Займенник

Займенник лише вказує на предмети, ознаки та кількість, але не називає їх. Займенники в мові вживаються часто для того, щоб уникнути повторення тих самих слів. При цьому їхню форму треба обов'язково узгоджувати з родом і числом іменників, замість яких ці займенники вжито. Правильно вжиті займенни­ки допомагають пов'язати речення в тексті.

За значенням займенники поділяються на дев'ять розрядів:

1. особові - указують на особи: я, ми (1-ша особа), ти, ви (2-га особа), він, вона, воно, вони (3-тя особа);

1. зворотний себе - указує на ту особу, яка виконує дію;

2. присвійні - указують на належність предмета 1-й особі: мій, наш; 2-й особі: твій, ваш; 3-й особі множини: їхній; особі, яка виконує дію - свій; иа належність предмета

3-й особі однини указують особові займенники в Р. відмін­ку - його, її;

4. вказівні - указують на предмет: цей, той (оцей, отой); на ознаку: такий (отакий); на кількість: стільки;

5. означальні - весь (ввесь, увесь), всякий (усякий), кожний, інший, сам, самий;

6. питальні - являють собою запитання до іменника: хто? що?; до прикметника: який? чий?; до числівника: скільки? котрий?;

7. відносні - ті, що й питальні, але вживаються для при­єднання підрядних речень до головних: Благословен же той, хто від грози не никне, і пісня, що летить до ра­дісних небес (В. Сосюра);

8. неозначені - утворюються від питальних за допомогою часток аби-, де-, -сь (пишуться разом) та хтозна-, казна-, бозна-, будь-, -небудь, невідь- (пишуться че­рез дефіс): абиякий, дехто, щось, хтозна-скільки, казна-яка, бозна-що, будь-хто, котрий-нёбудь, невідь-скільки та ін.;

9. заперечні - утворюються від питальних за допомогою частки ні- (пишуться разом): ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки, нікотрий.

У неозначених і заперечних займенниках, якщо в них між часткою й займенником є прийменник, усі частини пишуться окремо: у декого - дев кого, абиким - аби з ким, до будь-кого -будь до кого, про ніщо - ні про щб, нікого - ні від кого, де­чим - де з чим.

Відмінювання займенників

Займенники наш, ваш, усякий, усілякий, інший, самий, сама (сама вода, але та сама вода), сам (самй, самі), такий, який, котрий, кожен (кожний) відмінюються як прикметники твер­дої групи, а займенник їхній - як прикметники м'якої групи. Далі наведені приклади відмінювання займенників.

У

вага! Займенник самий в українській мові означає тільки один або той же (самий)

Особові та зворотний займенники

Присвійні займенники

Від-	Однина				Множина
мінки	Чоловічий рід	Середній рід	Жіночий рід
н.	мій	моє	моя	мої
Р.	мого	мого	моєї	моїх
д. 3.	моєму як у Н. або Р.	моєму моє	моїй мою	моїм як у Н. або Р.
Ор. м.	моїм (на, у) моєму (...моїм)	моїм ... моєму (...моїм)	моєю ... моїй	моїми ... моїх

Від­мінки	Однина				Множина
	1-ша особа	2-га особа	Зворотний		1-ша особа	2-га особа
н.		я	ти	—		ми	ви
Р.			тебе	себе		нас	вас
д.		мені	тобі	собі		нам	вам
		мене	тебе	себе		нас	вас
Ор.		мною	тобою	собою		нами	вами
м.		(на, у) мені	... тобі	... собі		... нас	... вас

Від­мінки	Однина			Множина
	Чоловічий рід	Середній рід	Жіночий рід
н.	він	воно	вона	вони
Р.	його (нього)	його (нього)	її (неї)	їх (них)
д.	йому	йому	їй	їм
3.	його (нього)	його (нього)	її (неї)	їх (них)
Ор.	ним	ним	нею	ними
м.	(на, у) ньому	... ньому (...нім)	... ній	... них
	(...кім)

Форми займенників 3-ї особи нього, ньому, неї, ній, них ужи­ваються після прийменників, а в Ор. відмінку форми ним, нею, ними є загальними (і в прийменникових конструкціях, і в сло­восполуках без прийменника).

