Тестові вправи
Тест 1
1. До основних принципів державного регулювання туристичної діяльності відносять:
а) здійснення підтримки та захисту іноземних туристів, туроператорів, турагентів і їх об'єднань;
б) здійснення підтримки та захисту українських туристів, туроператорів, турагентів і їх об'єднань;
в) сприяння розвитку туристичної діяльності іноземних туроператорів та турагентів.
2. Одна з основних цілей державного регулювання туристичної діяльності – це:
а) надання інформації щодо виїзду за кордон;
б) забезпечення права громадян на відпочинок, свободу пересування та інших прав під час здійснення подорожей;
в) обмеження в здійсненні туристичної діяльності.
3. Дайте правильну відповідь. Органами державної виконавчої влади в галузі туризму є:
а) Міністерство культури і туризму України та Держтурадміністрація;
б) Міністерство культури і туризму України та Державна служба туризму і курортів;
в) Міністерство культури і туризму України та Державний комітет з розвитку спорту, туризму та молодіжної політики.
4. Ліцензуванню підлягають такі види туристичної діяльності:
а) екскурсійна діяльність;
б) екстремальний туризм;
в) круїзний туризм;
г) не підлягає жоден з перелічених.
Завдання: навести приклади туристичних продуктів та туристичних послуг залежно від пори року.
Тест 2
1. Ліцензуванню підлягають такі види туристичної діяльності:
а) екскурсійна діяльність;
б) екстремальний туризм;
в) круїзний туризм;
г) не підлягає жоден з перелічених.
2. Дайте правильну відповідь. Органами державної виконавчої влади в галузі туризму є:
а) Міністерство культури і туризму України та Держтурадміністрація;
б) Міністерство культури і туризму України та Державна служба туризму і курортів;
в) Міністерство культури і туризму України та Державний комітет з розвитку спорту, туризму та молодіжної політики.
3. До основних принципів державного регулювання туристичної діяльності відносять:
а) здійснення підтримки та захисту іноземних туристів, туроператорів, турагентів і їх об'єднань;
б) здійснення підтримки та захисту українських туристів, туроператорів, турагентів і їх об'єднань;
в) сприяння розвитку туристичної діяльності іноземних туроператорів та турагентів.
4. Одна з основних цілей державного регулювання туристичної діяльності – це:
а) надання інформації щодо виїзду за кордон;
б) забезпечення права громадян на відпочинок, свободу пересування та інших прав під час здійснення подорожей;
в) обмеження в здійсненні туристичної діяльності.
5. До найбільш розповсюджених у міжнародній практиці форм управління готельними підприємствами відносяться:
а) управління через договір страхування;
б) управління через договір франчайзингу;
в) управління через договір фінансового інжинірингу.
Тест 3
1. Готелю притаманні:
а) номерний фонд;
б) більше п’яти поверхів;
в) наявність швейцара.
2. Кожен готельний номер повинен мати:
а) санвузол;
б) холодильник;
в) ліжко.
3. Визначте, який з наведених нижче типів підприємств є готелі:
а) ротель;
б) квартель;
в) хаустель.
4. До особливостей готельних послуг відносяться:
а) відсутність попиту на даний продукт;
б) необмежена можливість збереження послуги;
в) неодночасність процесів виробництва та споживання.
5. Знайдіть неправильну відповідь. Готельні підприємства класифікують за такими критеріями:
а) місткість номерного фонду;
б) форм власності;
в) місце розташування.
6. На скільки категорій поділяються готелі в Україні?
а) 3;
б) 4;
в) 5.
7. Які є типи організаційних структур?
а) особистісний;
б) міжпредметний;
в) функціональний.
8. Які основні служби існують в готелі?
а) паркування автомобілів;
б) розваг та відпочинку;
в) експлуатації номерного фонду.
Тест 4
1. Сертифікація системи забезпечення якості в Україні є:
а) обов'язковою;
б) добровільною.
2. Спільна сертифікація систем якості вигідна для:
а) експортера продукції в Україну;
б) українських експортерів;
в) обох сторін.
3. Головна мета ЕQNЕТ:
а) сприяння взаємному визнанню сертифікатів відповідності;
б) інспектування національних систем сертифікації;
в) розробка правил оцінки систем якості.
4. Право вибору способу підтвердження відповідності товару за новими директивами ЄС надано:
а) виробникові (постачальникові);
б) випробувальній лабораторії;
в) інспекційному органу.
5. Предмет сертифікації:
а) продукція, процес, послуга, система, організація, підприємство, лабораторія;
б) якість продукції, процесу, послуги та систем якості;
в) додержання всіх установлених вимог до продукції, процесів, послуг.
Тест 5
1. Сутність сертифiкацiї, її предмет та об'єкт:
а) це офіційне підтвердження необхідних і достатніх умов виробництва певної продукції;
б) якість продукції, процесу, послуг і систем якості;
в) процедура, за допомогою якої третя сторона дає письмову гарантію, що продукція, процес чи послуга відповідають заданим вимогам;
г) продукція, процес, послуга, система, організація, підприємство, лабораторія.
2. Мета, завдання та значення сертифікації:
а) контроль, експертиза продукції, атестація, акредитація органів з сертифікації;
б) підтвердження відповідності даної продукції обов'язковим вимогам стандарту;
в) гарантування безпеки виробництва продукції для людини та навколишнього середовища;
г) сприяння підвищенню конкурентоспроможності продукції.
