3. Методика розробки геоекономічного прогнозу

1) визначення віношеня об’єкту дослідженя (країни, її національної економіки або господарчого суб’єкту) до сучасних цивілізаційних моделей розвитку, а саме чи включені вони до доіндустріальної, індустріальної, постіндустріальної (техногену), неекономічну фази розвитку;

2) з’ясування, в яких формаційних координатах розвитку перебуває об’єкт дослідження (мова ведеться про соціально-економічний лад, його форми, типи і т.д.);

3) фіксується геоекономічне положення досліджуваної країни – чи є вона країною-системою, яка очолює інтернаціоналізовані відтворювальні цикли (ядра), чи країною, яка делегує свої комплекси, господарчі суб’єкти і т.д. в якості ланок глобальних вітворювальних ланцюгів, або вона не приймає участь в цих відтворювальних процесах. Таким чином, визначається відношення суб’єкту дослідження до формування вітового доходу і отримання відповідної його частини;

4) згідно попереднього пункту надається характеристика стратегічних тенденцій суб’єкта дослідження у зовнішній сфері; встановлюється, яким головним чином (геоекономічним, геополітичним, геостратегічним) стратегічними тенденціями обумовлюється його національні інтереси;

5) надається відповідь на питання, чи оперує країна (її економіка чи окремі господарчі суб’єкти) на геоекономічному атласі світу або його національній частині;

6) після визначення системи національних інтересів, геоекономічних тенденцій, зон впливу (геоекономічних пацдармів), необхідно «нанести» їх на геоекономічний атлас світу з накладенням на національні геоекономічні атласи. При цьому «переглянути» максимально можливу кількість «сторінок» геоекономічного атласу і внести в них відповідні ситуативні поправки;

7) з’ясувати, наскільки готова національна зовнішньополітична (дипломатична) система відстоювати геоекономічні національні інтереси. Для цього розписується система учасників в міжнародних економічних, політичних, воєнно-політичних організацій, альянсах, союзах, представництвах в різних країнах, в тому числі і в регіональних угрупуваннях;

8) вирішується питання, наскільки національна військова компонента здатна захищати національні геоекономічні інтереси. З цією метою при необхідності на геоекономічному атласі, на його «військовій» сторінці наносяться опорні пункти для розгортання сил швидкого реагування по захисту транснаціональних комунікаційних мереж, об’єктів і т.д.;

9) вивчається система національних зовнішньо-економічних інститутів, здатних забезпечити реалізацію геоекономічних стратегічних інтересів. Визначається тип (модель) цієї системи – відтворювальна, торгівельно-посередницька, постачальна і т.д.;

10) аналізується нормативно-правове забезпечення системи зовнішньоекономічних зв’язків, його адекватність нормам міжнародного господарського права, стан національної моделі господарського управління, наявність набору оргструктур, здатних до адаптації до зовнішнього середовища;

11) на геоекономічному атласі світу і його національній частині програються різноманітні ситуаційні комбінації, мета який – виявлення тенденцій геоекономічної напруги в окремих точках світового економічного простору при зіткненні національних інтересів інших країн з пошуком оптимальних шляхів по їхній гармонізації; аналіз можливість випереджальних кроків, спрямованих на зайняття нових позицій в мінливому світі; можливість продовжити нові маршрути для інтернаціоналізованих відтворювальних ядер (циклів) з метою випереджальної активізації по отриманню світового доходу в умовах непреривних інноваційних революцій; відслідкування фінансових потоків, міграції інтелектуальної і робочої сили і т.д.;

12) створення на базі високих геоекономічних технологій таких ситуаційних комбінацій, які дозволяють своєчасно підключитися до процесу формування світового доходу на новому рівні стратегічного оперування;

13) на геоекономічному атласі програються ситуації, пов’язані із розвитком етноекономічної транснаціоналізації, формуються етноекономічні системи в рамках відходу від виснажливої техногенної фази постіндустріалізму і оперування в новій системі цивілізаційних координат – неоекономічній.

Наведена схема розкриває лише логіку і методологію категорії «зовнішньоекономічні зв’язки». Вона не претендує на повноту і завершеність, а лише окреслює загальні контури поняття «зовнішньоекономічні зв’язки».