Примітка. Займенники твій, свій відмінюються за поданим вище зразком.

Вказівні займенники

Від-	Однина			Множина
мінки	Чоловічий рід	Середній рід	Жіночий рід
н.	той, цей	те, це	та, ця		ті, ці
р.	того, цього	того, цього	тієї (тої), цієї		тих, цих
д.	тому, цьому	тому, цьому	тій, цій		тим, цим
3.	як у Н. або Р.	те, це	ту, цю		як у Н. або Р.
Ор. М.	тим, цим (на, у) тому (...тім), ...цьому (...цім)	тим, цим ...тому (...тім), ...цьому (...цім)	тією (тою), цією ... тій, цій		тими, цими ...тих, ...цих

Примітка. Так само відмінюються займенники отой, оцей.

Означальні займенники

Від­мінки	Однина			Множина
	Чоловічий рід	Середній рід	Жіночий рід
н.	весь	все	вся	всі
Р.	всього	всього	всієї	всіх
д.	всьому	всьому	всій	всім
3.	як у Н. або Р.	все	всю	як у Н. або Р.
Ор.	всім	всім	всією	всіма
м.	(на, у) всьому	...всьому	...всій	...всіх
	(...всім)	(...всім)

Примітка. У Н. відмінку чоловічого роду ці за­йменники мають фонетичні варіанти (ввесь, увесь). Вибір варіанта визначається потребою милозвучності: зібрався ввесь наш рід; наш увесь рід. В усіх відмінках у й в чергуються за загальним правилом: з усього світу, з усієї сили, від усіх матерів і т. ін.

Питально-відносні займенники

н.	хто	що
р.	кого	чого
д.	кому	чому
3.	кого	що
Ор.	ким	чим
м.	(на) кому (... мм)	... чому (... чім)

Від­мінки	Однина			Множина
	Чоловічий рід	Середній рід	ЖІНОЧИЙ РІД
Н.	чий	чиє	чия	чиї
Р.	чийого	чийого	чиєї	чиїх
д.	чийому (чиєму)	чийому (чиєму)	чиїй	чиїм
3.	як у Н. або Р.	чиє	чию	як у Н. або Р.
Ор.	чиїм	чиїм	чиєю	чиїми
м.	(на, у) чийому	...чийому	...чиїй	...чиїх
	(...чиїм, ...чиєму)	(... чиїм,
		...чиєму)

Примітки: 1. Числові займенники декілька, кілька відмінюються як числівник два.

2. Займенники скільки та стільки мають відмінкові форми кількісних числівників: скількох, скільком, скількома. Останній може бути як питальним (У скіль­кох змаганнях брав участь?), так і означальним (Скільком людям він допоміг!).

Присудок після займенника хто стоїть в однині й у чоло­вічому роді: Усі, хто тільки міг, вийшли на майданчик, вітаю­чи іноземну делегацію.

Присудок після питального займенника що? стоїть в однині й у середньому роді (Що трапилося, добродію?), а після віднос­ного що - у будь-якому роді й числі: Така проблема, що не бачимо й виходу. Добре, що ми з тобою зустрілися.

Неозначені та заперечні займенники

Ці займенники відмінюються в основній частині за зразком тих займенників, від яких утворені: якийсь - як який, хто-не-будь ~ як хто, ніщб - як що, нічий - як чий і т. ін.

Прономіналізація

Перехід інших частин мови в займенники називають про-номіналізацією¹.

