
- •Міністерство освіти і науки України
- •Практична робота № 1
- •Діагностика та індексація горизонтів
- •Практична робота № 3-4
- •Теоретична частина
- •Забарвлення грунтів
- •Хід роботи
- •Структура грунту
- •Хід роботи
- •Гранулометричний склад грунту
- •Класифікація механічних елементів ґрунту за їх величиною
- •Класифікація ґрунтів за гранулометричним складом
- •Органолептичні ознаки гранулометричного складу ґрунту
- •Органолептичні ознаки гранулометричного складу ґрунту
- •Хід роботи
- •Діагностика гранулометричного складу сухим методом
- •Діагностика гранулометричного складу грунту мокрим методом
- •Стан грунту
- •Хід роботи
- •Новоутворення
- •Біологічні новоутворення:
- •Хід роботи
- •Скипання
- •Лабораторна робота №1
- •1. У зважений алюмінієвий бюкс поміщають відважені на аналітичних вагах 10 г повітряно-сухого грунту, просіяного через сито з отвором 1мм.
- •Теоретичні відомості
- •А) Визначення капілярної вологоємності (кв) і швидкості капілярного підняття
- •Б) Визначення водопроникності ґрунту
- •В) Визначення повної вологоємності ґрунту (пв)
- •Г) Визначення найменшої вологоємності ґрунту (нв)
- •Д) Визначення максимальної водовіддачі ґрунту (мвв)
- •Контрольні запитання
- •Теоретичні відомості
- •Іі. Якісне виявлення вмісту карбонатів
- •Контрольні запитання
- •0,4Н розчин k2g2o7 у розведеній (1:1) н2so4;
- •0,2Н розчин солі Мора;
- •0,2% Розчину карбонату натрію;
- •1. З підготовленого для визначення гумусу грунту беруть наважку на аналітичній або електронній вазі. Величина її залежить від вмісту гумусу в грунті, і чим його більше, тим менша наважка:
- •3. Вливають у колбу з грунтом з бюретки точно 10мл 0,4н розчину k2Cr2o7, розчиненого в розведеній (1:1) сірчаній кислоті. Вміст обережно перемішують круговими рухами колби.
- •Гумус у різних типах грунтів неоднаковий і його характер визначається рядом умов і факторів:
- •Головні складові частини гумусу мають різну розчинність, тому їх можна розділити, екстрагуючи відповідними реактивами. Використовуючи послідовно водну та лужну витяжки, можна виділити:
- •А) Вивчення властивостей фульвокислот
- •Лабораторна робота №7
- •Теоретичні відомості
- •Хід роботи
- •1.Одержання колоїдів гумусу
- •2.Вивчення здатності колоїдів до дифузії
- •3.Визначення знаку заряду ґрунтових колоїдів
- •4.Електролітична коаґуляція ґрунтових колоїдів (на прикладі колоїдів гумусу)
- •5.Вивчення взаємної коагуляції ґрунтових колоїдів
- •Теоретичні відомості
- •Хід роботи
- •Визначення механічної поглинальної здатності грунту.
- •2. Визначення фізичної поглинальної здатності
- •3.Визначення хімічної поглинальної здатності
- •4. Визначення фізико-хімічної поглинальної здатності
- •Лабораторна робота № 9
- •Теоретичні відомості
- •Хід роботи
- •1. Насичення ґрунту різними катіонами:
- •Вивчення фільтраційних властивостей ґрунту, насичених різними катіонами:
- •3. Визначення характеру поверхні ґрунту.
- •Визначення реакції середовища ґрунту:
- •Лабораторна робота №10
- •Теоретичні відомості
- •Хід роботи
- •Теоретичні відомості
- •А. Ваговий метод визначення вмісту карбонатів у ґрунті Хід роботи
- •Лабораторна робота №12
А) Визначення капілярної вологоємності (кв) і швидкості капілярного підняття
Беруть скляну трубку довжиною 15 см і Ø 3-5 см та з одного кінця обв’язують марлевою серветкою, під яку підкладають паперовий фільтр, поміщають у фарфорову чашку на 100 см3 і зважують на технічній вазі. Це буде маса тари.
Наповнюють трубку повітряно-сухим ґрунтом (для рівномірного наповнення треба в процесі наповнення постукувати по стінці трубки). Після заповнення ґрунтом, трубку разом з чашкою зважують. Це буде маса тари + повітряно-сухий ґрунт.
На дно чашки наливають воду в кількості, яка покриває нижній кінець трубки на 2 см. Воду в чашку підливають в міру поглинання її ґрунтом.
Відмічають час, коли трубку поміщають у чашку, а потім і час, коли ґрунт заповнюється капілярною водою.
Після заповнення капілярів ґрунту водою, надлишок води з чашки виливають і ґрунт з тарою зважують. Одержують масу тари і ґрунт у стані КВ (капілярної вологи).
Розраховують КВ за формулою:
,
де А – маса тари, г;
Б – маса тари + абсолютно сухий ґрунт, г;
В – маса тари + ґрунт, капіляри якого заповнені водою, г.
Розраховують швидкість підняття води по капілярах:
де l – шлях, пройдений водою по капілярах ґрунту, см;
Т – час, за який вода пройшла цей шлях, хв.
Б) Визначення водопроникності ґрунту
Здатність ґрунту пропускати воду з різною швидкістю з верхніх шарів у нижні під впливом сили тяжіння води поверхневого змочування частинок ґрунту і капілярних сил називається його водопроникністю.
Швидкість просочування води через ґрунт залежить від його механічного складу, структурного стану, ступеня ущільнення. Наявність у ґрунті значної кількості колоїдних сполук та перегнійних речовин послаблюють його водопроникність. Водопроникність характеризується швидкістю просочування води через певний шар ґрунту або це кількість води, яка просочилась через даний шар ґрунту у визначений проміжок часу.
Скляну трубку довжиною 35 см, Ø 3-4 см з одного кінця обв’язують марлею або полотном. Трубку закріплюють на штативі у вертикальному положенні марлевою пов’язкою донизу. На висоті 20,0 і 24,0 см восковим олівцем на трубці наносять помітки.
У трубку насипають ґрунт до висоти 20 см. Для рівномірного розподілу ґрунту в трубці її легко струшують.
Під обв’язаний марлею кінець трубки підставляють лійку, закріплену в кільці штативу та колбочку.
На ґрунт починають лити воду, підтримуючи рівень води на відмітці
24 см. При цьому, включивши секундомір, спостерігають і відмічають час появи першої краплі через марлю, якою обв’язаний нижній кінець трубки.
Результати виражають часом проходження води через шар ґрунту товщиною в 20 см при поперечному розрізі його Ø 40 мм. За швидкістю просочування води в різних грантах роблять висновки про їх водопроникність.
За швидкістю вбирання води розрізняють грунти:
добре водопроникні (швидкість вбирання понад 150 мм за першу годину);
середньо водопроникні (швидкість вбирання 50-150 мм за першу годину);
слабо водопроникні (швидкість вбирання менше 50 мм за першу годину).