3. Види, органи та системи сертифікації:
а) національна, регіональна, міжнародна;
б) науково-технічна комісія;
в) обов'язкова, добровільна;
г) випробувальна лабораторія;
д) Держспоживстандарт;
е) експерти-аудитори.
4. Розмежувати поняття «відповідність», «свідоцтво про відповідність», «сертифікат відповідності», «знак відповідності»:
а) додержання всіх установлених вимог до продукції, процесів, послуг;
б) знак, який вказує на те, що забезпечується якість згідно з стандартами чи нормативними документами;
в) документ, який вказує, що забезпечується необхідна впевненість, що ідентифікована продукція відповідає конкретному стандарту;
г) документ, який доводить, що конкретний випробуваний зразок відповідає стандарту.
5. Порядок проведення сертифікації продукції:
а) атестація виробництва;
б) подання та розгляд заявки;
в) видача сертифіката відповідності;
г) ухвалення рішення за заявкою із зазначенням схеми (модуля) сертифікації;
д) відбір, ідентифікація зразків продукції та їх випробування;
е) аналіз одержаних результатів та надання ліцензій.
6. Коли, згідно з яким документом і в яких випадках встановлені такі зображення знака вiдповiдностi:
а) у 1990 році; б) у 1993 році; в) у 1996 році;
г) згідно з ДСТУ 2296; д) згідно з ISO 9000; е) згідно з ДСТУ 3410;
є) для продукції, яка відповідає: 1) обов'язковим вимогам нормативних документів; 2) вимогам, що передбачені чинними законодавчими актами України, за якими встановлено обов'язкову сертифікацію; 3) вимогам нормативних документів, що поширюються на дану продукцію.
7. Екологічне маркування: сутність, принципи, види екознакiв згідно із стандартами:
а) ISO 14040;
б) ДСТУ ISO 14020;
в) ГОСТ 25916;
г) ДСТУ ISO 14050;
д) ГОСТ 17.8.01;
е) ДСТУ ISO 14021;
є) ISO 14041;
ж) ДСТУ ISO 14031.
8. Етикетування у сфері навколишнього середовища здійснюється згідно із стандартами:
а) ДСТУ ISO 14024;
б) ДСТУ ISO 14010;
в) ДСТУ ISO 14031;
г) ДСТУ ISO 14020;
д) ДСТУ ISO 14021;
е) ДСТУ ISO 14050;
є) ISO 14041;
ж) ДСТУ ISO 14025.
Тест 6
1. Яким документом регламентовані вимоги до атестації виробництва?
а) ДСТУ 2296;
б) ДСТУ 3410;
в) ДСТУ 3411;
г) КНД 50-004;
д) КНД 50-005;
е) КНД 50-006.
2. Загальні вимоги до документації виробництва, що атестується, до атестованого виробництва, до проведення випробувань:
а) призначення головного контролера та його заступника;
б) періодичність випробувань продукції, що сертифікується;
в) наявність повного комплекту технічної документації на продукцію;
г) наявність нормативної, конструкторської, технологічної документації.
3. Якi стандарти розглядають терміни та визначення якості, статистичні методи контролю та регулювання?
а) ДСТУ 3230;
б) ДСТУ 2925;
в) ДСТУ 3514;
г) ГОСТ 15895;
д) ДСТУ ISO 9001;
е) ДСТУ ISO 9002;
є) ДСТУ ISO 9003;
ж) ДСТУ БА 1.1-11.
4. Які стандарти регламентують управління якістю та елементи системи якості?
а) ДСТУ 2925;
б) ДСТУ 3230;
в) ДСТУ 3514;
г) ГОСТ 15895;
д) ДСТУ ISO 9001;
е) ДСТУ ISO 9002;
є) ДСТУ ISO 9003;
ж) ДСТУ ISO 9004-1.
5. Які стандарти розробляють принципи управління якістю?
а) ДСТУ 2462;
б) ДСТУ 3410;
в) ДСТУ 3413;
г) ДСТУ 3415;
д) ДСТУ ISO 9000;
е) ДСТУ ISO 9001;
є) ДСТУ ISO 9002;
ж) ДСТУ ISO 9003.
6. Які стандарти регламентують основні положення, поняття та порядок проведення сертифікації:
а) ДСТУ 2462;
б) ДСТУ 2925;
в) ДСТУ 3230;
г) ДСТУ 3410;
д) ДСТУ 3411;
е) ДСТУ 3415;
є) ДСТУ 3498;
ж) ДСТУ 3514.
7. У системі УкрСЕПРО сертифікують:
а) продукцію;
б) системи забезпечення якості;
в) послуги;
г) персонал.
8. Схему сертифікації продукції в системі УкрСЕПРО визначає:8
а) Держспоживстандарт;
б) виробник продукції;
в) випробувальна лабораторія.
9. Система сертифікації третьою стороною передбачає:
а) сертифікацію підрозділами УкрСЕПРО та органами Держспоживстандарту;
б) сертифікацію на підприємстві виробником (лабораторією);
в) сертифікацію аудитором.
Тест 7
1. Назвати стандарти, що містять загальні вимоги до органів з сертифiкацiї продукції та стандарти з сертифiкацiї систем якості:
а) ДСТУ 3411;
б) ДСТУ 3414;
в) ДСТУ 3417;
г) ДСТУ 3420;
д) ДСТУ EN 45011;
е) EN 45012;
є) EN 45013;
ж) EN 45014.
