3. Міжнародні валютно-фінансові відносини.

Міжнародні валютні відносини – це сукупність економічних відносин, пов'язаних з функціонуванням грошей, як світових. Вони склались з розвитком зовнішньої торгівлі і пройшли тривалий шлях розвитку. Організаційною формою міжнародних валютних відносин є міжнародні валютні системи.

Це форма організації міжнародних валютних відносин, яка склалася на базі розвитку світового ринку і закріплена міжнародними угодами.

Міжнародна валютна система пройшла декілька етапів:

I. Система золотого стандарту. Вона склалась в кінці ХІХ століття. Роль світових грошей виконувало золото, а курс встановлювався за співвідношенням золотого вмісту грошей.

Перша світова війна підірвала систему золотого стандарту, тому в 1922 р. на Генуезьській конференції була створена нова.

II. Система золотодевізного стандарту: банкноти обмінювалися на девізи (векселі, чеки) інших країн, які можна було обміняти на золото.

Роль світових грошей разом із золотом грали англійський фунт стерлінгів і долар США.

Після ІІ світової війни в 1944 р. була створена

ІІІ. Бреттон – Вудськая валютна система. Це система золотодоларового стандарту, коли долар США став різновидом світових грошей. США зобов'язалися обмінювати долари на золото за курсом 35 доларів за 1 тройську унцію (31,1г.). Для міждержавного регулювання валютних відносин був створений МВФ.

В ІІ половині 60-х рр. долар девальвувався, США припинили його обмін на золото за фіксованою ціною, тому в 1971 р. була створена нова валютна система.

IV. Ямайська валютна система. Це система паперово-валютного стандарту.

Вона відмінила офіційний золотий паритет, офіційну ціну золота, фіксацію золотого вмісту національних грошових одиниць. Засобом міжнародних розрахунків стала нова одиниця – СДР – спеціальні права запозичення СДР – це безготівкові гроші у вигляді записів на рахунках держав – членів МВФ. Її курс встановлюється на основі корзини з п'яти найстійкіших валют: долар США, німецька марка, французький франк, японська ієна, англійський фунт стерлінгів.

Формування принципів Ямайської системи не завершене, вона наповнюється новим змістом. В її межах існують і локальні системи, наприклад ЄВС, які підкоряються загальним принципам.

4. Сутність і основні напрями економічної глобалізації світу.

Інтеграція і інтернаціоналізація світового господарства є основою економічного глобалізації світу.

В світовій економічній літературі немає єдиного визначення глобалізації. Більшість вчених бачить в ній швидку всесвітню інтеграцію економіки через торгівлю, фінансові потоки, передачу технологій, інформаційні системи і культурні процеси. Розрізнені національні економіки зливаються в глобальну економіку з взаємозалежними компонентами. Головними рушійними силами цього процесу є технологічний процес, розвиток міжнародної інфраструктури, революційні зміни в інформаційній технології, лібералізація торгівлі і міжнародних зв'язків.

Характерні риси економічної глобалізації:

• зростаюча залежність національних економік і їх взаємопроникнення;

• інтернаціоналізація світової економіки на основі поглиблення міжнародного розподілу праці;

• посилення відкритості національних економік і розширення торгівлі товарами і засобами виробництва.