- •Криміналістика (криміналістична техніка):
- •Тема 1 теоретичні засади криміналістики
- •Поняття, предмет і завдання криміналістики
- •Система криміналістики
- •Криміналістика в системі юридичних наук
- •Зв'язок криміналістики з іншими науками
- •Тема 2 методологічні засади криміналістики
- •2.1. Поняття методологічних засад криміналістики
- •Класифікація методів криміналістики
- •Загальнонаукові методи криміналістики
- •Спеціальні методи криміналістики
- •Об'єкти криміналістичної ідентифікації
- •Методика ідентифікаційних досліджень
- •Тема 4 вчення про криміналістичні версії поняття та класифікація криміналістичних версій
- •Етапи розвитку криміналістичної версії
- •Побудова й аналіз криміналістичних версій
- •Перевірка криміналістичних версій
- •Форми участі громадськості в розкритті та розслідуванні злочинів
- •Поняття та основні принципи взаємодії слідчого, оперативних і експертних підрозділів у розкритті злочинів
- •Форми взаємодії слідчого з експертом і оперативними працівниками
- •Поняття, завдання та форми профілактичної діяльності слідчого
- •Тема 6 історія розвитку криміналістики історичний аспект зародження і становлення спеціальних знань у практиці розслідування злочинів
- •Розвиток криміналістики в україні у XX ст.
- •Сучасний стан і перспективи розвитку криміналістики в україні
- •Тема 7. Загальні положення криміналістичної техніки
- •Поняття, завдання та джерела криміналістичної техніки
- •Поняття та класифікація засобів і методів криміналістичної техніки
- •Засоби криміналістичної техніки
- •Технічні засоби попереднього слідства
- •Комплекти криміналістичної та оперативної техніки
- •Технічні засоби експертного дослідження матеріальних джерел
- •Технічні засоби криміналістичної профілактики злочинів
- •Методи криміналістичної техніки
- •Методи виявлення, фіксації и попереднього дослідження речових джерел інформації на місці події – польові методи криміналістики.
- •2. Методи дослідження речових джерел інформації експертом і спеціалістом у лабораторних умовах – лабораторні методи криміналістики.
- •Тема 8. Судова фотографія
- •Поняття, завдання та значення судової фотографії
- •Судово-оперативна фотографія
- •Судово - дослідна фотографія
- •Тема 9. Трасологія
- •Поняття і теоретичні основи криміналістичної трасології. Класифікація слідів.
- •Сліди засобів вчинення злочину
- •Сліди зубів, нігтів та інших частин тіла людини
- •Загальні правила огляду та вилучення слідів. Трасологічна експертиза
- •Тема 10 судова балістика
- •Поняття, предмет і об’єкти дослідження судової балістики
- •Вогнепальна зброя та її класифікація
- •Окремі відомості про ручну вогнепальну зброю та боєприпаси до неї
- •Сліди вогнепальної зброї і механізм їх утворення
- •Ознаки, що відображаються у слідах на стріляних гільзах:
- •Особливості огляду вогнепальної зброї та слідів пострілу
- •Судово - балістична експертиза
- •Тема 11 техніко-криміналістичне дослідження документів
- •Техніко-криміналістичне дослідження документів: поняття, види та завдання
- •Слідчий огляд документів
- •Дослідження документів
- •Тема 12 криміналістичне дослідження письма
- •Поняття і теоретичні основи почеркознавства
- •Ідентифікаційні ознаки письма
- •Основи методики дослідження почерку
- •Тема 13 ідентифікація людини за ознаками зовнішності
- •Ознаки зовнішності людини: поняття та класифікація
- •Опис ознак зовнішності людини методом словесного портрета
- •Криміналістична діагностика татуювань
- •Методи й засоби фіксації ознак зовнішності людини
- •Види ідентифікації людини за ознаками зовнішності
- •Тема 14
- •Об’єкти криміналістичного обліку
- •Основні види криміналістичного обліку
- •Проблеми вдосконалення криміналістичного обліку ознак і властивостей осіб, які вчинили злочини
- •Список використаної і рекомендованої літератури
Тема 13 ідентифікація людини за ознаками зовнішності
13.1.
