2. Класифікація методів прогнозування

11. Експертний метод.

12. Метод індивідуальної експертної оцінки.

13. Метод психоінтелектуальної генерації ідей.

14. Метод інтерв’ю.

15. Метод колективної експертної оцінки.

16. Метод експертних комісій.

17. Матричний метод прогнозування.

18. Дельфійський метод.

19. Метод колективної генерації ідей.

20. Метод керованої генерації ідей.

21. Метод деструктивної відстороненої оцінки.

22. Аналітичний метод.

23. Метод евристичного прогнозування.

24. Метод побудови прогностичного сценарію.

25. Морфологічний аналіз.

26. Синоптичний метод.

27. Історико-логічний.

1. Метод добудови ізольованого еволюційного ряду.

2. Метод історичної аналогії.

3. Метод добудованої аналогії.

4. Метод провідної еволюційної форми.

5. Метод багатокомпонентної добудови.

1. Ізольована динамічна екстраполяція.

2. Метод часового лага (метод кривої випередження).

3. Метод екстрапольованої кривої випередження.

4. Метод опорного показника.

5. Метод багатокомпонентної екстраполяції.

Пошукові (їх називають також дослідницькими, генетичними, трендовими, експлоративними). Мається на увазі прогнозування розвитку явищ шляхом умовного продовження в майбутнє тенденцій цього розвитку в минулому і теперішньому, при цьому абстрагуються від планів, програм, проектів, рішень, які здатні видозмінити наявні тенденції, викликати самоздійснення або самознищення прогнозу.

Такі прогнози відповідають на запитання: в якому напрямі посувається розвиток? Що найвірогідніше відбудеться при збереженні наявних тенденцій? У даному разі на певній шкалі (полі, спектрі) можливостей відбувається побудова функцій розподілу ймовірностей: неймовірно – малоймовірно – більш імовірно – найімовірніше (при наявних тенденціях).

Нормативні. Мається на увазі прогнозування досягнення бажаних станів явищ на основі заздалегідь визначених норм, ідеалів, цілей. Такі прогнози відповідають на запитання: як досягти бажаного?

Прогноз будується на певній шкалі (полі, спектрі) можливостей тієї ж функції розподілу вірогідності, але вже у зворотному порядку: від заданого стану в майбутньому до тенденцій, які спостерігаються, з відповідними їх змінами при визначенні перспектив.

Пошукові прогнози означають визначення можливих станів того чи іншого міжнародного чи зовнішньополітичного явища, процесу, події в майбутньому, виходячи з наявних тенденцій, з умовним абстрагуванням від рішень, здатних відозмінити зазначені тенденції. Мета цього типу прогнозів полягає у виявленні і уточненні перспективних проблем, котрі підлягають розв’язанню засобами політичного управління за умови збереження наявних міжнародних політичних тенденцій.

Нормативні прогнози зорієнтовані на визначення шляхів і термінів досягнення бажаного стану об’єкта прогнозування у сфері міжнародних відносин на основі заданих норм, ідеалів, стимулів, цілей. Ці прогнози дозволяють уточнити «дерево зовнішньополітичних цілей» й покликані виявити такі резерви сфери організації управління, які допомогли б успішно вирішити проблеми підвищення ефективності просування національних інтересів на міжнародній арені.

Аналітичні прогнози здійснюються з метою наукового пошуку пізнавальної цінності різноманітних методів і засобів дослідження майбутнього.

Прогнози-застереження здійснюються задля безперервного впливу на свідомість і поведінку людей з метою примусити їх змінити, спонукати суспільство до прийняття відповідних політичних рішень й таким чином вплинути на небажані для майбутнього тенденції соціального розвитку.

Прогнози-розвідники – провокативні концептуаль-ні визначення майбутнього для виявлення поглядів і підходів щодо сформульованих проблем з боку ідеологічних противників, представників інших цивілізацій.

Стратегічне міжнародне прогнозування – це довгостроковий політичний прогноз, розрахований не менше, ніж на 10-15 років розвитку міжнародних відносин, як з боку національних суб’єктів влади, так і прогнозування міжнародних відносин між суб’єктами в регіоні і в світовому масштабі. Метою таких прогнозів є визначення впливів суб’єктів прогнозу на майбутню еволюцію міжнародних відносин, запобігання кризових ситуацій, оптимальне забезпечення національних й регіональних інтересів, проблеми безпеки.

Тактичні міжнародні прогнози розраховані на декілька років (5-7), які складають, як правило, відомчі інститути різних міністерств та державних комітетів, що займаються безпосередньо або опосередковано міжнародними відносинами й діяльністю. Оскільки часто від таких прогнозів чекають конкретних рекомендацій, вихід на умова тактичного прогнозування – послідовність й конечність в реалізації стратегічних цілей й завдань, що лише й дає певну гарантію незначних помилок.

Операційні міжнародні прогнози, як правило, це короткочасні – до 1 року, які розробляються відділи міністерств закордонних справ, посольств, окремі інститути, що займаються певними регіонами. Вони творяться часто на основі екстраполяції кількох суб’єктивно вибраних змінних або інтуїтивного мислення посадових осіб, накладаються на окремі політичні конфлікти, міжнародні ситуації та навіть випадки, які досить швидко верифікуються.