Експорт (export) — це продаж та вивезення товару за кордон.

Імпорт (import) — це купівля та ввезення товару з-за кордону.

Міжнародна (світова) економіка (ME) (international economy) має трактування в широкому та вузькому розумінні. У широко­му розумінні ME — це теорія, що застосовується для вивчення економіки сучасного взаємозалежного світу. Більш вузьке її трактування: ME — це частина теорії ринкової економіки, що вивчає закономірності взаємодії господарських суб'єктів різної державної належності у сфері міжнародного обміну товарами та послугами, руху факторів виробництва та фінансування і форму­вання міжнародної економічної політики.

Міжнародна кооперація праці (international cooperation of la­bor) — являє собою зумовлений міжнародним поділом праці сталий обмін між країнами продуктами, які виробляються ними з найви­щою економічною ефективністю. Коопераційні зв'язки виявляють­ся на всесвітньому, міжгалузевому або внутрішньогалузевому рівнях.

Міжнародна макроекономіка (international macroeconomics) — це частина теорії міжнародної економіки, яка вивчає закономірності функціонування відкритих національних економік і світового господарства в цілому в умовах глобалізації фінансових ринків.

Міжнародна мікроекономіка (international microeconomics) — частина теорії міжнародної економіки, яка вивчає закономірності міжкраїнного руху конкретних товарів і факторів їх виробництва, а також їхні ринкові характеристики (попит, пропозицію, ціну тощо).

Міжнародна торгівля (МТ) (international trade) — це сфера міжнародних товарно-грошових відносин, яка становить су­купність зовнішньої торгівлі усіх країн світу.

Міжнародний поділ праці (МПП) (international division of labor) — це вищий ступінь розвитку суспільно-територіального поділу праці між країнами, який передбачає сталу концентрацію виробництва певної продукції в окремих країнах.

Міжнародний поділ факторів виробництва (МПФВ) (interna­tional division of factors) — історично зумовлене зосередження окремих факторів виробництва у різних країнах, яке є передумо­вою виробництва ними певних товарів з більш високою ефек­тивністю, ніж в інших країнах.

Ринок внутрішній (РВ) (domestic market) — це форма госпо­дарського спілкування, за якої усе, що призначено для продажу, збувається самим виробником всередині країни.

Ринок міжнародний (РМ) (international market) — це части­на національних ринків, яка безпосередньо зв'язана із закордон­ними ринками.

Ринок національний (РН) (national market) — це внутрішній ринок, частина якого орієнтується на іноземних покупців.

Ринок світовий (PC) (world market) — сфера сталих товарно-грошових відносин між країнами, які базуються на МПП та інших факторах виробництва.

Світове господарство (СГ) (world economy) — це сукупність національних економік країн світу, поєднаних між собою мо­більними факторами виробництва.

Сукупна пропозиція (aggregate supply — AS) — обсяг вироб­ництва товарів, які виробники готові колективно запропонувати на ринок за наявного рівня цін.

Сукупний попит (aggregate demand — AD) — обсяг виробниц­тва товарів, які споживачі готові колективно придбати за наяв­ного рівня цін.

Товар (commodity good) — це предмет, який задовольняє будь-яку суспільну потребу і вироблений для обміну, тобто який має цінність, що встановлюється в процесі його обміну на інші товари.

Товар неторговий (nontradable good) — це товар, який спожи­вається в країні, де був виготовлений, і не переміщується між країнами.

Товар торговий (tradable good) — це товар, який може руха­тись між різними країнами.

Торгова рівновага — баланс попиту та пропозиції на PC.

Торгове сальдо (trade balance) — різниця вартісних обсягів експорту та імпорту.

Торговий оборот (trade turnover) — сума вартісних обсягів експорту та імпорту.

Фактори виробництва (ФВ, factor of production) — ресурси, які необхідно затратити для виробництва товару.

Фактори виробництва (ФВ) основні (basic) за походженням — ті, що країна отримала від природи або в результаті тривалого історичного розвитку; мають низьку міжнародну мобільність.

ФВ розвинуті (developed) за походженням — ті, що придбані країною в результаті інтенсивних пошуків і капіталовкладень; мають високу міжнародну мобільність.

ФВ загальні (general) за ступенем спеціалізації — ті, які можна застосовувати в різних галузях для створення різноманіт­ної продукції; мають високу міжнародну мобільність.

ФВ спеціальні (special) за ступенем спеціалізації — ті, які можна застосовувати для випуску в одній галузі або для ство­рення однієї чи дуже вузької групи продукції; мають низьку міжнародну мобільність.

Макроекономічні показники і снр

Абсорбція (absorbtion — А) — витрати резидентів, враховую­чи уряд, на вітчизняні та іноземні товари і послуги.

А = С + І,

де С — споживання (домашніх господарств, підприємств, уряду); / — внутрішні інвестиції (капіталовкладення).

Валовий внутрішній продукт (ВВП) (Gross domestic product — GDP) — додана вартість, що виготовлена резидентами всередині країни.

GDP = (С + І) + (X - ЇМ),

де X — експорт товарів та нефакторних послуг; ЇМ — імпорт товарів та нефакторних послуг.

Валовий національний дохід (ВНД) (Gross national disposable product — GNDP) — це валовий національний продукт, який використовується на накопичення і споживання і включає чисті трансферти з-за кордону.

GNDP = GNP + NT = (С + І) + (X - ЇМ + NY + NT),

де GNP — валовий національний продукт; NT — чисті трансфер­ти з-за кордону; iVY — чистий факторний дохід з-за кордону.

Валовий національний продукт (ВНП) (gross national product — GNP) — це сума доданої вартості, яка виготовлена всередині країни, і чистого факторного доходу з-за кордону.

GNP = GDP + NY = (С + І) + (X - ЇМ + NY).

Види макроекономічних рахунків:

поточні рахунки — відображають вартість обсягів виробниц­тва товарів і послуг, створення доходу, його розподіл, перероз­поділ і використання на споживання або заощадження;

накопичувальні рахунки — відображають придбання і про­даж фінансових і нефінансових активів і пасивів інституційни-ми одиницями;

балансові рахунки — показують вартість активів і пасивів на початок і кінець звітного періоду.

Групи країн у міжнародній економіці — індустріальні краї­ни, країни з перехідною економікою, країни, що розвиваються.

Заощадження (savings — S) — частина ВНД, яку не було спо­жито.

S = GDI - С = У - С.

Запаси (stocks) — характеризують остаточну величину будь-якого показника на певний момент часу.

Макроекономічні рахунки в системі національних рахунків

Група рахунків	Назви рахунків	Показник, що визначається (балансуюча стаття)
1	2	3
Поточні ра­хунки	Рахунок виробництва	Валовий/чистий внутрішній продукт економіки в цілому, валова/чиста до­дана вартість у галузях
	Рахунок створення і розміщення до­ходу	Виплати зайнятим, податки на ви­робництво й імпорт (за вирахуванням субсидій), резервний капітал, процен­ти і дивіденди, валовий (чистий) на­ціональний дохід
	Рахунок розподілен­ня доходу	Податки на доходи і майно, поточні перекази, валовий (чистий) наявний ДОХІД
	Рахунок використан­ня доходу	Споживання, заощадження, баланс поточних операцій
Накопичу­вальні ра­хунки	Рахунок операцій з капіталом	Валові капіталовкладення, перекази капіталу, зміна в запасах, надання й отримання позик
	Рахунок фінансових операцій	Чисті придбання фінансових активів і пасивів
	Рахунок інших змін в активах	Зміна в активах у результаті неперед­бачених обставин
	Рахунок переоціноч-ний	Доходи і збитки, зміни у власному ка­піталі у зв'язку з доходами і збитками
Балансові рахунки	Рахунок початковий	Нефінансові й фінансові активи, па­сиви і власний капітал
	Рахунок проміжний	Зміни у власному капіталі, які відоб­ражаються на накопичувальних ра­хунках
	Рахунок кінцевий	Нефінансові й фінансові активи, па­сиви і власний капітал

Зв'язок між бюджетним та зовнішнім секторами — вияв­ляється в залученні зовнішніх джерел фінансування бюджетно­го дефіциту у вигляді кредитів урядові з боку урядів інших країн і міжнародних фінансових організацій, який відображається на рахунку операцій з капіталом платіжного балансу.

F = v + р

де F — фінансування бюджету; F_d — внутрішнє фінансування; F_e — зовнішнє фінансування.

Зв'язок між грошовим та зовнішнім секторами — виявляється в тому, що оскільки джерелами міжнародного фінансування дефі­циту поточного платіжного балансу є приплив капіталу з-за кор­дону і/або використання міжнародних державних резервів, кожна операція банківської системи відображається в платіжному балансі країни — у рахунку руху капіталу або в загальному балансі:

AR = Y -А + AFI,

де Аі? — міжнародні державні резерви; AFI — приплив капіталу з-за кордону.

Зв'язок між реальним та зовнішнім секторами — виявляється в тому, що будь-який дисбаланс внутрішніх доходів та витрат, заощаджень та інвестицій всередині країни відображається на стані поточного платіжного балансу із зарубіжними країнами.

CAB = S - І.

Інституційна одиниця (institutional unit) — це економіч­ний агент, котрий може володіти товарами та активами, мати економічні зобов'язання і від свого імені здійснювати угоди з іншими агентами; види:

домашні господарства (households) — всі фізичні особи, які діють в економіці, продають свою робочу силу, виробляють і спо­живають ринкові товари і послуги;

неприбуткові інститути (nonprofit institutions) — юридичні особи, які займаються наданням неринкових послуг домашнім господарствам і засновані на добровільній участі фізичних осіб;

нефінансові корпорації (nonfinancial corporations) — інсти-туційні одиниці, які займаються виробництвом товарів для рин­ку і нефінансових послуг (підприємства);

урядові установи (government agencies) — інституційні оди­ниці, які, крім виконання своїх політичних функцій і функцій регулювання економіки, займаються виробництвом неринкових товарів і послуг для індивідуального та колективного споживан­ня і перерозподілом доходів;

фінансові корпорації (financial corporations) — інституційні одиниці (банки, фінансові компанії), які здійснюють фінансове посередництво або допоміжні фінансові послуги.

Керівні грошові органи (monetary authorities) — централь­ний (державний, національний) банк, який емітує національну валюту, зберігає державні золотовалютні резерви і керує всім гро­шовим сектором економіки.

Комерційні банки (commercial banks) — банки, які залучають кошти вкладників і видають їх під процент позичальникам.

Країни з перехідною економікою (economies/countries in transition) — 28 держав Центральної та Східної Європи і ко­лишнього СРСР, які переходять від централізовано-планової до ринкової економіки.

Країни індустріальні (industrial countries) — 24 промислово розвинуті країни (ПРК) Північної Америки, Західної Європи і Тихоокеанського басейну з високим рівнем доходів'.

Країни, що розвиваються (developing countries) — 132 дер­жави Азії, Африки, Латинської Америки, які характеризуються низьким і середнім рівнем доходів.