4.8 Підлоги

Підлоги промислових будівель складаються з основи, шар що підстеляє, і покриття. Основою для підлоги служать: на перших поверхах – ґрунти, на міжповерхових перекриттях – плити перекриття. Крім цих основних шарів, у конструкцію підлоги можуть входити прошарок, гідроізоляція, теплоізоляція тощо.

Назву підлозі дають за її верхнім шаром-покриттю. Розрізняють земляні або глинобитні покриття підлоги, цементно-пісчані, цементно-бетонні, асфальтобетонні, полімерцементно-бетонні, полівінілацетатні, ксилолитові, шлакоситалові, клінкерні й інші покриття підлог.

4.9 Вікна

У промислових будівлях використовується переважно природне освітлення. У виробничих будівлях площа віконних прорізів може займати значну частину площі зовнішніх стін, тому їхні конструктивні рішення й експлуатаційні характеристики впливають на економічні показники по будівлі в цілому. Низ вікна розташовується на відстані 1,2 м від підлоги. Віконні рами роблять із дерева (для виробництв із нормальним температурно-вологістним режимом), сталі або алюмінію (у будівлях підвищеної капітальності) і залізобетону (у будівлях із підвищеною вологістю).

У практиці будівництва найбільше поширення одержали сталеві віконні заповнення, скомпоновані в блоки й панелі. Розміри їх ув'язані з розмірами стінових панелей, що забезпечує можливість компонування стін із серійних елементів (рисунок 4.25). Віконні блоки й панелі можуть розташовуватися в один або декілька ярусів. Залежно від кліматичних умов району будівництва їх роблять із одинарним, подвійним і потрійним заскленням. Віконні заповнення можуть бути відкривні й невідкривні.

Рисунок 4.25 – Габаритні розміри найбільш поширених вікон

(розміри внизу при тришарових металевих панелях).

У відкривних вікнах в якості заповненнях використовують різні види скла й склопакети. У невідкривних застосовують профільне скло, рідше – склоблоки. У типових розробках заповнення мають ширину 6; 4,8; 3 і 1,8 м при теплобетонних панелях; 6; 4 і 2 м при стінах з металевих листів; висота 0,6; 1,2; 1,8 і 2,4.

Відкривні вікна застосовують для провітрювання приміщень, також вони необхідні для протирання скла із внутрішньої сторони. У всіх випадках відкривні вікна зі звичайним заскленням або зі склопакетами кращі для установки в прорізах першого ярусу. Це сприяє більш сприятливому психологічному клімату, тому що забезпечує зоровий зв'язок працюючих у приміщенні із зовнішнім середовищем. Невідкривні вікна мають меншу вартість, але їх роблять тільки глухими й при цьому не забезпечують зоровий зв'язок із зовнішнім середовищем. Для виготовлення сталевих віконних рам використовують сталеві тонкостінні одинарні або спарені прямокутні труби й спеціально розроблені для цієї мети холодногнуті профілі.

Світлові або світлоаераційні ліхтарі, що являють собою засклену надбудову над спеціально улаштованими прорізами в перекритті будівлі, застосовують для верхнього освітлення будівель.

Поряд з освітленням ці ліхтарі служать ланцюгами повітрообміну у приміщеннях, внаслідок чого їх називають світлоаераційними. Світлова активність ліхтарів залежить від нахилу і площі засклення, розташування його відносно робочої площини. Розмір ліхтарів визначають на підставі світлотехнічного розрахунку.

Оптимальна у світлотехнічному відношенні ширина прямокутних і трапецієподібних ліхтарів у багатопрольотних будівлях становить 0,4-0,6 ширини прольоту, а відношення висоти ліхтарів до їхньої ширини – 0,3. Уніфіковані прямокутні ліхтарі прийняті шириною 6 м для прольотів 12 і 18 м і шириною 12 м– для прольотів 24, 30 і 36 м.

Для верхнього освітлення застосовують також зенітні ліхтарі з світлопропускаючими елементами, з органічного скла.