2) Поза межами діяльності овв, а саме:

• - всередині апаратів будь-яких інших (крім ОВВ) ОДВ – в ході керівництва роботою державних службовців (Н: в апараті парламенту, прокуратури);

• - всередині державних п., у., о., - в ході керівництва роботою персоналу їх адміністрацій (перші два напрями стосуються внутрішньо організаційного управління);

• - з боку відповідних уповноважених державою суб'єктів у процесі управління державними корпоративними правами (Н: тимчасовий правління банків, якими опікується держава «Надра»);

• - з боку різноманітних дорадчо-консультативних органів, утворюваних державними органами, в частині виконання наданих їм повноважень (Н: робоча група з питань адміністративної реформи)

2. Сфера виконавчої влади визначається тим, що:

1. поряд з тими напрямами реалізації виконавчої влади, які збігаються з власне державно-управлінською діяльністю (тобто ДУ), значне місце посідають ті напрями, в яких відсутні характерні ознаки поняття «державне управління»;

2. повноваження ВВ, що мають характер ДУ можуть бути делеговані державою іншим органам (ОМС), (приватним структурам, громадським організаціям);

Отже, як ДУ у певній своїй частині реалізується поза межами ВВ, так і ВВ реалізується у певній своїй частині поза межами ДУ.

Самостійно з Авер'янова співвідношення «державного управління» і «державного регулювання», поняття «дерегулювання».

3. Основні принципи державного управління

Принципи державного управління – це фундаментальні істини, позитивні закономірності, керівні ідеї, основні положення, норми поведінки, що відображають закони розвитку відносин управління, сформульовані у вигляді певного наукового положення, закріпленого переважно у правовій формі, на основі якого будується і функціонує апарат державного управління.

Принципи державного управління – це основні, вихідні положення, на яких ґрунтується і функціонує управлінська діяльність і які можуть бути сформульовані у вигляді певних правил, закріплених правом.

Існує багато підходів до класифікації принципів державного управління. Зокрема, їх поділяють на:

• загальні – системності, об’єктивності, саморегулювання, зворотного зв΄язку, оптимальності, демократизму, гласності;

• часткові (діють в окремих сферах, галузях господарства);

• організаційно-технологічні – єдиноначальності, поєднання державного, регіонального і місцевого управління, конкретності, поділу праці, принцип ієрархії, єдиноначальності, делегування повноважень, діапазону повноважень тощо.

Найбільш часто принципи державного управління поділяють на:

• соціально-політичні;

• організаційні принципи

А. СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ПРИНЦИПИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ.

Соціально-політичні принципи, по-перше, виражають політичну лінію держави з питань організації і діяльності органів виконавчої влади.

По-друге, фіксуються в якості юридичних правил, дотримання яких необхідне для правильного і ефективного функціонування всіх ланок системи державного управління.

По-третє, визначають і закріплюють найбільш суттєві сторони організації і діяльності апарату управління, його взаємовідносини з різними об’єктами державного управління.

По-четверте, вони є спільними для всіх галузей і сфер державного управління, для всіх його суб’єктів і об’єктів.

Систему соціально-політичних принципів складають:

• широка участь громадян в управлінні справами держави і суспільства;

• поєднання централізації і децентралізації в управлінні;

• колегіальність та єдино начальництво;

• рівноправність;

• додержання законності;

• позапартійність;

• демократизм;

• гласність;

• об’єктивність.

Коротко охарактеризуємо соціально-політичні принципи державного управління.