- •Криміналістика (криміналістична техніка):
- •Тема 1 теоретичні засади криміналістики
- •Поняття, предмет і завдання криміналістики
- •Система криміналістики
- •Криміналістика в системі юридичних наук
- •Зв'язок криміналістики з іншими науками
- •Тема 2 методологічні засади криміналістики
- •2.1. Поняття методологічних засад криміналістики
- •Класифікація методів криміналістики
- •Загальнонаукові методи криміналістики
- •Спеціальні методи криміналістики
- •Об'єкти криміналістичної ідентифікації
- •Методика ідентифікаційних досліджень
- •Тема 4 вчення про криміналістичні версії поняття та класифікація криміналістичних версій
- •Етапи розвитку криміналістичної версії
- •Побудова й аналіз криміналістичних версій
- •Перевірка криміналістичних версій
- •Форми участі громадськості в розкритті та розслідуванні злочинів
- •Поняття та основні принципи взаємодії слідчого, оперативних і експертних підрозділів у розкритті злочинів
- •Форми взаємодії слідчого з експертом і оперативними працівниками
- •Поняття, завдання та форми профілактичної діяльності слідчого
- •Тема 6 історія розвитку криміналістики історичний аспект зародження і становлення спеціальних знань у практиці розслідування злочинів
- •Розвиток криміналістики в україні у XX ст.
- •Сучасний стан і перспективи розвитку криміналістики в україні
- •Тема 7. Загальні положення криміналістичної техніки
- •Поняття, завдання та джерела криміналістичної техніки
- •Поняття та класифікація засобів і методів криміналістичної техніки
- •Засоби криміналістичної техніки
- •Технічні засоби попереднього слідства
- •Комплекти криміналістичної та оперативної техніки
- •Технічні засоби експертного дослідження матеріальних джерел
- •Технічні засоби криміналістичної профілактики злочинів
- •Методи криміналістичної техніки
- •Методи виявлення, фіксації и попереднього дослідження речових джерел інформації на місці події – польові методи криміналістики.
- •2. Методи дослідження речових джерел інформації експертом і спеціалістом у лабораторних умовах – лабораторні методи криміналістики.
- •Тема 8. Судова фотографія
- •Поняття, завдання та значення судової фотографії
- •Судово-оперативна фотографія
- •Судово - дослідна фотографія
- •Тема 9. Трасологія
- •Поняття і теоретичні основи криміналістичної трасології. Класифікація слідів.
- •Сліди засобів вчинення злочину
- •Сліди зубів, нігтів та інших частин тіла людини
- •Загальні правила огляду та вилучення слідів. Трасологічна експертиза
- •Тема 10 судова балістика
- •Поняття, предмет і об’єкти дослідження судової балістики
- •Вогнепальна зброя та її класифікація
- •Окремі відомості про ручну вогнепальну зброю та боєприпаси до неї
- •Сліди вогнепальної зброї і механізм їх утворення
- •Ознаки, що відображаються у слідах на стріляних гільзах:
- •Особливості огляду вогнепальної зброї та слідів пострілу
- •Судово - балістична експертиза
- •Тема 11 техніко-криміналістичне дослідження документів
- •Техніко-криміналістичне дослідження документів: поняття, види та завдання
- •Слідчий огляд документів
- •Дослідження документів
- •Тема 12 криміналістичне дослідження письма
- •Поняття і теоретичні основи почеркознавства
- •Ідентифікаційні ознаки письма
- •Основи методики дослідження почерку
- •Тема 13 ідентифікація людини за ознаками зовнішності
- •Ознаки зовнішності людини: поняття та класифікація
- •Опис ознак зовнішності людини методом словесного портрета
- •Криміналістична діагностика татуювань
- •Методи й засоби фіксації ознак зовнішності людини
- •Види ідентифікації людини за ознаками зовнішності
- •Тема 14
- •Об’єкти криміналістичного обліку
- •Основні види криміналістичного обліку
- •Проблеми вдосконалення криміналістичного обліку ознак і властивостей осіб, які вчинили злочини
- •Список використаної і рекомендованої літератури
Основи методики дослідження почерку
Почеркознавча експертиза може бути призначена як у кримінальних, так і в цивільних справах. Вона розв'язує такі завдання:
ідентифікаційні (пов'язані зі встановленням конкретного виконавця тексту, підпису, цифрового запису);
класифікаційні (полягають у встановленні за почерком окремих якостей або ознак особи, що характерні для певних груп населення, наприклад, статі, віку, рідної мови, професії);
діагностичні (пов'язані з розпізнаванням часу та умов виконання конкретного рукопису (документа), а також з визначенням емоційного стану виконавця).
За допомогою діагностичного дослідження експерт встановлює придатність графічного матеріалу для ідентифікаційного дослідження; чи виконано текст зі зміною ознак підпису, з копіюванням і за яких обставин; чи виконано рукопис одночасно двома особами; стан людини; час, що минув з моменту виконання рукопису.
