Відбійка руди свердловинами.

Свердловиною називають циліндричну порожнину в гірському масиві глибиною більше 5 м, і діаметром більше 70 мм.

До основних параметрів свердловинної відбійки відносять:

d – діаметр свердловини, мм;

W (л.н.с.) – найкоротша відстань від осі заряду до оголеної поверхні , м;

а – відстань між кінцями свердловин, м;

 - вихід руди з 1 м свердловини, т/м;

q – питомі витрати ВР, кг/т;

В_н – вихід негабариту

Існує велика кількість схем відбійки, основними з яких являються:

1. Відбійка паралельними свердловинами

2. Відбійка пучками паралельно-зближених свердловин.

3. Відбійка віялами глибоких свердловин.

4. Відбійка пучками глибоких свердловин.

Відбійка може відбуватись на вертикальний, горизонтальний та похилий компенсаційний простір, а також на «зажате середовище».

Відбійка руди комплектами паралельних вертикальних свердловин на вертикальний компенсаційний простір

Відбійку руди виконують комплектами висхідних 1 и низхідних 2 вертикальних паралельних свердловин, які пробурені із бурових ортів 3 на вертикальну компенсаційну камеру 4, пройдену по простяганню рудного тіла. Вентиляційно – господарський штрек лежачого боку 5 и висячого боку 6 служать для провітрювання робочих місць бурильника, доставки матеріалів та обладнання і забезпечують 2 незалежних виходу з бурових ортів, які необхідні для безпечного ведення робіт.

Переваги:

1)Рівномірне розміщення ВР в масиві, яке забезпечує хорошу якість подрібнення;

2)Якісне оконтурювання масиву.

Вертикальна проекція Розріз в хрест простяганню A – A

A

B B

6 5

2 w w 3

a a

4 2

1

3. 8

6

5

3

A

7

План B – B

6

Рис. 4. Схема відбійки руди вертикальними

8 паралельними свердловинами на вертикальний

компенсаційний простір:

1 – вертикальні свердловини (висхідні);

4 2 – вертикальні свердловини(низхідні);

3 – бурові орти;

3 4 – компенсаційна камера (вертикальна відрізна щілина);

5 – штрек лежачого боку;

8 6 – штрек висячого боку;

7 – випускні отвори (дучки);

8 – границі блоку.

5

Недоліки:

1)Великий об’єм бурових виробок;

2)Необхідність переміщення станка після буріння кожної свердловини;

3)Неможливість використання в міцних рудах, коли величина а (відстань між свердловинами) не достатня, для формування стійких ціликів між буровими виробками.