3. Організація та методи прийняття управлінських рішень
Управлінське рішення - це вибір одного з альтернативних варіантів розвитку подій, здійснюваний особою, що приймає рішення, в рамках її посадових повноважень і компетенції.
Значну частину часу керівники витрачають саме на прийняття рішень. Від їх якості залежить функціонування організації і досягнення поставлених цілей. Оцінка праці керівника проводиться виходячи із значущості прийнятих рішень. Протягом робочого дня в організації приймається велика кількість рішень, які можна типологізувати за різними критеріями. За змістом рішення можуть відноситься до категорії економічних, соціальних, організаційних, технічних, наукових і т.д. В залежності від кількості осіб, що приймають рішення, - індивідуальними та груповими. За призначенням - для організації в цілому, для структурних підрозділів і окремих працівників.
Якісне управлінське рішення повинно відповідати наступним вимогам:
- чітко визначати, що, коли і як буде зроблено з проблемою, що виникає в організації;
- бути вироблено в інтересах досягнення цілей організації;
- бути ефективним, тобто його реалізація повинна приносити певну вигоду.
Оскільки на прийняття рішення впливає велика кількість ситуаційних та системних факторів, то прийняти оптимальне рішення досить складно.
Необхідність прийняття того чи іншого управлінського рішення виникає за наступних умов:
- є розрив між бажаним і існуючим рівнем розвитку організації або певна невідповідність діяльності організації її цілям;
показники діяльності організації є нижчими в порівнянні з минулими періодами або в порівнянні з подібними організаціями.
Якщо проблема визначена і видно її причини, необхідно перейти до стадії пошуку інформації для прийняття рішення. Припустимо, що розмір прибутку почав знижуватися. Аналіз показав, що зросли витрати на сировину. Альтернативні рішення: змінити постачальника, скоротити інші витрати, змінити вид сировини і т.д.
Спосіб вибору рішень серед альтернатив спирається на здоровий глузд, ситуацію і фактичні дані. Рішення може бути задовільним, найкращим або оптимальним.
Але більш за все на прийняття рішень впливає його значимість і тиск часу. Значимість визначається найчастіше за наступними критеріями:
- число людей, що піддаються впливу даного рішення;
- кошти, які витрачаються на реалізацію рішення;
- час, що витрачається на реалізацію рішення.
Важлива умова прийняття рішень - стан навколишнього середовища, його визначеність і невизначеність. В умовах визначеності ОПР знає всі альтернативи і наслідки кожної з них, головне тут - правильно вибрати те рішення, яке максимізує очікування. В умовах невизначеності і ризику результат альтернатив можна передбачати тільки на імовірнісному рівні.
Основні етапи процесу вироблення рішень:
формулювання проблеми
аналіз проблеми,
пошук можливих рішень,
оцінка альтернативних рішень,
прийняття рішення,
узгодження рішення,
затвердження рішення,
виконання рішення,
контроль за виконанням рішення,
оцінка результатів,
перевірка відповідності отриманих результатів очікуваним,
оцінка ефективності рішення.
Якщо в умовах визначеності використовуються в основному стандартні методи прийняття рішень, то в умовах невизначеності - найчастіше управлінський досвід, ситуація, творчі здібності керівників.
Існують наступні способи прийняття рішень:
- Раціональний, коли процес обгрунтування рішень націлений на максимальний результат;
- Адміністративний, коли рішення задовольняє мінімальні вимоги, визначені інструкціями;
- Інтуїтивний, коли користуються асоціаціями, аналогіями і т. д. При інтуїтивному способі відсутный науковий підхід. Зазвичай він використовується творчими особистостями.
Раціональна модель прийняття рішень являє собою наступну послідовність: мета - пропозиція альтернативних рішень - оцінка альтернатив - вибір альтернатив - план реалізації обраної альтернативи - реалізація - вимірювання результатів. Раціональна модель передбачає розгляд всіх альтернатив і їх наслідків, які можуть виникнути. Вибір падає на ту альтернативу, яка забезпечує максимальний виграш.