Заняття 1

Тема: "Аудит в системі фінансово-господарського контролю"

1.Суть, завдання, функції і зміст економічного контролю в ринкових відносинах.

2.Класифікація організаційних форм і видів економічного контролю. 3.Незалежний аудиторський контроль та історичні аспекти його розвитку.

4.Види аудиту.

5.Предмет і метод аудиторської діяльності. Об'єкт аудиту.

1. Сьогодні більшість фахівців та науковців визнає існування такої самостійної галузі контролю, як економічна (фінансово-гос­подарська). Однак єдиної точки зору на ряд теоретичних питань економічного контролю поки що немає, а це негативно впливає на практичну організацію господарського контролю. Отже, еко­номічний контроль, як і вся економічна наука, перебуває зараз в Україні у стадії розвитку. Виходячи з цього, економічний контроль є динамічною сис­темою наукових знань, спрямованих на виявлення та усунення негативних явищ у розвитку продуктивних сил та виробничих відносин з метою їх цілеспрямованого регулювання відповідно до завдань розбудови національної економіки. Вивчаючи найважливіші проблеми розширеного відтворен­ня суспільно-необхідного продукту економічний контроль, як га­лузь економічної науки, що забезпечує об'єктивною інформацією керівні органи держави про наявні трудові, матеріальні та фінан­сові ресурси, сприяє оптимізації економічних програм з метою раціонального їх використання.

Предметом застосування економічного контролю є ком­плекс господарських процесів і фінансових відносин сфери ма­теріальних відносин, сфери матеріального виробництва та не­виробничої сфери. Таким чином, під предметом економічного контролю слід розуміти господарські процеси і фінансові опе­рації підприємств, організацій та їх структурних підрозділів, які розглядаються з позиції законності, доцільності та економічної ефективності, забезпечення збереження власності, правиль­ності формування та використання фондів, достовірності обліку та звітності, їх повноти та відповідності встановленим нормативам.

Об'єктом економічного контролю є центри фінансової відповідальності, тобто будь-яка з виробничо-організаційних оди­ниць, що має керівництво, яке відповідає за її діяльність. Таким чином, центр фінансової відповідальності — це об'єкт контролю, стан та поведінка якого вимірюються в грошових одиницях, а це дозволяє точно встановити відповідальність окремих керівників за результати господарювання.

Важливою функцією економічного контролю є і плив через си­стему управління на успішне виконання планів економічного і соціального розвитку, раціональне використання матеріальних, тру­дових та фінансових ресурсів, оптимізацію господарських зв'язків, додержання господарського та трудового законодавства. Еко­номічний контроль також повинен запобігати банкрутству підприємств. Ринкові відносини ґрунтуються на розширенні прав підприємств та існуванні різних форм власності. У зв'язку з цим основним напрямком розвитку контролю у ринковій економіці є використання економічних важелів та стимулів, спрямованих на підвищення ефективності суспільного виробництва.

Отже, змістом економічного контролю в умовах ринкових відносин є система конкретних заходів, спрямованих на раціональне та ефективне господарювання підприємств усіх форм власності. З метою успішного виконання своєї функції в системі гос­подарського управління, контроль має бути об'єктивним, опера­тивним, безперервним, всеохоплюючим, науковим, економічним та дієвим.

Об'єктивність контролю передбачає незацікавлене та неупереджене виконання контрольних функцій особами, які здійсню­ють перевірки, точну фіксацію відхилень від установлених пара­метрів у діяльності перевірюваних об'єктів та правдиве висвітлен­ня результатів контролю.

Під оперативністю контролю слід розуміти виявлення не­доліків у роботі об'єктів господарювання на якомога ранній стадії з метою швидкого їх усунення.

Безперервність контролю означає систематичне виконання контрольних функцій, що зумовлюється безперервним характе­ром господарських та виробничих процесів.

Всеохоплюючий контроль повинен поширюватися на всі сфери суспільної діяльності та на весь господарський механізм.

Науковість контролю означає використання останніх досяг­нень науки і техніки, передового досвіду у процесі проведення контролю. Контрольні операції в умовах науково-технічного про­цесу мають здійснювати висококваліфіковані фахівці, які мають глибоку професійну підготовку та спеціальні дозволи (ліцензії) на проведення окремих видів контролю.