Повний перехід у займенники можливий лише для:

а) залежних прислівників: Серед десяти команд явно наша посяде призове місце;

б) залежних прикметників: Підприємство цілий (весь) місяць відшкодовувало збитки;

в) залежних дієприкметників: Даний (цей) варіант улаш- товував керівника проекту;

г) кількісного числівника один у поєднанні із заперечною часткою ні, що виступає у значенні займенників жоден, ніхто, ніякий: Ні один (жоден) виборець не проголосував проти на- шого кандидата;

д) залежних порядкових числівників: Повна Гарантія мож- лива лише, якщо там буде присутній хто-небудь третій (інший);

е) залежних дієслів: Перекладач, який розуміє гінді, при- їхав наступного дня;

ж) залежних займенників: Прочитавши факс, ми всі зрозу- міли: їхати треба зараз;

и) залежних іменників, які втратили своє лексичне значення: Факт (це) було зафіксовано у протоколі зборів.

Прономіналізовані слова зберігають усі граматичні ознаки своєї частини мови, виступаючи зазвичай синонімами до зай­менників.

Особливості використання займенників у ділових паперах

1. Слід уникати використання займенників (якщо можна) або в їх значенні вживати інші частини мови (особливо в авто­біографії, заяві, службових записках).

неправильно

Я пропоную усунути п. Куліша В. Д. з посади лаборанта, яку він обіймав, у зв'язку з його неодноразо­вими порушеннями своїх службових обов'язків і перевести його на...

правильно

Пропоную усунути п. Куліша В. Д. з посади лаборанта у зв'язку з неодноразовим пору­шенням службових обов'язків і перевести на...

Прономіналізація — (від лат. ргопотіпа) займенниковий.

Ним, Пінчуком О. В., було Пінчуком О. В. було залу-

залучено до своїх розробок... чено до розробок.^ Я особисто сам перевірив... Я перевірив ...

2. Слід уникати вживання займенників:

• із суфіксами зменшеності: такесенький, самісінький, нікогісінько;

• складних неозначених форм: абиякий, абихто, казна-хто, сякйй-такйй, хтозна-який, хто-небудь і под.;

• усічених форм прикметникових займенників: на моїм, у тім, на цім, тої, тою, у всім, на чим і под.

3. Треба використовувати тільки нормативні форми за- йменників, уникаючи розмовних, діалектних варіантів:

н

тієї розробки

і. Дійова особа в реченні, виражена займенником, повинна стояти в Н., а не в Ор. відмінку.

еправильно

на моїм сей захід у кожнім

которий день поспіль був відсутній якийсь час у чиїм

свойого зобов'язання воно сталося випадково невідь-скільки часу сі продукти цеї ночі

казна-який звіт абичим завершили котрогось із присутніх тая нарада тії розробки

правильно

на моєму

цей захід

у кожному

котрий день поспіль

був відсутній деякий час

у чийому

свого зобов'язання це сталося випадково невідомо скільки часу ці продукти цієї ночі

невідомо який звіт невідомо чим завершили декого із присутніх та нарада

неправильно

мною запроваджено нами запропоновано ними привезено вами доведено

правильно

я запровадив ми запропонували вони привезли ви довели

5. Уникати двозначності, що може виникнути: а) якщо займенник віддалений від слова, із яким синонімічно пов'язаний:

п

неправильно

Значна кількість учених взяла активну участь

?' секційних засіданнях, х виявилося багато. Пенсіонерка мешкає в аварійній квартирі, її треба відремонтувати.

равильно

У багатьох секційних засіданнях взяла участь значна кількість учених.

Аварійна квартира, у якій мешкає пенсіонерка, потребує ремонту.

б) якщо можливе співвіднесення займенника з будь-яким зі слів, однаково граматично вираженим:

неправильно правильно

Лаборант Горобець В. О. Голова зборів

внесла пропозицію. Головуючий відхилив пропозицію

з нею не погодився. лаборанта Горобець В. О.

в) якщо замість особового займенника вжито присвійний:

неправильно правильно

Моїм отриманим,завданням Я отримав завдання... було... Завдання, що я отримав...

г) якщо вжито зворотно-присвійний займенник свій:

неправильно

Він своїми руками відре­монтував свою машину. Директор попросив присутніх прокоментувати свої пропозиції.

правильно

Він власноруч відремонтував особисту машину. Директор запропонував присутнім прокоментувати їх пропозиції.

