- •Міністерство освіти і науки України
- •Практична робота № 1
- •Діагностика та індексація горизонтів
- •Практична робота № 3-4
- •Теоретична частина
- •Забарвлення грунтів
- •Хід роботи
- •Структура грунту
- •Хід роботи
- •Гранулометричний склад грунту
- •Класифікація механічних елементів ґрунту за їх величиною
- •Класифікація ґрунтів за гранулометричним складом
- •Органолептичні ознаки гранулометричного складу ґрунту
- •Органолептичні ознаки гранулометричного складу ґрунту
- •Хід роботи
- •Діагностика гранулометричного складу сухим методом
- •Діагностика гранулометричного складу грунту мокрим методом
- •Стан грунту
- •Хід роботи
- •Новоутворення
- •Біологічні новоутворення:
- •Хід роботи
- •Скипання
- •Лабораторна робота №1
- •1. У зважений алюмінієвий бюкс поміщають відважені на аналітичних вагах 10 г повітряно-сухого грунту, просіяного через сито з отвором 1мм.
- •Теоретичні відомості
- •А) Визначення капілярної вологоємності (кв) і швидкості капілярного підняття
- •Б) Визначення водопроникності ґрунту
- •В) Визначення повної вологоємності ґрунту (пв)
- •Г) Визначення найменшої вологоємності ґрунту (нв)
- •Д) Визначення максимальної водовіддачі ґрунту (мвв)
- •Контрольні запитання
- •Теоретичні відомості
- •Іі. Якісне виявлення вмісту карбонатів
- •Контрольні запитання
- •0,4Н розчин k2g2o7 у розведеній (1:1) н2so4;
- •0,2Н розчин солі Мора;
- •0,2% Розчину карбонату натрію;
- •1. З підготовленого для визначення гумусу грунту беруть наважку на аналітичній або електронній вазі. Величина її залежить від вмісту гумусу в грунті, і чим його більше, тим менша наважка:
- •3. Вливають у колбу з грунтом з бюретки точно 10мл 0,4н розчину k2Cr2o7, розчиненого в розведеній (1:1) сірчаній кислоті. Вміст обережно перемішують круговими рухами колби.
- •Гумус у різних типах грунтів неоднаковий і його характер визначається рядом умов і факторів:
- •Головні складові частини гумусу мають різну розчинність, тому їх можна розділити, екстрагуючи відповідними реактивами. Використовуючи послідовно водну та лужну витяжки, можна виділити:
- •А) Вивчення властивостей фульвокислот
- •Лабораторна робота №7
- •Теоретичні відомості
- •Хід роботи
- •1.Одержання колоїдів гумусу
- •2.Вивчення здатності колоїдів до дифузії
- •3.Визначення знаку заряду ґрунтових колоїдів
- •4.Електролітична коаґуляція ґрунтових колоїдів (на прикладі колоїдів гумусу)
- •5.Вивчення взаємної коагуляції ґрунтових колоїдів
- •Теоретичні відомості
- •Хід роботи
- •Визначення механічної поглинальної здатності грунту.
- •2. Визначення фізичної поглинальної здатності
- •3.Визначення хімічної поглинальної здатності
- •4. Визначення фізико-хімічної поглинальної здатності
- •Лабораторна робота № 9
- •Теоретичні відомості
- •Хід роботи
- •1. Насичення ґрунту різними катіонами:
- •Вивчення фільтраційних властивостей ґрунту, насичених різними катіонами:
- •3. Визначення характеру поверхні ґрунту.
- •Визначення реакції середовища ґрунту:
- •Лабораторна робота №10
- •Теоретичні відомості
- •Хід роботи
- •Теоретичні відомості
- •А. Ваговий метод визначення вмісту карбонатів у ґрунті Хід роботи
- •Лабораторна робота №12
Контрольні запитання
Які легко розчинні солі є найбільш шкідливими для рослин?
Які солі підвищують родючість грунту?
Які середньо розчинні солі є не шкідливими?
Якісне виявлення вмісту карбонатів.
Якісне виявлення хлоридів.
Якісне виявлення сульфатів.
Якісне виявлення нітратів.
Якісне виявлення кальцію.
Якісне виявлення феруму.
Лабораторна робота №5
ТЕМА: Визначення гумусу в грунті (методом І.В.Тюріна в модифікації В.Н. Симакова).
МЕТА: Вивчити методику та визначити вміст гумусу в грунті методом
І.В.Тюріна в модифікації В.Н. Симакова.
ОБЛАДНАННЯ: зразки грунту, електронна вага, бюретка, колба на 100мл
з пробкою-холодильником, електрична плитка з азбестовою сіткою, проми-
валка, годинник.
РЕАКТИВИ:
0,4Н розчин k2g2o7 у розведеній (1:1) н2so4;
0,2Н розчин солі Мора;
індикатор: 0,2г дифенілантранілової к-ти С13Н11О2 розчинено в 100мл
0,2% Розчину карбонату натрію;
Теоретичні відомості
Гумус – це складний динамічний комплекс специфічних органічних сполук грунту кислотної природи, решток рослин, тварин і мікроорганізмів та подальшої гуміфікації проміжних продуктів розкладу. Кількість гумусу в грунті є важливою діагностичною ознакою і в багато чому визначає родючість грунту. Найбільша кількість гумусу в чорноземах. Тут у верхньому шарі може міститися його до 10-14%. Найменше гумусу в підзолах, сіроземах (1-1,5%), мало – в дерново-підзолистих грунтах (2-3%). У грунтах одного типу гумусу менше – в піщаних різновидах; більше – в суглинистих та глинистих.
Визначити вміст гумусу в грунті можна методом І.В.Тюріна. Він відзначається простотою, точністю, швидкістю і широко використовується при масових аналізах грунтів. Метод І.В.Тюріна в модифікації В.Н. Симакова базується на окисленні гумусу 0,4н розчином біхромату калію (K2G2O7) у розведеній (1:1) сірчаній кислоті. За кількістю біхромату калія, що пішов на окислення гумусу, судять про кислотність гумусу. Цим методом не можна визначити гумус в грунтах, сильно засолених хлоридами, а в тих грунтах, що містять закисне залізо, велику кількість марганцю і багато карбонатів одержують завищені результати по гумусу. Середня і мала кількість карбонатів не перешкоджає визначенню вмісту гумусу.
ХІД РОБОТИ
1. З підготовленого для визначення гумусу грунту беруть наважку на аналітичній або електронній вазі. Величина її залежить від вмісту гумусу в грунті, і чим його більше, тим менша наважка:
-
Вміст гумусу, %
Наважка , г
10
0,1
10-5
0,2
5-1
0,3
1-0,5
0,4
0,5
0,5
2. Наважку грунту беруть із зразка, просіяного крізь сито з діаметром отворів 0,25мм. Просівати треба весь зразок, щоб не було відсівання різних його фракцій з різним вмістом перегною. Обережно, не розсипаючи, висипають на дно конічної колби об’ємом 100мл наважку грунту згідно з таблицею, враховуючи тип грунту.