2. Вказати національний знак відповідності, що встановлено для продукції:
а) яка відповідає обов'язковим вимогам нормативних документів;
б) яка відповідає всім вимогам нормативних документів, що поширюються на дану продукцію.
1. 2.
3. Вказати знаки, що підтверджують відповідність продукції:
а) міжнародному стандарту якості;
б) інформаційний знак щодо якості продукції.
1. 2.
4. Вказати знаки відповідності:
а) України;
б) Туркменістану;
в) Білорусі.
|
|
|
|
1. 2. 3.
5. Об’єктами державного нагляду є:
а) усі види експортованої та імпортованої продукції, які є на ринку;
б) продукція, призначена для дітей;
в) фармацевтична продукція та продукти харчування.
Тест 8
1. Вказати знаки вiдповiдностi системи обов’язкової сертифiкацiї Росiї з екологiчних вимог:
2. Ці знаки системи сертифікації Росії є знаками відповідності:
а) обов'язкової сертифікації;
б) добровільної сертифікації.
3. Назвати знаки відповідності національних систем сертифікації держав СНД:
а) європейських держав;
б) азіатських держав.
|
|
|
|
|
|
|
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7.
4. Вказати знаки відповідності Німеччини, Норвегії, Швеції, Японії:
|
|
|
|
1. 2. 3. 4.
5. Вказати знаки, що закликають до збереження природного середовища:
|
|
|
|
1. 2. 3. 4. 5. 6.
Тест 9
1. Підтвердження постачальника про відповідність товару має форму:
а) стандарту підприємства;
б) заяви-декларації про відповідність;
в) сертифіката відповідності;
г) сертифіката якості.
2. Випробувальна лабораторія має необхідні повноваження, якщо вона:
а) атестована;
б) має необхідне обладнання;
в) акредитована.
3. Добровільна сертифікація проводиться в системах:
а) добровільної сертифікації;
б) обов’язкової сертифікації.
4. Обов’язкова сертифікація в Україні введена законом:
а) «Про сертифікацію»
б) «Про захист прав споживачів»;
в) «Про санітарно-епідеміологічне благополуччя населення».
5. Для товарів, що підлягають обов’язковій сертифікації, відповідальність за наявність сертифіката та знака відповідності несе:
а) торгова організація;
б) виробник товару;
в) випробувальний центр;
г) Держспоживстандарт.
6. Процедуру обов’язкової сертифікації продукції фінансує:
а) заявник;
б) Держстандарт;
в) організація-споживач (продавець).
7. Схема сертифікації товару може включати:
а) перевірку виробництва;
б) інспекційний контроль системи якості;
в) випробування типового зразка;
г) оцінку компетентності випробувальної лабораторії.
8. Більшість українських лабораторій акредитовано на:
а) технічну компетентність;
б) незалежність;
в) технічну компетентність і незалежність.
Тест 10
1. Умови застосування знака відповідності в системах сертифікації визначаються:
а) Держспоживстандартом;
б) заявником;
в) угодою між власником сертифіката та ліцензіатом.
2. Номенклатура товарів, що підлягають обов’язковій сертифікації в Україні визначає:
а) організація-споживач;
б) заявник;
в) національний орган з сертифікації.
3. Номенклатуру товарів, підлягаючих обов’язковій сертифікації, поширюється на імпортовані товари:
а) так;
б) ні.
4. Знаки відповідності мають системи:
а) обов’язкової сертифікації;
б) добровільної сертифікації.
5. Право визнання сертифікатів відповідності на імпортовані товари має:
а) одержувач;
б) орган будь-якої української системи обов’язкової сертифікації;
в) система сертифікації УкрСЕПРО.
6. Інспекційний контроль за сертифікованою продукцією здійснюється протягом:
а) усього терміну випуску;
б) року;
в) терміну дії сертифіката.
7. Сертифікат підтверджує відповідність встановленим вимогам:
а) однорідності партії товару;
б) технічного рівня товару;
в) параметрів безпеки;
г) показників екологічності;
д) усіх показників якості товару.
8. Мета сертифікації:
а) досконалість виробництва;
б) оцінка технічного рівня товару;
в) доказ безпеки товару;
г) захист споживачів від неякісного товару.
Тест 11
1. Національний орган з сертифікації в Україні:
а) Держспоживстандарт;
б) Госстандарт;
в) УкрСЕПРО;
г) ДСТУ.
2. Сертифікат відповідності видає:
а) Держспоживстандарт;
б) орган з сертифікації;
в) випробувальна лабораторія.
3. Сертифікат засвідчує відповідність:
а) стандарту;
б) обов’язковим вимогам стандарту;
в) технічному регламенту;
г) Закону України «Про сертифікацію»;
д) Директиві (в ЄС).
4. Сертифікація є обов’язковою, якщо:
а) стандарт містить вимоги безпеки;
б) продукція включена до Переліку обов’язкової сертифікації;
в) на продукцію діє технічний регламент;
г) виробник ухвалив рішення;
д) діє Директива (в ЄС).
5. Учасниками обов’язкової сертифікації є:
а) органи державного управління;
б) продавці;
в) виробники;
г) випробувальні лабораторії;
д) споживачі.
6. Добровільна сертифікація засвідчує відповідність:
а) обов’язковим вимогам стандарту;
б) Закону України «Про стандартизацію»;
в) нормативному документу на вибір заявника.
7. Випробувальна лабораторія може брати участь в сертифікації, якщо вона:
а) подала заяву до Держспоживстандарту;
б) має великий досвід випробувань;
в) акредитована у відповідній системі.
Тест 12
1. Виробник використовує знак відповідності за наявності:
а) сертифікованого товару;
б) ліцензії на застосування знака;
в) вказівки керівника підприємства.
2. Ліцензію на застосування знака відповідності видає:
а) випробувальна лабораторія;
б) орган з сертифікації;
в) керівник підприємства-виробника.
3. Чи визнається сертифікат відповідності на товар, імпортований до України?
а) так;
б) ні;
в) за відповідних умов.
4. Проведення сертифікації фінансує:
а) держава;
б) виробник (заявник).
5. Сертифікація проводиться за схемою «Випробування партії». Що при цьому підлягає випробуванням?
а) вибірка (середня проба, %);
б) кожний виріб.
6. Сертифікація продукції проводиться за схемою «Сертифікація системи якості». Чи проводиться при цьому випробування продукції?
а) так;
б) ні.
7. Методи підтвердження відповідності – це:
а) контроль якості;
б) сертифікація третьою стороною;
в) заява-декларація виробника.
8. Для того щоб сертифікат був введений у дію, потрібна його реєстрація в:
а) Держспоживстандарті;
б) державному Реєстрі;
в)торгово-промисловій палаті;
г) органі з сертифікації.
Тест 13
1. Підтвердження постачальника про відповідність товару має форму:
а) стандарту підприємства;
б) заяви-декларації про відповідність;
в) сертифіката відповідності;
г) сертифіката якості.
2. Випробувальна лабораторія має необхідні повноваження, якщо вона:
а) атестована;
б) має необхідне обладнання;
в) акредитована.
3. Добровільна сертифікація проводиться в системах:
а) добровільної сертифікації;
б) обов’язкової сертифікації.
4. Обов’язкова сертифікація в Україні введена законом:
а) «Про сертифікацію»
б) «Про захист прав споживачів»;
в) «Про санітарно-епідеміологічне благополуччя населення».
5. Для товарів, що підлягають обов’язковій сертифікації, відповідальність за наявність сертифіката та знака відповідності несе:
а) торгова організація;
б) виробник товару;
в) випробувальний центр;
г) Держспоживстандарт.
6. Процедуру обов’язкової сертифікації продукції фінансує:
а) заявник;
б) Держспоживстандарт;
в) організація-споживач (продавець).
7. Схема сертифікації товару може включати:
а) перевірку виробництва;
б) інспекційний контроль системи якості;
в) випробування типового зразка;
г) оцінку компетентності випробувальної лабораторії.
8. Більшість українських лабораторій акредитовано на:
а) технічну компетентність;
б) незалежність;
в) технічну компетентність і незалежність.
Тест 14
1. Умови застосування знака відповідності в системах сертифікації визначаються:
а) Держспоживстандартом;
б) заявником;
в) угодою між власником сертифіката та ліцензіатом.
2. Номенклатуру товарів, що підлягають обов’язковій сертифікації в Україні визначає:
а) організація-споживач;
б) заявник;
в) національний орган з сертифікації.
3. Номенклатуру товарів, підлягаючих обов’язковій сертифікації, поширюється на імпортовані товари:
а) так;
б) ні.
4. Знаки відповідності мають системи:
а) обов’язкової сертифікації;
б) добровільної сертифікації.
5. Право визнання сертифікатів відповідності на імпортовані товари має:
а) одержувач;
б) орган будь-якої української системи обов’язкової сертифікації;
в) система сертифікації УкрСЕПРО.
6. Інспекційний контроль за сертифікованою продукцією проводиться протягом:
а) усього терміну випуску;
б) року;
в) терміну дії сертифіката.
7. Сертифікат підтверджує відповідність встановленим вимогам:
а) однорідності партії товару;
б) технічного рівня товару;
в) параметрів безпеки;
г) показників екологічності;
д) усіх показників якості товару.
8. Національним органом з сертифікації в Україні є:
а) Держспоживстандарт;
б) Госстандарт;
в) УкрСЕПРО;
г) ДСТУ.
Тест 15
1. Мета сертифікації:
а) досконалість виробництва;
б) оцінка технічного рівня товару;
в) доказ безпеки товару;
г) захист споживачів від неякісного товару;
д) інформування споживачів про якість.
2. Сертифікат відповідності видає:
а) Держспоживстандарт;
б) орган з сертифікації;
в) випробувальна лабораторія.
3. Сертифікат засвідчує відповідність:
а) стандарту;
б) обов’язковим вимогам стандарту;
в) технічному регламенту;
г) Закону України «Про сертифікацію»;
д) Директиві (в ЄС).
4. Сертифікація є обов’язковою, якщо:
а) стандарт містить вимоги безпеки;
б) продукція включена до Переліку обов’язкової сертифікації;
в) на продукцію діє технічний регламент;
г) виробник ухвалив рішення;
д) діє Директива (в ЄС).
5. Учасниками обов’язкової сертифікації є:
а) органи державного управління;
б) продавці;
в) виробники;
г) випробувальні лабораторії;
д) споживачі.
6. Добровільна сертифікація засвідчує відповідність:
а) обов’язковим вимогам стандарту;
б) Закону України «Про стандартизацію»;
в) нормативному документу на вибір заявника.
7. Випробувальна лабораторія може брати участь в сертифікації, якщо вона:
а) подала заяву до Держспоживстандарту;
б) має великий досвід випробувань;
в) акредитована у відповідній системі.