Для здійснення почеркознавчої експертизи слідчому необхідно подати такі документи:
для ідентифікації — рукописи, документи, що досліджуються чи є спірними; вільні та експериментальні зразки почерку;
для класифікації і діагностики — тільки досліджувані рукописи.
Вільними зразками є рукописи, виконані (складені, написані, надруковані на друкарській машинці) підозрюваним власноручно та самостійно поза зв'язком з подією, яку розслідують. Вільні зразки почерку слідчий добирає шляхом виїмки, обшуку, огляду. Вилучені зразки необхідно оглянути і встановити безсумнівність їх належності підозрюваному. Слідчий засвідчує вільні та експериментальні зразки.
Експериментальними називають зразки, одержані слідчим при розслідуванні кримінальної справи. Слідчий добирає їх згідно зі ст. 199 КПК України. Для цього слідчий викликає підозрюваного (чи обвинуваченого) і пропонує йому дати зразки почерку за певною методикою (наприклад, слідчий вибирає певний текст для письма, письмове приладдя тощо). Одержані зразки слідчий засвідчує і подає експерту для дослідження.
Почеркознавче дослідження підписів потребує таких порівняльних зразків:
вільних зразків підписів (до 10 примірників);
вільних зразків почерку особи, яку перевіряють;
експериментальних зразків почерку особи, яку перевіряють, у вигляді написання прізвища особи, підпис якої досліджують (10-20 примірників).
Вимоги до зразків, які слідчий добирає для порівняльного дослідження:
самостійність виконання, тобто текст має написати або надрукувати виключно підозрюваний або обвинувачений;
достатня кількість зразків для виявлення й формування комплексу ознак, які характеризуються неповторністю та індивідуальністю;
вільні зразки підозрюваний або обвинувачений повинен написати у період, найближчий до часу виконання документа, який досліджують. Перерва в часі виконання документа, який досліджують, і зразка має бути мінімальною, якщо особа, яку ідентифікують, перебуває на стадії формування почерку (учень, студент);
тематика тексту зразків для дослідження почерку практичного значення не має, і тому бажано, щоб зразки були різноманітні за змістом.
Дослідження стилізованого письма потребує подібних зразків, написаних друкованими літерами, знаками, символами. За змістом окремі зразки мають повторювати зміст тексту, який досліджують.
Методика почеркознавчого дослідження письма така:
попереднє дослідження — огляд матеріалу, що надійшов на експертизу, фіксація його цілісності, визначення характеру пакування, наявність засвідчених підписів;
окреме дослідження — визначення кількості зразків, що порівнюються, виокремлення загальних та індивідуальних ознак у тексті, який досліджують, і в зразках, а також визначення частоти їх повторювань (стійкості); відтворення ознак тексту документа, який досліджують, і зразків почерку на окремих аркушах (для цього складають таблицю, у першій графі якої пишуть літеру (знак), у другій — цю саму літеру з особливостями виконання, які властиві почерку, поданому на зразках);
порівняльне дослідження — порівняння зразків ознак почерків, які досліджують, виокремлення збіжних і розбіжних ознак. Математичними методами розраховують ступінь надійності ознак, які збігаються, і формують ідентифікаційний комплекс, оцінюють його як неповторний з урахуванням розбіжних ознак;
оцінювання результатів порівняльного дослідження та висновки експерта — виявлені та сформовані збіжні й розбіжні ознаки зважують і оцінюють з позиції їх індивідуальності та значущості для встановлення тотожності виконавця тексту. На цьому оцінюванні базуються відповіді на питання, які поставив слідчий.
Авторознавча експертиза допомагає встановити автора —укладача документа. Автор і виконавець можуть бути різними особами, якщо документ написаний під диктовку чи просто переписаний (передрукований). Виконавця тексту встановлюють за ознаками почерку, тому для дослідження необхідний зразок почерку — графічне зображення письма. Для встановлення автора зразок почерку мати не обов'язково, бо автора встановлюють дослідженням ознак писемної мови — стилістичних, лексичних і граматичних, які можуть бути як у рукописному тексті, так і в друкованому чи переписаній копії.
Об’єктами авторознавчої експертизи є рукописні, друкарські тексти, копії текстів, одержані друкарським способом.
За допомогою авторознавчої експертизи визначають автора документа і встановлюють факти неідентифікаційного та діагностичного характеру.
Методика експертного авторознавчого дослідження базується на аналізі ознак писемної мови, які відображені в досліджуваному документі. У методиці в комплексі застосовують лінгвістичні, психологічні та психолінгвістичні наукові методи, що дає змогу встановити автора та виконавця, належність кількох документів одному авторові, факт нервово-психічного захворювання автора, рівень його грамотності й володіння навичками мови, стать, вік, професію, незвичний стан автора, тобто скласти його соціолінгвістичний портрет.