д) якщо вжито зворотний займенник із неконкретним спів­віднесенням:

правильно

Комісія запропонувала надати послуги адміністрації в розслідуванні НП.

неправильно

Комісія запропонувала адміністрації взяти на себе функції щодо розслідування НП.

е) якщо неправильно узгоджено займенник зі збірним імен ником:

неправильно правильно

Цими гіллями закрили канаву. Цим гіллям закрили канаву.

ж) якщо є невиправдане використання займенника у формі Ор. відмінка: неправильно правильно

Усією групою пішли Група в повному складі пішла

на заняття. на заняття.

Виконано за однією моєю Виконано за умови або

умовою. Виконано лише за умови.

6. Не слід використовувати займенники 3-ї особи в присут­ності тих, про кого йдеться.

Без займенника, як правило, укладаються ділові листи, які починаються дієсловом у 1-й особі множини (від імені органі­зації, установи, закладу— Нагадуємо..., Надсилаємо..., Повідом­ляємо...). Паралельно вживається форма 3-ї особи однини (Ад­міністрація повідомляє..., Ректорат просить..., Об'єднання інформує...).

Без займенника я укладаються розпорядження і накази, які розпочинаються дієсловом у 1-й особі однини (Доручаю..., Про­поную..., Наказую...).

Науковий стиль вимагає заміни авторського я на ми, залу­чаючи читача (слухача) до участі в міркуваннях.

Нормативним є шанобливе використання щодо осіб категорії: Ви, колего, зачекайте, будь ласка. Мати надіслали листа. Вам, пане професоре, зателефонують з Одеси.

П7І Пам'ятайте: використання чи невикористання за-*—^ йменників змінює тональність ділових текстів, може підси­лювати або пом'якшувати категоричність наказу, вимо­ги, прохання, поради тощо.

Увага! Запам'ятайте правильну форму займенників у таких словосполученнях:

неправильно правильно

Дякую Вас. Дякую Вам.

Пробачте мене. Пробачте мені.

На котру годину призначили... О котрій годині призначили...

Скільки годин? Котра година?

Властивий для нього. Властивий йому.

Характерний йому. Характерний для нього.

Телеаюнував до нього. Телефонував йому.

Вибачити його. Вибачити йому.

Кепкувати над ним Кепкувати з нього.

Окремі учасники. Деякі учасники.

Правильний наголос у займенниках — це не тільки культу- ра мовлення, а й засіб уникнення двозначності.

У Р. й Д. відмінках однини займенників то, те, цей, це наго­лос падає на кінцевий склад: того, тому, цього, цьому. А в М. та Р. відмінках із прийменниками наголос переходить на перший склад: на тому, у цьому, біля того, для цього, до того, із цього, не без того, не від того.

7. Для уникання зайвого паралелізму, краще в діловому мов­ленні додержуватися Р. чи 3. відмінків їх ніж присвійного займенника їхній.

неправильно правильно

їхнє обладнання їх обладнання

Надійшли їхні пропозиції Надійшли їх пропозиції Реалізовано їхню продукцію Реалізовано їх продукцію Оглянуто їхній об'єкт Оглянуто їх об'єкт

ДІЄСЛОВО

Дієслово — самостійна частина мови, що означає дію або стан чи процес і відповідає на питання що робити?, що зробити? У систему дієслова входять такі форми:

а) неозначена форма (інфінітив): прочитати, малювати, сміятися;

б) форми в дійсному, умовному та наказовому способах: прочитаю, малюватимуть, сміялися, прочитав би, малюва- ла б, сміявся б, прочитай, малюйте, смійся;

в) дієприкметник: прочитаний, малюючий, битий;

г) безособові форми на -но, -то: прочитано, мальовано, бито;

д) дієприслівник: прочитавши, малюючи, сміючись.

Усі дієслівні форми мають доконаний або недоконаний вид, є перехідними чи неперехідними. У них розрізняють дві осно­ви: основу інфінітива й основу теперішнього часу. Кожна з форм дієслова відповідає на певні питання, буває змінна або незмінна й виступає тим чи іншим членом речення.

