2. Порівняння політичних систем України, Росії та Білорусії за принципами біполярної 3. Типології політичних систем г.Лассуела та а.Каплана.

	Україна	Росія	Білорусь
Розташування центру влади	Поділ на три гілки влади	Поділ на три гілки влади	Поділ на три гілки влади (формально)
Межі влади	Ліберальні	Ліберальні	Авторитарні
Поділ влади між різними сегментами еліти	Сбалансований	Сбалансований	Диктаторський (політична опозиція немає ніяких шансів, влада сконцентрована в руках президента)
Процес рекрутування еліти	Скоріше відкритий, ніж закритий (поєднання системи гільдій та антрепренерської)	Скоріше закритий, ніж відкритий	Закритий тип
Відповідальність еліти	Групова відповідальність	Групова відповідальність	Групова відповідальність
Принципи розподілу благ	Соціальний	Соціальний	Соціальний
Процедура оскарження	Правова, тобто рішення можна оскаржити	Правова, тобто рішення можна оскаржити	Правова (формально)

Лінійне порівняння політичних систем за Г. Лассуелом та А. Капланом, які запропонували біполярну типологію політичних систем, згідно з якою всі політичні системи поділяються на два основні типи: демократичні та деспотичні. При цьому дослідники визначили такі критерії:

- розташування центру;

- межі влади;

- поділ влади між різними сегментами еліти;

- рекрутування політичної еліти;

- відповідальність еліт;

- принцип розподілу суспільних благ;

- процедура ухвалення політичних рішень.

Таким чином, порівняння політичних систем України, Росії, Білорусії потрібно здійснювати за цими критеріями.

Аналізуючи політичну систему України за першим критерієм її можна віднести до демократичної, оскільки Конституцією України 1996 року визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, що й відрізняє її від деспотичної політичної системи, де вся повнота влади знаходиться в руках однієї особи без будь-яких обмежень.

Щодо Росії, то її політичну систему відповідно до першого критерію можна віднести до демократичної, оскільки, в Конституції Російської Федерації в статті 10 зазначено, що державна влада здійснюється на основі поділу на три гілки: законодавчу, виконавчу і судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади самостійні.

Що стосується Білорусії, то тут досить важко чітко визначити до якого саме типу належить її політична система, адже в цій країні простежується явно виражений авторитарний режим. Але з формальної точки зору, як зазначено в Конституції Білорусії, то державна влада в Республіці Білорусь здійснюється на основі поділу її на законодавчу, виконавчу і судову. Державні органи в межах своїх повноважень самостійні: вони взаємодіють між собою, стримують і врівноважують одна одну, що повністю відповідає демократичним нормам і за принципам.

Другий критерій – межі влади, згідно з яким у досліджуваних країн існують системи входу та виходу, проте в кожній із них є свої особливості. За даним критерієм Україну, Білорусію та Російську Федерацію можна віднести до демократичної політичної системи.

За третім критерієм - поділ влади (між різними сегментами еліти), то тут варто зазначити, що між досліджуваними країнами існують суттєві розбіжності. Наприклад, в Україні політична опозиція має усі шанси впливати на політичний процес, що можна прослідкувати ще з 1991 року, але не зважаючи на це, українська опозиція не є чітко сформованим інститутом і є законодавчо не закріпленою. Помаранчева революція показала, що політична опозиція мала усі шанси для впливу на політичний процес, але відсутність єдиних поглядів і єдиного лідера призвели до зменшення ролі політичної опозиції. Зараз політична опозиція в Україні перебуває у складному становищі.

Що стосується Російської Федерації, то тут політична опозиція існує, але вона немає реального впливу на політичні процеси, які відбуваються в державі тому, що парламентська більшість сконцентрована в руках партії влади, яка приймає всі політичні рішення і будь-які намагання опозиції вплинути на них є марними, адже більше трьохсот голосів більшості не дає можливості меншості поставити питання на обговорення. Взагалі, політична опозиція в Російській Федерації є досить формальною тому, що партії, які знаходяться при владі створюють власні опозиційні партії, щоб показати, що існує конкуренція, але як відомо, то ці партії не виконують ніякої опозиційної діяльності. Таким чином, можна сказати, що Росія є формально демократичною за даним критерієм, але фактично політична опозиція Росії немає ніяких шансів на будь-яку політичну боротьбу чи конкуренцію.

Що стосується Білорусі, то тут політична опозиція немає ніяких шансів на розвиток, а державна політика носить відкритий антиопозиційний характер. Політична опозиція в Білорусії постійно перебуває під контролем президента та підлеглих йому структур й досі в країні на законодавчому рівні присутні покарання за політичну діяльність, яка спрямована проти існуючої влади, що є неприпустимим для демократичного політичного режиму

Четвертий критерій - рекрутування політичної еліти, то у більшості випадків політична еліта досліджуваних країн формується за допомогою системи гільдій, що свідчить про закритий політичний клас. Щодо України, то поєднано риси двох різних способів рекрутування: системи гільдій та антрепренерської системи. Найбільше проявилася антрепренерська система в Україні у 2004 році, після Помаранчевої революції, коли відбулися радикальні зміни у правлячих колах і в еліту влитися нові люди.

Для Білорусії характерним є закритий тип політичної еліти, до якої можуть потрапити тільки представники регіональної еліти, з якої вийшов президент , а також власники великих підприємств, родичі та ін., які підкоряються волі Лукашенка.

В Росії достатньо закрита політична еліта, яка складається переважно з олігархів, представників колишньої радянської номенклатури, а також із наближених (родичів, друзів, прислуги), представників влади.

П’ятий критерій – тип відповідальності політичних еліт. Що стосується досліджуваних країн, то тут не простежується особисто відповідальність еліт. Для України, Росії та Білорусі характерною є групова відповідальність, яка збереглась ще з радянських часів. За даним критерієм простежується наближення до деспотичної політичної системи.

Сьомий критерій - процедура ухвалення політичних рішень. Згідно з даним критерієм Україну можна назвати демократичною, оскільки всі прийняті рішення піддаються критиці з боку опозиції.

Що стосується Росії та Білорусі, то тут важче проаналізувати та оцінити процес ухвалення рішень, оскільки на законодавчому рівні ці держави є демократичними і рішення, які приймаються підлягають оскарженню та переосмисленню, але фактично ніхто не може їх оскаржити, оскільки політична опозиція є тільки формальною, та немає змоги впливати на дії влади, громадянське суспільство не є сформованим, та обидві держави характеризується наявністю авторитарного лідера.

Таким чином, використовуючи лінійну типологію політичних систем Лассуела та Каплана, можна зробити висновок, що за більшістю критеріїв, юридично країни відносяться до демократичних систем, але, якщо розглядати реальну картину, то все ж таки Україна, Білорусь та Російська Федерація тяжіють до деспотичної політичної системи через свою подвійність стандартів та невідповідністю конституційних норм реальному стану речей.