2. Угоди з купівлі-продажу товарів

Угоди з купівлі-продажу товарів в матеріально-речовій формі є традиційними для міжнародної торгівлі і для практики зовнішньоторговельної діяльності фірм нашої країни. За цією угодою продавець повинен передати товар у власність покупця у вказаний термін і на визначених умовах, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього відповідну грошову суму. Угоди з купівлі-продажу товарів можуть бути складовим елементом і в інших видах співпраці - техніко-економічній і науково-технічній.

Основними видами операцій в торгівлі товарами є експортні та імпортні операції. При цьому експортні операції - це діяльність, пов’язана з продажем та вивезенням за кордон товарів для передачі у власність іноземному контрагенту; імпортні - діяльність з купівлі і ввезення іноземних товарів для подальшої реалізації їх на внутрішньому ринку своєї країни.

Різновидами експортно-імпортних операцій є реекспортні і реімпортні операції. До перших відносяться операції, що передбачають вивезення за кордон раніше купленого на іншому ринку товару, і не переробленого в реекспортуючій країні.

Реекспорті операції можуть виникати в комерційній практиці в різних ситуаціях, але частіше всього реекспорт виникає в двох випадках:

а) як складова частина більш складної операції;

б) з метою отримання прибутку на різниці в цінах.

В першому випадку реекспортні операції можуть використовуватись при здійсненні крупних проектів, наприклад при будівництві об’єктів з допомогою іноземних фірм. Практика показує, що іноземні постачальники часто здійснюють закупку окремих видів матеріалів та обладнання в третіх країнах. При цьому товари відправляються в країну, яка реалізовує проект, без ввезення в країну реекспорту.

В другому випадку ці операції можуть бути названі торговим реекспортом. Торговельні фірми багатьох країн часто надають перевагу перепродажу товарів, використовуючи різницю в цінах на один і той самий товар на різних ринках, з метою отримання прибутку . В цьому випадку реекспорт здійснюється ними без завезення товару в свою країну. Такі операції по суті не відносяться до експорту або імпорту даної країни, хоча й враховуються митною статистикою.

При здійсненні реекспорт них операцій товар, як правило, не підлягає переробці. Проте, можуть бути проведені незначні операції, які не змінюють назви товару: зміна упаковки, нанесення спеціального маркування, тобто операції, які готують товар до реекспорту у відповідності з вимогами країн споживачів.

Якщо вартість додаткових опеацій по переробці товару перевищила половину (50%) його експортної ціни, згідно торговельної практики товар змінює назву і більше не вважається реекспортним, а операції з його продажу перетворюються в екпортні.

Реімпортні операції пов’язані з ввезенням з-за кордону раніше вивезених вітчизняних товарів, які не підлягали там переробці. Ними можуть бути товари, не продані на аукціоні, повернені з консигнаційного складу, забраковані покупцем та ін.

Товари в матеріально-речовій формі є об’єктами товарообмінних угод, які передбачають обмін різними товарами між сторонами угоди. Всі види товарообмінних угод об’єднуються поняттям “зустрічні угоди”.

В міжнародній практиці існують різні класифікації зустрічних угод. Так, експерти ООН виділяють три види угод: бартерні, торгові компенсаційні та промислово компенсаційні.

Спеціалісти Організації економічної співпраці і розвитку поділяють міжнародні зустрічні угоди на дві категорії - торгову компенсацію і промислову компенсацію. Торгова компенсація визначається як одна коротка операція на невелику або помірну суму, яка включає обмін досить різнорідними товарами, за звичай, органічно не пов’язаними між собою. Ця угода закінчується в межах 36 місяців. Під промисловою компенсацією необхідно розуміти угоди на більш велику суму, яка дорівнює продажу промислового устаткування або готових підприємств; при цьому існує зв’язок між товарами, які продаються.

В цілому ж види міжнародних компенсаційних угод можна представити наступним чином: