А чи треба протиставляти ціну і цінність?
Треба, щоб вони певним чином сполучалися, поєднувалися.
Щоб реалізувати ціннісне ставлення (ЦС) потрібен предмет, що має ціну.
Щоб написати лист коханому (цінність), треба папір, конверт, ручка – те, що має певну ціну.
Щоб пізнати істину (цінність), потрібна книга, яка має ой яку ціну.
Як же бути?
Протиставляти це не можна. Треба визначити, що є метою життя, а що є засіб її досягнення.
У нашому випадку почуття в листі - це мета, а засіб її досягнення має певну ціну. Коли вони переплутуються – це вже страшно.
Може бути і так:
Ціна - засіб зростання духовності. (коли предмети, що мають ціну, послугують духовному зростанню).
А може бути:
Цінність – як засіб пристосування до ціни (виправдовування свого духовного падіння)
Всі билися-й я бився. Всі лаються – і я лаюся.( тощо.)
Тут ціна і цінність помінялися місцями.
Ось у цьому міститься квінесенція:
Кожен робить свій власний вибір: що є метою його життя, а що засобом її реалізації.
Перед нами постає проблема морального вибору.
Але ж моральний вибір кожен робить тільки сам
Ми можемо тільки допомогти дитині зробити правильний вибір, а робитиме вона його сама:
Оскільки предмет ВМР – ціннісні ставлення, то квінтесенція цого – моральний вибір між добром і злом.
Завдання У: допомогти зробити правильний (моральний ) вибір.
Мета ВР:
Допомогти дитині усвідомити і прийняти те, що основна ціль людини: організація життя, гідного людини.
Шлях до цієї мети:
Постійне духовне напруження у вирішенні життєвих проблем, тобто у накопиченні соціального досвіду, який сконцентровано у духовних цінностях.
Де в педагогіці ми з цим зустрічалися?
Який принцип (загальнолюд. цінності) були класові, нац-ні.
Які ж мають бути в основі? (загальнолюдські)
Які ж саме?
Добро – лежить в основі ставлення до людей.
Істина – в основі ставлення до розуму, що пізнає світ і себе у світі.
Красота – як мірило гармонії.
Свобода
Совість
Щастя
Ці цінності і становлять основу уявлень Людини про світ.
А де ж ці цінності ставлення формуються?
Тільки у діяльності:
т
руд
таку діяльність ви маєте
організувати у школі.пізнання
спілкування
гра.
Для чого ж організовувати діяльність дітей?
Заради набуття цінностей.
Але ієрархія цінностей у кожного своя.
А от комбінацій цінностей безліч.
Хто
же є носієм цінностей?
Вихователь – носій високих духовних цінностей.
Чому так?
Бо віддавати можемо тільки те, що маємо. А якщо не маємо, то треба поповнювати нестатки.
О.Уайльд: “Циник знает всему миру цену, но не знает цінностей.”
Д/З: Як ви це розумієте? (до наступної лекції).
Ви пищите курсові роботи. Візьміть будь-який художній твір і проаналізуйте його з педагогічної точки зору. Вийде чудова курсова, а згодом диплом.
Д/З: Вчитель -цинік навіть коли говоритиме про совість, формуватиме цинізм.
Чи згодні ви з цим твердженням? Ваші аргументи.
Фактори формування ціннісних ставлень.
Обов’язковий альтернативний вибір (щось втрачаємо, щось знаходимо).
Першим вибір робить Учитель (захищає дитину, підтримує, навіть якщо його чекають неприємності. “Доживем до понедельника”)
Дитина бачить своє віддзеркалення у Вчителеві.
Проживання ціннісного ставлення (“олюднення ставлення”)
відміна розважального ВЗ, коли у якоїсь дитини горе;
подруги вдягають простіший одяг, щоб не відрізнятися від подруги, яка не має модного одягу;
заняття зупиняють, коли дитина загубила контактну лінзу і допомагають її знайти;
на занятті панує мертва доброзичлива тиша, коли відповідає учень – заїка.
Усвідомлення цінності (дитина розуміє, що вона робить).
Повертаємося до цілей у педагогіці.
Історична ретроспектива цілей.
Ціль: великий обсяг і широта ЗН.
Набір індивідуальних якостей (моральний кодекс будівника комунізму).
Відпрацювання певних функцій.
Формування ставлень(відношень).
Наталя Єгорівна Щуркова: “Все це не ціль, а засоби її досягнення, а мета : прожити життя, гідне людини.”
Для цього виділяються вікові задачі – домінанти:
Формування життєвої позиції як загального ставлення до життя. Старшокласники перш ніж строїти життя, мають усвідомити, що ж будувати.
У ваших зошитах з педагогіки – був девіз, кредо. Чи легко його було визначити?
Якщо діти не усвідомлюють цього, то мета ВР не досягнута.