Тест 16
1. Виробник використовує знак відповідності за наявності:
а) сертифікованого товару;
б) ліцензії на застосування знака;
в) вказівки керівника підприємства.
2. Ліцензію на застосування знака відповідності видає:
а) випробувальна лабораторія;
б) орган з сертифікації;
в) керівник підприємства виробника.
3. Чи визнається сертифікат відповідності на товар, імпортований до України?
а) так;
б) ні;
в) за відповідних умов.
4. Проведення сертифікації фінансує:
а) держава;
б) виробник (заявник).
5. Сертифікація проводиться за схемою «Випробування партії». Що при цьому підлягає випробуванням?
а) вибірка (середня проба, %);
б) кожний виріб.
6. Сертифікація продукції проводиться за схемою «Сертифікація системи якості». Чи проводиться при цьому випробування продукції?
а) так;
б) ні.
7. Методи підтвердження відповідності – це:
а) контроль якості;
б) сертифікація третьою стороною;
в) заява-декларація виробника.
8. Для того щоб сертифікат був введений у дію, потрібна його реєстрація в:
а) Держспоживстандарті;
б) державному Реєстрі;
в) торгово-промисловій палаті;
г) органі з сертифікації.
Тест 17
1. У системі УкрСЕПРО сертифікують:
а) продукцію;
б) системи забезпечення якості;
в) послуги;
г) персонал.
2. Схему сертифікації продукції в системі УкрСЕПРО визначає:
а) Держспоживстандарт;
б) виробник продукції;
в) випробувальна лабораторія.
3. Управління в галузі сертифікації в Україні здійснює:
а) УкрСЕПРО;
б) Держспоживстандарт України;
в) МОЗМ, СІ, УкрСЕПРО.
4. Головною метою сертифікаційної діяльності є:
а) запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя та здоров’я громадян і довкілля;
б) створення умов для участі суб’єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі, а також запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя та здоров’я громадян і довкілля;
в) запобігання реалізації послуг, небезпечних для здоров’я громадян.
5. Обов’язкова сертифікація – це:
а) підтвердження уповноваженим на те органом відповідності продукції, процесу або послуги обов’язковим вимогам стандарту;
б) підтвердження відповідності вимогам стандартів;
в) перевірка відповідності вимогам стандартів ДСТУ, ISO, IEC.
6. Систему екологічного менеджменту сертифікують для того, щоб:
а) зменшити викиди, скиди;
б) впорядкувати викиди, скиди, розміщення відходів, покращити імідж фірми;
в) виконати вимоги законів «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про підтвердження відповідності».
7. Екологічна сертифікація підприємства – це діяльність з підтвердження відповідності об’єкта сертифікації:
а) вимогам законодавства та нормативним документам;
б) стандарту ГОМСТ 17.01.38-85;
в) стандартам ISO 9000.
Тест 18
1. Роботи з аудиту системи менеджменту якості необхідно проводити:
а) у присутності директора фірми;
в) у присутності незалежного експерта, в атестованих лабораторіях.
2. Згідно з вимогами УкрСЕПРО на кожному товарі вказують:
а) вагу, склад продукту, виробника;
б) термін придатності;
в) повну інформацію про продукт згідно зі стандартом.
3. У теоретичних положеннях життєвого циклу продукції враховують:
а) пріоритети екологічної безпеки;
б) збереження та відновлення довкілля;
в) раціональне природокористування та пріоритети екологічної безпеки, збереження й відновлення довкілля.
4. Сертифікація систем екологічного менеджменту за ISO 140000 забезпечує виконання вимог екологічного законодавства:
а) України;
б) країн-членів ЄС;
в) усіх країн, що використовують добровільну сертифікацію.
5. Сертифікація якості довкілля – це відповідність якості об’єктів довкілля до вимог ДСТУ:
а) у контексті сталого розвитку;
б) у контексті екологічних законів;
в) у контексті сталого розвитку, системного екологічного підходу та дотримання екологічних законів.
6. Сертифікація відповідності вимогам європейських стандартів серії EN 450000 враховує:
а) вимоги стандартів ISO;
б) вимоги стандартів розвинутих країн світу;
в) вимоги стандартів країн-членів ЄС.
7. Сертифікація продукції сільськогосподарського виробництва є вигідною для виробника, оскільки:
а) сприяє просуванню товару на закордонні ринки;
б) збільшує прибутки виробника;
в) збільшує обсяги продажу та ціну товару, закріплює позиції виробника на ринку.
Тест 19
1. Сертифікація – це:
а) офіційне підтвердження необхідних і достатніх умов виробництва певної продукції;
б) процедура, за допомогою якої третя сторона дає письмову гарантію, що продукція, процес чи послуга відповідають заданим вимогам;
б) якість продукції, процесу, послуг і систем якості.
2. Види сертифікації:
а) національна, регіональна, міжнародна;
б) обов’язкова, добровільна;
в) сертифікація третьою стороною.
3. Організаційну структуру органу з сертифікації складають:
а) керівник, рада, виконавчі групи;
б) керівник, рада, виконавчі групи, випробувальна лабораторія (центр).
4. Органи з сертифікації:
а) третя сторона;
б) аудитори;
в) науково-технічна комісія;
г) орган, що проводить сертифікацію відповідності.