Економічність передбачає здійснення контролю якнаймен­шою кількістю робітників, які мають спеціальні знання та навич­ки контрольної діяльності.

Дієвість контролю — це активний вплив контролюючих ор­ганів на підконтрольні об'єкти шляхом прийняття ефективних рішень з метою усунення виявлених недоліків та їх попередження в майбутньому.

Важливим моментом у реалізації результатів контролю є коректне дотримання принципів конфіденційності та гласності.

Згідно з чинним законодавством, підприємства зобов'язані подавати перелічені вище відомості офіційним контролюючим органам на їх вимогу. Виявлення недоліків та порушень норма­тивно-правових актів у діяльності юридичних і фізичних осіб за результатами перевірки такої інформації і складає сутність економічного контролю.

Таким чином, на сучасному етапі реформування економіки України контроль за фінансово-господарською діяльністю має бути сконцентрованим на вирішенні таких завдань:

- забезпечення виконання державних замовлень, планових завдань та встановлених платежів до державного і місце­вого бюджетів;

- виявлення внутрішніх резервів підвищення ефективності виробництва та конкурентоспроможності продукції, що виробляється, зниження витрат трудових, матеріальних та грошових ресурсів;

- зниження невиробничих витрат та збитків, попередження та виявлення нестач, випадків розкрадання і псування цінностей та нецільового використання коштів;

- підвищення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності підприємств.

2. Складовими елементами економічного контролю є кон­трольні перевірки, аудит, ревізії та судово-економічні експертизи, які досліджують один і той же предмет (фінансово-господарську діяльність підприємств і організацій), використовують ті ж самі контрольні прийоми та процедури. Вони виявляють негативні явища у практиці господарювання з метою їх усунення та недопу­щення в майбутньому. Окрім того, вони використовують однакові джерела інформації (первинні облікові документи, регістри бух­галтерського обліку та звітність підприємств) та опираються на ті ж самі законодавчі й нормативно-правові акти з питань фінансово-господарської діяльності.

Разом з тим між контрольною перевіркою, аудитом, ревізією є суттєві відмінності, що обумовлені їх юридичною природою, метою та за­вданнями, які вони вирішують.

Контрольні перевірки проводяться з метою загального оз­найомлення з фінансово-господарською діяльністю перевірюваного об'єкта або з окремими її напрямками. Вони, як правило, не потребують використання складних методик і глибинних про­фесійних знань та навичок контрольно-ревізійної роботи (напри­клад, перевірка стану складського господарства підприємства). Висновки контрольних перевірок не мають юридичної сили, а пропозиції щодо усунення виявлених недоліків носять характер рекомендацій.

Аудит є незалежною формою контролю, який досліджує тільки питання, обумовлені у договорі з замовником. Науково обґрунтовані висновки аудитора використовуються власником для поліпшення фінансово-господарської діяльності підп­риємства та усунення виявлених недоліків, особливо у розрахун­ках з державним бюджетом. Для зовнішніх контрагентів висновок незалежного аудитора є однією із гарантій достовірності та об'єктивності інформації, виявленої під час аудиторської пе­ревірки.

Ревізії провадяться згідно з чинним законодавством дер­жавними та відомчими контролюючими органами для виявлення недоліків у сфері фінансово-господарської діяльності підприємств, які підлягають перевірці, та порушень чинних нор­мативно-правових актів. Висновки ревізій ґрунтуються на доку­ментально достовірних доказах, мають адресність щодо ма­теріальної та юридичної відповідальності обов'язкові для вико­нання підприємствами, які перевіряються.

Економічний контроль, як самостійна функція управління, є єдиним та неподільним. Існування різних видів контролю обу­мовлено складністю його функцій на різних рівнях господарсько­го управління.

Кожний підрозділ має свою специфіку. Залежно від підпорядкування об'єкта та суб'єкта контролю його поділяють на два види: внутрішній і зовнішній.

Внутрішній контроль здійснюють спеціалізовані контролю­ючі органи конкретного відомства на підприємствах своєї систе­ми, а також працівники економічних служб підприємства у про­цесі перевірки своїх структурних підрозділів.