Ознаки зовнішності людини: поняття та класифікація
Зовнішній вигляд (зовнішність) людини здавна використовують під час упізнання та кримінальної реєстрації злочинців. Зовнішність людини залишається відносно незмінною протягом усього її життя. Ознаки, які характеризують зовнішню будову людини, називаються ознаками зовнішності. У кожної людини зовнішній вигляд суто індивідуальний і має здатність відображатися в матеріальних слідах та у пам'яті людини у вигляді уявних образів. Ознаки зовнішності є основою криміналістичної ідентифікації під час розв'язання ідентифікаційних та діагностичних завдань.
Учення про ознаки зовнішності людини, їх матеріальні та ідеальні відображення, методи та засоби їх фіксації й використання для встановлення фактів, які відіграють важливу роль у розкритті та розслідуванні злочинів, називається криміналістичною габітологією, або габітоскопією. Термін “габітоскопія” (від лат. habitus — зовнішність, skopeo — розглядати) запровадив у науковий обіг В. Снєтков.
Ознака — це характеристика, відмітна риса об'єкта. У габітології ознака характеризує зовнішність людини в цілому чи окремі її елементи (зріст, ніс, очі, волосся тощо). Ознаки зовнішності поділяють на власні та супутні.
Власні ознаки — це елементи й ознаки зовнішності людини, що проявляються у процесі її життєдіяльності, їх поділяють на загально-фізіологічні, анатомічні та функціональні (за Е. Зуєвим); загально-фізичні, анатомо-морфологічні та функціональні (за Ю. Дубягіним); анатомічні та функціональні (за І. Пантелєєвим); особливі прикмети та помітні ознаки [19].
Супутні ознаки — це предмети одягу, що перебувають у постійному користуванні особи в момент й відображення (куртка, піджак, брюки, плаття, головний убір, взуття), а також носильні речі (портфель, дипломат, парасолька, сумка, годинник, окуляри, сережки, каблучки, запальнички, слухові апарати тощо). Ці ознаки також індивідуалізують зовнішній вигляд особи, але їх ідентифікаційна значущість не така суттєва, бо їх можна змінити.
Загальнофізичні ознаки — це загальні біологічні, соціально-загальнофізичні (стать, вік) і демографічні, що характеризують певну расу, національність, народність, етнічну групу чи іншу популяцію, яка живе на певній території.
Анатомічні (анатомо-морфологічні, статичні) ознаки — це особливості зовнішньої будови тіла та скелета людини. Ознаки, які підлягають опису та дослідженню, інколи називають елементами зовнішності. Індивідуальність зовнішнього вигляду проявляється насамперед у неповторній сукупності форм, розмірів і особливостей частин тіла. Ці ознаки відносно сталі, особливо ознаки обличчя, тому відіграють важливу роль у процесі впізнання та ототожнення особи. До анатомічних ознак належать зріст, загальна будова тіла, форма голови, лоба, брів, носа, губ, рота, вид і колір волосся, обличчя, носа та інших частин тіла.
Функціональні (динамічні) ознаки є загальними; вони характеризують людину як живу динамічну систему. Функціональні ознаки проявляються насамперед у русі. До функціональних ознак належать хода, міміка, жести, мова, голос, спосіб поведінки, навички злочинної професійної діяльності (способи злому, відкривання замків, проникнення у сховище, вчинення вбивства).
Особливі прикмети — це особливості зовнішності, що рідко зустрічаються й різко вирізняють одну людину з-поміж інших через їх неповторність і незвичність. До них належать невідповідності розміру окремих частин тіла (рук, ніг, голови, носа, вух тощо); кольорові аномалії, тілесні нарости, шрами, татуювання, викривлення хребта, горб, родимки, бородавки, особливості ходи, жестикуляції, мови, голосу тощо.
Особливі прикмети можуть бути помітні, тобто такі, що очевидно спостерігаються, кидаються в очі. У такому разі їх називають помітними ознаками. Вони, як правило, розташовані на відкритих частинах тіла, тому з першого погляду привертають увагу незвичайністю (форма, розмір, колір). Помітні ознаки дають змогу одразу ж вирізнити окрему особу з групи людей.
Особливі прикмети й помітні ознаки поділяються на анатомічні (статичні) та функціональні (динамічні) [19].
13.2.