5. Розмежувати поняття «відповідність», «свідоцтво про відповідність», «сертифікат відповідності», «знак відповідності»:
а) додержання всіх установлених вимог до продукції, процесів, послуг;
б) знак, який вказує на те, що забезпечується якість згідно з стандартами чи нормативними документами;
в) документ, який вказує, що забезпечується необхідна впевненість, що ідентифікована продукція відповідає конкретному стандарту;
г) документ, який доводить, що конкретний випробуваний зразок відповідає стандарту.
6. Порядок проведення сертифікації продукції:
а) атестація виробництва;
б) подання та розгляд заявки;
в) видача сертифіката відповідності;
г) ухвалення рішення за заявкою із зазначенням схеми (модуля) сертифікації;
д) відбір, ідентифікація зразків продукції та їх випробування;
е) аналіз одержаних результатів та надання ліцензій.
Тест 20
1. Туристично-готельний бізнес як комплекс наук про туризм і туристично-готельне обслуговування включає три елементи:
а) організація, управління, економіка;
б) технологія, правове забезпечення, економіка;
в) економіка, організація, аналіз.
2. Відповідно до визначення ЮНВТО туризм – це:
а) подорож з метою отримання переваг у бізнесі, пасивний відпочинок;
б) подорож у вільний час, один з видів активного відпочинку;
в) подорож у вільний від роботи час, зайняття особистим господарством.
3. Особа, яка здійснює подорож по Україні або в іншу країну з різною, не забороненою законом країни перебування, метою на термін від 24 годин до шести місяців без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов'язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін – це:
а) екскурсант;
б) гід-перекладач;
в) кочівник;
г) турист (мандрівник).
4. До туристично-готельної індустрії відносять:
а) військові полігони та бази;
б) турфірми, екскурсійні бюро, засоби розміщення;
в) студентські містечка та університети.
5. Яка з наведених відповідей є вірною?
а) початок становлення елітарного туризму – початок XX ст. – до другої світової війни;
б) передісторія туризму – до початку XXI ст.;
в) масовий туризм виник після другої світової війни.
6. В індустрії відпочинку виділяють декілька періодів. Назвіть правильну відповідь.
а) первісний;
б) бронзовий;
в) сучасний;
г) постмодернізм.
7. До тенденцій розвитку підприємств готельної індустрії, що отримали розвиток в останні десятиліття, варто віднести:
а) скорочення будівництва нових готелів;
б) утворення міжнародних готельних і ресторанних мереж;
в) перехід на нетрадиційні способи відпочинку.
Тест 21
1. Одна з основних цілей державного регулювання туристичної діяльності – це:
а) надання інформації щодо виїзду за кордон;
б) забезпечення права громадян на відпочинок, свободу пересування та інших прав під час здійснення подорожей;
в) обмеження в здійсненні туристичної діяльності.
2. Дайте правильну відповідь. Органами державної виконавчої влади в галузі туризму є:
а) Міністерство культури і туризму України та Держтурадміністрація;
б) Міністерство культури і туризму України та Державна служба туризму і курортів;
в) Міністерство культури і туризму України та Державний комітет з розвитку спорту, туризму та молодіжної політики.
3. До основних принципів державного регулювання туристичної діяльності відносять:
а) здійснення підтримки та захисту іноземних туристів, туроператорів, турагентів і їх об'єднань;
б) здійснення підтримки та захисту українських туристів, туроператорів, турагентів і їх об'єднань;
в) сприяння розвитку туристичної діяльності іноземних туроператорів та турагентів.
4. Ліцензуванню підлягають такі види туристичної діяльності:
а) екскурсійна діяльність;
б) екстремальний туризм;
в) круїзний туризм;
г) не підлягає жоден з перелічених.
5. Туристичний бізнес привабливий для підприємців з таких причин:
а) не потрібно нічого робити;
б) зростаючий попит на туристичні послуги;
в) є можливість поїхати за кордон.
6. Ефективність туризму проявляється в тому, що:
а) туризм – це джерело валютних надходжень і засіб для забезпечення зайнятості населення країни;
б) туризм – це можливість виїзду за кордон у пошуках роботи;
в) туризм – це важливий чинник розвитку сільського господарства.
Тест 22
1. Інклюзив-тур – це:
а) надання туристу лише послуги екскурсовода;
б) надання на вибір туриста окремих послуг транспорту, харчування, розміщення, екскурсійного та іншого обслуговування. Одержуючи мінімальний набір послуг, турист у разі потреби може одержати й додаткове обслуговування;
в) надання на вибір туриста набору послуг, що передбачає поряд із традиційним обслуговуванням ще й спортивно-оздоровчі, культурно-розважальні та інші послуги.
2. Дайте правильний варіант відповіді. Згідно з Законом України «Про туризм» існують такі види туризму:
а) канібальський;
б) студентський;
в) лікувально-оздоровчий;
г) квітниковий.
3. Головним є поділ туризму на:
а) міжнародний і зовнішній;
б) міжнародний і внутрішній;
в) міжнародний і народний.
4. За інтенсивністю туристичного потоку виділяють таку класифікаційну категорію туризму:
а) організований;
б) сезонний;
в) сімейний.
5. До динамічних факторів, що впливають на розвиток туризму, відносяться:
а) економічні;
б) валютні;
в) біржові.
6. Згідно з визначенням, послуга включає в себе:
а) взаємодію виконавця та споживача послуг (обслуговування);
б) процес отримання грошей;
в) результат, який може бути проявлений згодом.
7. Туристичним послугам, як і будь-яким іншим послугам, властиві відмінні риси, які можна позначити буквою «Н». Дайте правильну відповідь:
а) незрозумілість для споживача;
б) неможливість збереження туристичної послуги;
в) недоторканість для інших споживачів.
Тест 23
1. Що включають в себе основні послуги, які пропонуються туристичним підприємством?
а) розміщення туристів;
б) страхування туристів;
в) послуги з організації екскурсій.
2. Що включають в себе додаткові послуги, які пропонуються туристичним підприємством?
а) послуги побутового обслуговування;
б) послуги з організації перевезення;
в) харчування туристів.
3. Туроператорська діяльність – це:
а) будь-яка діяльність, здійснювана у сфері туризму;
б) реалізація готової продукції, здійснювана з метою перепродажу та задоволення потреб туристів;
в) діяльність з формування, просування та реалізації туристичного продукту, здійснювана на підставі ліцензії юридичною особою або індивідуальним підприємцем.
4. Які основні функції притаманні туроператорам?
а) сервісна;
б) збутова;
в) виробнича;
5. Які основні функції притаманні турагентам?
а) інформаційна;
б) фінансова;
в) комплектуюча.
6. Процес продажу туристичного продукту – це:
а) встановлення ціни на турпродукт;
б) оформлення правовідносин і розрахунок із клієнтом;
в) телефонне інформування клієнта про можливу зміну характеру купівлі.
7. Виберіть фактори, що визначають рівень обслуговування клієнтів:
а) метод продажу;
б) отримання прибутку;
в) післягарантійне обслуговування.
8. Диференціація цін і знижок на туристичні послуги має такі напрямки:
а) несезонна диференціація цін;
б) сезонна диференціація цін;
в) змішана диференціація цін.
Тест 24
1. За функціональними можливостями рекламу можна класифікувати на такі види:
а) інформативна;
б) обґрунтована;
в) заспокійлива.
2. Ціноутворюючими факторами на ринку туристичних послуг є:
а) відсоткова ставка НБУ;
б) рентабельність функціонування виробництва;
в) вартість (собівартість) виробництва послуг і нормативний доход турфірми.
3. За якими ознаками можна класифікувати методи продажів туристичного продукту?
а) місце зустрічі продавця та покупця;
б) розрахункові операції;
в) післягарантійне обслуговування.
4. Політика цін проводиться через такі види ціни:
а) максимальні;
б) довідкові;
в) помірні.
5. З яких елементів складається структура ціни туристичного продукту?
а) премії працівників підприємства;
б) спонсорська допомога;
в) прибуток.
6. Готелю притаманні:
а) номерний фонд;
б) більше п’яти поверхів;
в) наявність швейцара.
7. Кожен готельний номер повинен мати:
а) санвузол;
б) холодильник;
в) ліжко.
8. Визначте, який з наведених нижче типів підприємств є готелем:
а) ротель;
б) квартель;
в) хаустель.
Тест 25
1. До особливостей готельних послуг відносяться:
а) відсутність попиту на даний продукт;
б) необмежена можливість збереження послуги;
в) неодночасність процесів виробництва та споживання.
2. Знайдіть неправильну відповідь. Готельні підприємства класифікують за такими критеріями:
а) місткість номерного фонду;
б) форм власності;
в) місце розташування.
3. На скільки категорій поділяються готелі в Україні?
а) 3;
б) 4;
в) 5.
4. Які є типи організаційних структур?
а) особистісний;
б) міжпредметний;
в) функціональний.
5. Які основні служби існують в готелі?
а) паркування автомобілів;
б) розваг та відпочинку;
в) експлуатації номерного фонду.
6. До найбільш розповсюджених у міжнародній практиці форм управління готельними підприємствами відносяться:
а) управління через договір страхування;
б) управління через договір франчайзингу;
в) управління через договір фінансового інжинірингу.
Тест 26
1. Сертифікація послуг з розміщення в Системі здійснюється з метою встановлення відповідності:
а) обов’язковим вимогам;
б) добровільним вимогам.
2. Обстеження засобу розміщення складається з таких етапів:
а) попередньої оцінки, перевірки та оцінки засобу розміщення;
б) технічний нагляд за наданням сертифікаційних послуг;
в) попередньої оцінки, перевірки та оцінки засобу розміщення, оформлення результатів обстеження.
3. Яка кількість схем використовується під час сертифікації послуг з розміщення?
а) одна;
б) дві;
в) три.
4. Результати перевірки під час сертифікації послуг з розміщення оформлюють у вигляді:
а) протоколу;
б) акта;
в) заявки.
5. Позитивне рішення про надання готелю категорії «дві зірки» може бути ухвалене, якщо:
а) якість усіх елементів таблиць протоколу і звіту перевірки номерів та відповідності готелю вимогам категорії одержала оцінки «відмінно», «добре» та не більше 20% «задовільно»;
б) якість усіх елементів таблиць протоколу та звіту перевірки номерів і відповідності готелю вимогам категорії оцінки «відмінно», «добре» та не більше 30% «задовільно»;
в) якість усіх елементів таблиць протоколу та звіту перевірки номерів і відповідності готелю вимогам категорії одержала оцінки «відмінно», «добре» та не більше 40% «задовільно».
6. Технічний нагляд за сертифікованими послугами з розміщення під час їх надання здійснює:
а) заявник;
б) орган, що видав сертифікат;
в) Держспоживстандарт.
Тест 27
1. Технічний нагляд за сертифікованими послугами з розміщення проводять протягом:
а) року;
б) першого півріччя;
в) терміну дії сертифіката відповідності.
