4.2 Колони

Колони - це вертикальні підтримкові елементи каркасу будівель. Ви­конують колони з залізобетону або сталі. Номенклатура колон досить різ­номанітна. Вона визначається місцем колони в складі будівлі, її висотою, навантаженням від перекриття й стін, від кранового устаткування, що спи­рається на каркас, і інших технологічних облаштувань. Під впливом цих факторів сформувалися й знаходять переважне застосування уніфіковані типи колон прямокутного перетину, двогілкові й круглі (таблиця 4.8).

Наведена висота колон відповідає висоті виробничого приміщення, яка вимірюється від відмітки чистої підлоги до низу несучої конструкції покриття, ця висота має бути кратна модулю 600 мм. Висота колон середнього ряду в тих випадках, коли на них спираються підкроквяні конструкції, приймається на 600 мм меншою. Нижні частини колон, що заводяться в стакани, у її загальну номінальну висоту не включаються.

Для спирання залізобетонних конструкцій покриття колони зверху мають закладні деталі у вигляді металевих листів, до яких ці конструкції кріпляться монтажним зварюванням. При установці сталевих несучих конструкцій покриття колони мають додаткові анкерні болти.

Для будівель без мостових кранів всі колони по висоті мають прямокутний перетин. При висоті перетину 400 мм середні колони вгорі мають двосторонні консолі, що збільшують верхню ширину їх до 600 мм, що не­обхідно для спирання несучих елементів двох суміжних прольотів.

Для будівель з мостовими кранами колони мають прямокутний й двогілковий перетин. Надкранова частина колон, прямокутна. Розмір прямокутного перетину надкранової частини крайніх колон по висоті (у напрямку розрахункового прольоту рами) уніфікований і складає 380 і 600 мм. Оскільки вісь підкранової колії також має уніфіковану прив'язку до крайніх поздовжніх координаційних осей 750 мм, нульова прив'язка самих колон можлива тільки при висоті перетину 380 мм.

При висоті перетину 600 мм доводиться приймати прив'язку «250». При влаштуванні в надкрановій частині проходу (його ширина 400 мм) вісь підкранової колії має прив'язку 1000 мм, а прив'язку самої колони доводиться збільшувати до «500».

У двогілкових колон гілки підкранової частини колон зв'язані розпірками через 1,5-КЗ м. Нижня розпірка, що заводиться в стакан колони, має отвори для зручності бетонування стакану. У нових розробках розпірку опускають на дно стакану, що забезпечує краще закладення колони й більшу зручність бетонування.

Кількість типорозмірів колон у кожній серії значно більше наведених у таблицях, оскільки той або інший розмір залежить від діючих на будівлю навантажень, наявності підвісних кранів, кількості прольотів і т.д., що ви­значає марку колони. Потрібна для кожного конкретного випадку марка колони підбирається по діючому каталогу.

Колони, призначені для кріплення до них вертикальних зв'язків, що забезпечують стійкість каркаса, у поздовжньому напрямку повинні мати з бічних сторін металеві закладні частини.

На рисунку 4.8 подано типи залізобетонних колон багатоповерхових промислових будівель ГОСТ 18979-90.

Рисунок 4.8 – Типи залізобетонних колон багатоповерхових промислових будівель.

Сталеві колони доцільно застосовувати в одноповерхових будівлях великої висоти, обладнаних мостовими кранами значної вантажопідйомності. Сталева колона складається з оголовка, стрижня і бази. Виконують їх з елементів сталевого прокату (листів, кутків, швелерів тощо.).

В одноповерхових будівлях при прольоті або кроці, що перевищують довжину стінових панелей, застосовують спеціальні колони – фахверкові стійки. Фахверк буває необхідний також для стін із цегли і дрібних блоків, якщо при малій товщині стін їхня стійкість недостатня. Стійки фахверка виготовляють у вигляді залізобетонних колон або зі сталевих швелерів.

Залізобетонні підкранові балки в будівлях застосовують при кроці колон 6 і 12 м і вантажопідйомності кранів до 30 т. Оскільки підкранові балки при роботі кранів приймають на себе динамічні навантаження, доцільно замість залізобетонних балок використовувати металеві.

Залізобетонні підкранові балки застосовують таврового перетину з попередньо напруженим армуванням зі стовщеної на опорах вертикальною стінкою (рисунок 4.9, а, б). Розвинена верхня полиця підвищує твердість балки в горизонтальному напрямку, а нижня дає можливість зручного розміщення арматури, що напружується. Висота типових підкранових балок прольотом 6м- 800 і 1000 мм, а 12 м- 1400 мм. За умовами технологічно­сті виготовлення й монтажу вони є розрізними.

Кріплення підкранових балок до консолей колон забезпечується анкерними болтами, а до надкранової частини колони – сталевими пластинами для забезпечення стійкості балки при гальмуванні візка (рисунок 4.9, в). Болтові сполуки після рихтування заварюються.

Рейка вкладається на балку по пружній прокладці із прогумованої тканини й закріплюється парними сталевими лапками, що притискаються через гумові обкладки зашплинтованими болтами (рисунок 4.9, г).

Т аблиця 4.1 – Основна номенклатура колон суцільного перетину

Таблиця 4.2– Основна номенклатура двогілкових колон

Кожна будівля має покриття, яке служить для захисту приміщень від атмосферних впливів. Покриття складається з підтримкової і захисної частин. До підтримкової частину покриттів одноповерхових промспоруд входять кроквяні балки і ферми, у захисне - плити покриття, утеплювач, гідроізоляція тощо.

а – при кроці колон 6 м; б – при кроці колон 12 м;

в – кріплення підкранової балки до колони;

г – кріплення рейки до підкранової балки;

1 – сталева пластина; 2 – болт; 3 – опорний сталевий лист;

4 – сталева лапка; 5 – пружні прокладки.

Рисунок 4.9 – Залізобетонні підкранові балки.