Зовнішній контроль проводять органи державного, гро­мадського та незалежного контролю на непідлеглих їм підприємствах.

За інформаційним забезпеченням економічний контроль розподіляють на документальний та фактичний. Документальний контроль виявляє законність та до­стовірність господарських операцій тільки за даними первинної облікової документації, регістрів бухгалтерського обліку та звітності, в яких вони знайшли відбиття.

Фактичний контроль полягає у встановленні дійсного стану підконтрольного об'єкта шляхом вимірювання, зважування, лабо­раторних досліджень та ін.

Під формами економічного контролю слід розуміти кон­кретну організацію контрольних дій, направлених на здійснення функцій контролю. З цієї точки зору можна виділити такі форми контролю:

- попередній,

- поточний (оперативний)

- заключний (ре­троспективний).

Попередній контроль здійснюється перед виконанням госпо­дарських операцій з метою попередження незаконних дій і за­побігання нераціональним витратам. Такий контроль здійснюється всіма органами державного і господарського управління, а також власниками. Функціональні служби підприємства попередньо пе­ревіряють законність господарських операцій шляхом накладення відповідних віз на договори, кошториси, документи про витрачан­ня товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів. Власники підприємств на стадії проектування перевіряють розрахунки щодо конкурентоспроможності продукції, а державні контролюючі орга­ни — економічну захищеність проектів.

Поточний (оперативний) контроль, здійснюється в процесі виконання господарських операцій з метою виявлення відхилень під час виконання прийнятих рішень для оперативного усунення негативних чинників. Найбільш повно відповідає вимогам опера­тивного (поточного) контролю нормативний метод обліку витрат на виробництво. Його головна особливість — регулярний аналіз співвідношень фактичних витрат з діючими нормами та опера­тивне виявлення відхилень від норм.

Найбільш повним та глибоким підходом до вивчення ви­робничої та фінансової діяльності підприємства відзначається ре­троспективний (остаточний) контроль, який дозволяє виявляти та усувати недоліки попереднього і поточного контролю.

Ретроспективний контроль з точки зору глибини та охоп­лення різних сфер діяльності підприємств можна розділити на:

- рахункові перевірки звітності;

- тематичні перевірки;

- ревізії.

Рахункова перевірка — це сукупність спеціальних методів контролю за достовірністю бухгалтерської звітності та балансів.

Можна виділяти три основні стани контролю в процесі проведен­ня рахункової перевірки:

1) перевірка узгодженості показників різних форм звітності;

2) відповідність звітних показників записам у регістрах бух­галтерського обліку;

3) перевірка обґрунтованості облікових записів даними пер­винних документів.

Така послідовність робить рахункові перевірки ефективним засобом контролю за станом бухгалтерського обліку на підп­риємстві, зміцненням звітної дисципліни та усунення недоліків у процесі організації обліку.

Тематичні перевірки (обстеження) проводяться з визначе­ного кола питань або одного питання (теми) шляхом ознайомлен­ня на місці з окремими ланками господарської та фінансової діяльності підприємства. При цьому використовують різні прий­оми контролю, не обов'язково вдаючись до перевірки первинних документів та облікових записів, з метою визначення законності та достовірності господарських операцій. Результати тематичних перевірок, як правило, оформляють довідками чи доповідними за­писками.

Ревізії ґрунтуються на перевірці первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської, оперативної та статистичної звітності, фактичної наявності грошових коштів і товарно-ма­теріальних цінностей. Ревізія є методом остаточного (ретроспек­тивного) контролю, який дає можливість здійснити всебічну оцінку виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства. Результати ревізії оформляються актом, що має юридичну силу доказу у слідчій та судовій практиці. Економічний контроль охоплює господарську діяльність усіх напрямків народного господарства.

Економічний контроль відповідно до його статусу в системі управління, який вира­жається в обсязі владних повноважень, можна поділити на такі типи: державний, муніципальний, громадський, контроль власни­ка та незалежний.

Суб'єктами (органами) державного контролю є структури державної влади і управління, що мають певні контрольні повно­важення, які носять законодавчий характер.

Муніципальний контроль здійснюють місцеві органи само­врядування або утворені ними комісії. Згідно з чинним законодавством, деякі громадські ор­ганізації (трудові колективи, профспілки) також мають певні по­вноваження у сфері економічного контролю. В умовах ринкових відносин та реальної конкуренції втручання державних та інших органів у фінансову діяльність підприємств обмежено, що при­зводить до все більшого розповсюдження аудиту — незалежної форми контролю.

3. Незалежний аудиторський контроль (аудит) здійснюють аудитори, аудиторські організації (фірми) на госпрозрахункових засадах за договорами з державними і акціонерними підприємствами, кооперативними, орендними підприємствами і організаціями, підприємствами із спільним капіталом та ін. При цьому перевіряють стан обліку діяльності зазначених організацій і підприємств, відповідність звітності даним обліку, правильність утворення прибутку і своєчасність розрахунків із державним бюджетом, а також розподіленням прибутку за акціями, розміром внесеного капіталу та іншими джерелами, передбаченими статутними документами і фінансовим планом підприємства. Результати контролю аудиторська організація оформляє актом, експертним висновком або іншим документом, погодженим із замовником. Аудиторські організації надають послуги підприємцям щодо поліпшення господарювання з питань маркетингу, менеджменту, інвестицій та ін. Крім того, аудиторська організація може давати висновки про правильність складання звітності і декларацій, які підприємства, кооперативи та інші організації подають фінансовим органам (податковим адміністраціям).

Принципи аудиту ґрунтуються на його незалежності як виду фінансово-господарського контролю, високих професійних, культурних і морально-вольових якостей аудитора, науковій організації і прогресивній методології виконання аудиторського процесу.

4. По відношенню до користувачів інформації:

1. Зовнішній

2. Внутрішній

По відношенню до вимог законодавства

1. Обов'язкова

2. Ініціативний

По об'єктах аудиту

1. Загальний

2. Банківський

3. Аудит страхових організацій

4. Аудит бірж, інвестиційних інститутів та позабюджетних фондів

5. Державний

За призначенням

1. Аудит фінансової звітності

2. Податковий

3. Аудит на відповідність вимогам

4. Аудит господарської діяльності

5. Управлінський (виробничий) аудит

6. Спеціальний (екологічний, операційний та ін)

За часом здійснення

1. Початковий

2. Погоджений (повторюваний)

3. Оперативний

За характером перевірки

1. Підтверджуючий

2. Системно-орієнтований

3. Аудит, що базується на ризику

Внутрішній аудит - організована на економічному суб'єкті в інтересах його власників і регламентована його внутрішніми документами система контролю над дотриманням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку та надійності функціонування системи внутрішнього контролю.

Основними об'єктами внутрішнього аудиту є рішення окремих функціональних завдань управління, розробка та перевірка інформаційних систем підприємства. Внутрішній аудит - невід'ємна частина управлінського контролю підприємства, він може бути і незалежним, тобто безпосередньо підкорятися не виконавчому органу підприємства, а зовнішнім засновникам.

Незважаючи на здаються відмінності, внутрішній і зовнішній аудит багато в чому доповнюють один одного. Багато функцій внутрішніх аудиторів можуть бути виконані запрошеними незалежними аудиторами; при вирішенні багатьох завдань внутрішні і зовнішні аудитори можуть використовувати однакові методи - різниця полягає лише в ступені точності і детальності застосування цих методів.

По відношенню до вимог законодавства розрізняють обов'язковий та ініціативний аудит . Аудит поширюється на всіх економічних суб'єктів, включаючи органи державної влади і управління, органи місцевого самоврядування. Будь-який економічний суб'єкт має право за власною ініціативою запросити аудиторів. Аудит, проведений за ініціативою економічного суб'єкта (його керівництва, власників, акціонерів і т.п.), вважається ініціативним (добровільним); характер і масштаби такого аудиту визначає замовник.

Обов'язковий аудит регламентується державою. Законом України «Про аудиторську діяльність» встановлено основні критерії діяльності економічних суб'єктів, за якими їх бухгалтерська (фінансова) звітність підлягає обов'язковій щорічній аудиторській перевірці.