Перехідні й неперехідні дієслова

1. Після перехідних дієслів стоїть додаток, виражений імен­ником у 3. відмінку без прийменника: зустрічати (кого?) друзів, кладуть (що?) асфальт, розглянувши (що?) проект, готуючи (що?) вечерю, виконано (що?) розпорядження, нагороджено (кого?) воїна.

Додаток, залежний від перехідного дієслова, може стояти і в Р. відмінку без прийменника:

а) якщо перед дієсловами є частка не: не розроблено (чого?) заходів, не проклали (чого?) колії, не посадили (чого?) дерев, не запросили (кого?) депутата;

б) якщо дія переходить не на весь предмет, а тільки на його частину: принеси сіль (усю), принеси солі (частину), роз- вантажити цемент (увесь), придбав цементу (частину).

2. До неперехідних належать дієслова, що не мають при собі такого додатка: іти, працювати, дякувати (кому?), турбува­тися (про кого, що?).

3. Деякі дієслова, залежно від контексту, бувають то пере­хідними, то неперехідними: малює картину, вишиває рушник, співає пісню - перехідні; Юрась малює і пише, а Ганна виши­ває і співає - неперехідні.

Види дієслова

Дієслова можуть означати дію завершену й незавершену. За­лежно від цього вони поділяються на дієслова доконаного та недоконаного виду.

1. Дієслова доконаного виду вказують на початок, кінець або одноразовість дії і відповідають на питання що зробити? що зробив? що зроблю? (прочитати, прочитав, прочитаю).

Дієслова заговорити, вилетів, рушимо, заспівавши вказують на початок дії; прогуркотіти, прилетів, напишемо, сказаний, скошено, посивівши - на кінець дії; моргнув, гукнете, допомо­жуть, ударивши - на одноразовість дії.

Лише доконаний вид мають дієслова із префіксами від-, за-, на-, по-, про-, роз-: відговорйти, віднести, заговорити, занести, наговорити, нанести, поговорити, понести, прого­ворити, пронести, розговорити, рознести.

2. Дієслова недоконаного виду не вказують ні на початок, ні на кінець дії або ж означають повторювану дію та відповідають на питання що робити? що робив? що роблю? що буду роби- ти? (рити, рив, рию, ритиму, буду рити).

Дієслова говорити, гуркочуть, летів, пишемо, розглядуваний, сіяний, сидячи - не вказують ні на початок, ні на кінець дії; стукати, моргав, гукаєте, відвідуючи, ударяючи - указують на повторюваність дії.

Лише недоконаний вид мають дієслова: бродити, володіти, гидувати, гордувати, грабувати, змушувати, зоріти, імпонува­ти, квартирувати, лихоманити, літати, марити, морозити, намагатися, піклуватися, потребувати, прагнути, силкувати­ся, тріумфувати.

3. Форми одного виду творяться від форм іншого виду за допомогою різних засобів:

а) додаванням і відкиданням префіксів: світити - засві- тити, дружити - подружити, вабити - привабити;

б) заміною, додаванням чи відкиданням суфіксів: повто- рювати - повторити, допомагати - допомогти, грюка- ти - грюкнути, кінчати - кінчити;

в) чергуванням звуків у корені: збирати - зібрати, надсила- ти - надіслати;

г) зміною наголосу: розкидати - розкидати, скликати - скликати, вслухатися ~ вслухатися;

д) зміною коренів: брати - взяти, ловити ~ упіймати, за- ходити - зайти.

4. Окремі дієслова поєднують у собі значення як доконано- го, так і недоконаного виду. До них належать дієслова із суфік- сом -ува- переважно іншомовного походження: воєнізувати, гарантувати, інтенсифікувати, наслідувати, організувати, телеграфувати, яровизувати, а також веліти, женити.

Змінювання дієслів у теперішньому

часі та майбутньому часі доконаного виду

Дієслова в теперішньому часі та майбутньому часі доконаного виду змінюються за особами й числами. За характером особо­вих закінчень дієслова поділяються на першу, другу та архаїчну дієвідміни.