А) Визначення капілярної вологоємності (кв) і швидкості капілярного підняття

1. Беруть скляну трубку довжиною 15 см і Ø 3-5 см та з одного кінця обв’язують марлевою серветкою, під яку підкладають паперовий фільтр, поміщають у фарфорову чашку на 100 см³ і зважують на технічній вазі. Це буде маса тари.

2. Наповнюють трубку повітряно-сухим ґрунтом (для рівномірного наповнення треба в процесі наповнення постукувати по стінці трубки). Після заповнення ґрунтом, трубку разом з чашкою зважують. Це буде маса тари + повітряно-сухий ґрунт.

3. На дно чашки наливають воду в кількості, яка покриває нижній кінець трубки на 2 см. Воду в чашку підливають в міру поглинання її ґрунтом.

4. Відмічають час, коли трубку поміщають у чашку, а потім і час, коли ґрунт заповнюється капілярною водою.

5. Після заповнення капілярів ґрунту водою, надлишок води з чашки виливають і ґрунт з тарою зважують. Одержують масу тари і ґрунт у стані КВ (капілярної вологи).

6. Розраховують КВ за формулою:

,

де А – маса тари, г;

Б – маса тари + абсолютно сухий ґрунт, г;

В – маса тари + ґрунт, капіляри якого заповнені водою, г.

7. Розраховують швидкість підняття води по капілярах:

де l – шлях, пройдений водою по капілярах ґрунту, см;

Т – час, за який вода пройшла цей шлях, хв.

Б) Визначення водопроникності ґрунту

Здатність ґрунту пропускати воду з різною швидкістю з верхніх шарів у нижні під впливом сили тяжіння води поверхневого змочування частинок ґрунту і капілярних сил називається його водопроникністю.

Швидкість просочування води через ґрунт залежить від його механічного складу, структурного стану, ступеня ущільнення. Наявність у ґрунті значної кількості колоїдних сполук та перегнійних речовин послаблюють його водопроникність. Водопроникність характеризується швидкістю просочування води через певний шар ґрунту або це кількість води, яка просочилась через даний шар ґрунту у визначений проміжок часу.

1. Скляну трубку довжиною 35 см, Ø 3-4 см з одного кінця обв’язують марлею або полотном. Трубку закріплюють на штативі у вертикальному положенні марлевою пов’язкою донизу. На висоті 20,0 і 24,0 см восковим олівцем на трубці наносять помітки.

2. У трубку насипають ґрунт до висоти 20 см. Для рівномірного розподілу ґрунту в трубці її легко струшують.

3. Під обв’язаний марлею кінець трубки підставляють лійку, закріплену в кільці штативу та колбочку.

4. На ґрунт починають лити воду, підтримуючи рівень води на відмітці

24 см. При цьому, включивши секундомір, спостерігають і відмічають час появи першої краплі через марлю, якою обв’язаний нижній кінець трубки.

Результати виражають часом проходження води через шар ґрунту товщиною в 20 см при поперечному розрізі його Ø 40 мм. За швидкістю просочування води в різних грантах роблять висновки про їх водопроникність.

За швидкістю вбирання води розрізняють грунти:

• добре водопроникні (швидкість вбирання понад 150 мм за першу годину);

• середньо водопроникні (швидкість вбирання 50-150 мм за першу годину);

• слабо водопроникні (швидкість вбирання менше 50 мм за першу годину).