2. Якщо заявник має бажання оскаржити рішення щодо його заявки на сертифікацію послуг, то він повинен подати (письмово) апеляцію в термін, не пізніше:
а) одного тижня після одержання повідомлення про ухвалене рішення;
б) одного місяця після одержання повідомлення про ухвалене рішення;
в) півроку після одержання повідомлення про ухвалене рішення.
3. У разі незгоди з рішенням апеляційної комісії заявник має право звернутися до Комісії з апеляцій Національного органу з сертифікації або до суду протягом:
а) тижня;
б) 10 днів;
в) одного місяця.
4. Туристично-готельний бізнес як комплекс наук про туризм включає такі елементи:
а) організація, управління, економіка;
б) діяльність, технологія, послуга;
в) контроль, якість, послуга.
5. Сертифікація послуг харчування в Системі є:
а) обов’язковою;
б) добровільною.
6. Скільки схем застосовується під час сертифікації послуг харчування?
а) одна;
б) дві;
в) три.
7. Орган з сертифікації може призупинити дію сертифіката відповідності:
а) у разі встановлення невідповідності готельної послуги обов’язковим вимогам;
б) за відсутності акта обстеження;
в) за відсутності необхідних нормативних документів.
Тест 28
1. Під час сертифікації послуг харчування вибіркова перевірка кулінарної продукції за схемами сертифікації:
а) проводиться;
б) не проводиться;
в) у кожному окремому випадку по різному.
2. Технічний нагляд за стабільністю надання сертифікованої послуги харчування:
а) не проводиться;
б) проводиться;
в) у кожному окремому випадку по різному.
3. За першою схемою сертифікації послуг харчування атестація виробництва:
а) не проводиться;
б) проводиться;
в) у кожному окремому випадку порізному.
4. За третьою схемою сертифікації послуг харчування обстеження процесу надання послуги:
а) проводиться;
б) не проводиться;
в) у кожному окремому випадку порізному.
5. Відібрані для випробувань зразки продукції послуг харчування необхідно:
а) транспортувати;
б) пакувати;
в) маркувати та пломбувати.
6. Продукція послуг харчування не підлягає сертифікації, якщо:
а) відсутній сертифікат відповідності;
б) відсутня етикетка або маркування;
7. Випробування зразків кулінарної продукції проводять:
а) на підприємстві-заявникові;
б) акредитованій в Системі випробувальній лабораторії;
в) Держспоживстандарті.
8. Підприємства харчування за часом функціонування бувають:
а) постійно діючі, сезонні;
б) працюючі в денний і вечірній час;
в) працюючі в нічний час.
Тест 29
1. Випробування з метою сертифікації послуг харчування призупиняється, якщо одержані негативні результати за такою кількістю показників:
а) один;
б) два;
в) більше п’яти.
2. Під час проведення сертифікації послуг харчування за схемою 2 результати випробувань оформлюють:
а) протоколом;
б) атестатом;
в) супровідним листом.
3. Порядок проведення сертифікації послуг харчування встановлюється:
а) заявником;
б) органом з сертифікації;
в) акредитованою випробувальною лабораторією.
4. Технічний нагляд за сертифікованими послугами здійснює ОС ПХ з метою:
а) повторної сертифікації;
б) встановлення відповідності вимогам, на які вони були сертифіковані;
в) контролю роботи підприємства.
5. Витрати на здійснення коригувальних заходів та контроль за їх виконанням несе:
а) орган з сертифікації;
б) соціальні служби;
в) заявник.
6. Для ресторанів однією з класифікаційних ознак є кількість місць, яка становить:
а) 10-100;
б) 50-500;
в) до тисячі.
7. Для кафе однією з класифікаційних ознак є кількість місць, яка становить:
а) 50-200;
б) 50-150;
в) до двохсот.
Тест 30
1. Для класифікації підприємств харчування туристичної індустрії використовуються критерії, серед яких є:
а) форма власності;
б) місце розташування;
в) форма обслуговування.
2. Характер торгово-виробничої діяльності є головним критерієм, залежно від якого всі підприємства харчування поділяють на такі типи:
а) готель;
б) мотель;
в) ресторани, кафе, буфет, їдальня.
3. Перелік туристичних послуг підлягає такому виду сертифікації:
а) обов’язковій;
б) добровільній.
4. Перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації, визначається:
а) Верховною Радою України;
б) Держспоживстандартом;
в) Кабінетом Міністрів України.
5. Сертифікація продукції сільськогосподарського виробництва є вигідною для виробника, оскільки:
а) сприяє просуванню товару на закордонні ринки;
б) збільшує прибутки виробника;
в) збільшує обсяги продажу та ціну товару, закріплює позиції виробника на ринку.
6. Об’єктами державного нагляду є:
а) усі види експортованої та імпортованої продукції, які є на ринку;
б) продукція, призначена для дітей;
в) фармацевтична продукція та продукти харчування.
7. Напис на тарі чи упаковці «Міжнародний сертифікат якості. ISO 9000 № 33420» означає:
а) підтвердження відповідності продукції, її високу якість;
б) організацію, яка сертифікувала систему менеджменту якості;
в) продукція є придатною для експорту.
8. Система сертифікації третьою стороною передбачає:
а) сертифікацію підрозділами УкрСЕПРО та органами Держспоживстандарту;
б) сертифікацію на підприємстві виробником (лабораторією);
в) сертифікацію аудитором.