Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Тема 2 Економічні ресурси. Потреби11.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
16.11.2019
Размер:
7.84 Mб
Скачать

2. Економічний зміст виробництва.

Отже ми розглянули з вами, які Існують види потреб. Вони можуть бути задоволені лише там, де є виробництво. Найголовніша мета виробництва — це створення споживчих благ для якнайповні­шого задоволення потреб людей. Потреби, що на перший погляд не залежать від виробництва — потреби в повітрі, питній воді або спіл­куванні, — насправді є залежними від виробництва. Адже якість води й повітря — це похідні від екологічної чистоти виробничих тех­нологій, а змістовність спілкування людей залежить від розвинутості особливого виробництва — індустрії розваг.

Вивчення економічного змісту виробництва необхідне для тих, хто працює чи готується до трудової діяльності.

Сфера економіки, у якій створюються життєві блага, призначені для задоволення людських потреб, називається виробництвом. Ви­робництво завжди відбувається в русі, є процесом створення благ. Виробництво включає власне працю, робочу силу, предмети й засоби праці.

Процес виробництва завжди пов'язаний із певними елементами, без яких він відбуватися не може.

Залежно від способу поєднання праці та засобів виробництва виді­ляють такі технологічні способи виробництва (ТСВ): реміснича техно­логія, машинне та сучасне автоматизоване виробництво.

— Використовуючи знання з історії, фізики, техніки, охаракте­ризуйте названі способи виробництва.

Зміст виробництва розкривається також у його організаційних формах, до числа яких належать поділ праці, обмін діяльністю, управління.

1. Виробництво має дві важливі сторони: воно одночасно є взаємо­дією людини; з природою і сукупністю стосунків між людьми. Проаналізувавши наведену схему, визначте, як проявляються ці взаємодії в реальному житті?

Виробництво завжди має суспільний характер, адже люди працю­ють спільно, створюючи блага, як правило, не для себе особисто, а для Задоволення потреб інших. Це зумовлюється поділом, кооперацією, комбінуванням праці.

Поділ праці означає спеціалізацію-окремих виробників чи їхніх груп на створенні певного блага або на виконанні визначених трудо­вих операцій.

Окремі виробники, підприємства і цілі галузі спеціалізуються на виробництві певних благ або їхніх частин та виконанні певних операцій (наприклад, транспортування, торгівля, кредит, виконання окремих операцій при виготовленні одного життєвого блага тощо). Тому розрізняють попродуктивний (спеціалізація на створенні окре­мих продуктів) і поопераційний (спеціалізація на окремих виробни­чих операціях) поділ праці. В примітивних суспільствах здійснюєть­ся переважно природний поділ праці — за статтю і віком.

Кооперація праці — це такий поділ праці, коли багато спеціалізо­ваних виробників спільно беруть участь у єдиному процесі виробниц­тва або пов'язаних між собою процесах виробництва.

Виробництво може бути структуроване по-різному. Важливим підходом є його розгляд із точки зору поділу на матеріальне та нема­теріальне.

Крім поділу на матеріальне та нематеріальне, існує поділ виро­бництва на первинне, вторинне і третинне. Такий поділ не означає, що якійсь сфері надаються переваги. Він лише підкреслює характер зв'язків між сферами й свідчить про те, що одні види виробничої ді­яльності є похідними від інших.

Сукупність підприємств, що обслуговують виробництво, стано­вить виробничу інфраструктуру. Це підприємства транспорту, зв'яз­ку, торгівлі, фінансово-кредитної сфери, інформації, реклами тощо. Послуги виробничого характеру надають оптові та роздрібні торговці, банкіри, страхові та рекламні агенти, брокери, водії, зв'язківці.

Із курсу математики та соціально-економічної географії ви знає­те , що показником ефективності виробництва є продуктивність пра­ці. Він визначається за формулою: , де ПП продуктивність праці, Q — кількість виробленої продукції, L — кількість людей, задіяних у процесі виробництва, та показник ІПП — це індекс про­дуктивності праці, відносна величина, що характеризує зміну рівня певного явища в часі, просторі чи порівняно з планом. Вимірюється в частках або у відсотках.

Усі фактори виробництва поділяють на дві великі групи: мате­ріально-речові та особисті. У свою чергу, матеріально-речові факто­ри поділяють на засоби виробництва, створені людиною (капітал), і природні фактори, що об'єднуються поняттям «земля». Особистий фактор визначається поняттями «праця» та «здатність до підприємництва.

Продуктивність праці — співвід­ношення результатів виробництва (кількості створюваних економіч­них благ) та затрат праці на вироб­ництво цієї кількості продукції.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.