надаються місцевим бюджетам з Державного бюджету України За своєю сутністю це загальнодержавні податки, збори або доходи, які традиційно формують дохідну частину місцевих бюджетів.

Доходи, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Відповідно до чинної бюджетної практики, найбільш вагому частку закріплених доходів складає податок з доходів фізичних осіб, надходження від якого розподіляються між місцевими бюджетами.

Власні й закріплені доходи у більшості випадків виявляються недостатніми для фінансування витрат органів місцевого самоврядування, тому для збалансування місцевих бюджетів використовуються офіційні трансферти. Крім того, трансферти надаються відповідно до передачі чи делегування функцій органів державної виконавчої влади місцевому самоврядуванню, яке, згідно з вимогами законодавства, має супроводжуватися передачею необхідних фінансових ресурсів. Метою надання трансфертів місцевим бюджетам з державного бюджету України є також фінансове вирівнювання.

Згідно з Бюджетним кодексом України застосовуються такі види між-бюджетних трансфертів:

• дотації вирівнювання;

• субвенції;

- кошти, що передаються до державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;

- інші дотації.

Основні напрями зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів:

• збільшення частки власних доходів місцевих бюджетів, посилення фіскального значення місцевих податків і зборів;

• сприяння розвитку малого й середнього бізнесу;

- збільшення доходів від місцевого господарства, забезпечення прибутковості комунальних підприємств;

реформування житлово-комунального господарства та ліквідація його дотаційності;

• зменшення частки трансфертів у доходах місцевих бюджетів;

• пошук альтернативних джерел власних доходів;

• активне використання місцевих позик як доходного джерела місцевих бюджетів;

• посилення зацікавленості у додатковому одержанні доходів - для бюджетів міст районного значення, селищ і сіл;

вдосконалення діючого порядку стимулювання перевиконання запланованих показників доходів загального фонду Державного бюджету;

- забезпечення економного й цільового використання бюджетних коштів;

- оперативний контроль з боку місцевих фінансових органів за формуванням і використанням коштів місцевих бюджетів.

Місцеві ради (сільські, селищні, міські) відповідно до визначеного переліку, запроваджують на своїй території місцеві податки і збори, визначають механізм їхнього справляння та порядок сплати.

Відповідно до Податкового кодексу, встановлено наступний перелік місцевих податків і зборів:

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

- єдиний податок.

-збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

- збір за місця для паркування транспортних засобів;

- туристичний збір.

Основні недоліки місцевого оподаткування в Україні:

• незначна фіскальна роль місцевих податків і зборів;

• вузький перелік місцевих податків і зборів;

• відсутність самостійних прав в органів місцевого самоврядування щодо запровадження на своїй території власних місцевих податків і зборів;

- відсутність взаємозалежності між рівнем громадських послуг, які надаються на певній території, з податковими зусиллями населення;

• зволікання із запровадженням суто місцевого податку — на нерухоме майно;

нерозвинутість податків, які відображають політику місцевого самоврядування.