3 Конструктивні елементи Та параметри буДівель і споруд

Всі будівлі та споруди складаються з окремих конструктивних елементів (частин). Залежно від призначення конструктивні елементи діляться на наступні види: несучі; огороджуючи; несучі та огороджуючі.

Несучі конструктивні елементи служать для сприйняття навантажень, що виникають у будинках і спорудженнях від маси встаткування, людей, снігів або маси інших конструктивних елементів, що опираються на них. До них ставляться: фундаменти, стіни, опори, покриття, перекриття. Несучі конструктивні елементи в сукупності утворять просторову систему, що називається несучим кістяком будинку або спорудження.

Конструктивні елементи, що огороджують, служать для поділу приміщень, а також для їхнього захисту від атмосферних впливів. До них ставляться:

– зовнішні й внутрішні стіни;

– перекриття;

– підлога;

– перегородки;

– заповнення віконних і дверних прорізів.

Несучі й конструктивні елементи, що обгороджують, сполучають і несучі, і функції, що обгороджують (наприклад, стіни й покриття).

Основні конструктивні елементи (частини) багатоповерхових й одноповерхових будинків надано на рисунках 3.1 та 3.2.

Як будівлі так і споруди характеризується так званими об'ємно-планувальними параметрами, основні з яких: крок, проліт, висота поверху.

1 – підлога підвального поверху; 2 – стик елементів колони;

3– колони; 4 – прогони; 5– панелі перекриття; 6 – зовнішні несучі стіни (цегельні); 7 – стіни сходової клітки

Рисунок 3.1 – Будинок із внутрішнім каркасом (один ряд колон)

1 – фундаменти під колонами; 2 – колони зовнішнього ряду; 3 – колони внутрішнього ряду; 4 – підкладка; 5 – фундаментна балка; 6 – гідро- ізоляція; 7 – підкранова балка; 8 – консолі колон; 9 – несучі елементи покриття; 10 – покриття; 11 – торцеві колони; 12 – самонесуча стіна.

Рисунок 3.2 – Одноповерхова промислова будівля із залізобетонним каркасом і самонесучою стіною

Кроком називають відстань між осями стін й окремих опор. Залежно від напрямку в плані будинку крок може бути поздовжнім або поперечним.

Прольотом будинку або спорудження в плані називають відстань між розбивочними осями несучих стін або опор у напрямку основних несучих конструкцій перекриття або покриття (ферм, балок). У більшості випадків крок являє собою меншу відстань між розбивочними осями, проліт — більшого, перпендикулярне кроку.

Висотою поверху називають відстань від рівня підлоги даного поверху до рівня підлоги вищого поверху, а у верхніх поверхах й одноповерхових будівлях – відстань від рівня підлоги до умовної оцінки горищного перекриття або покриття.

У повнокаркасних будівлях всі навантаження передаються на каркас, тобто на систему зв'язаних між собою вертикальних колон і горизонтальних балок (ригелів). У цих будівлях колони каркаса розташовують як по периметрі зовнішніх стін, так й усередині будинку.

Повнокаркасні будівлі й спорудження проектують головним чином у випадках, коли мають місце значні навантаження (важке технологічне устаткування, мостові крани). Промислові будівлі, як одноповерхові, так і багатоповерхові, проектують переважно з повним каркасом.

В будівлях і спорудах неповним каркасом (рис.3.3) всі виникаючі в них навантаження передаються на внутрішній каркас і зовнішні стіни. Неповний каркас частіше проектують для житлових і суспільних цивільних будинків. У будівлях з повним і неповним каркасом ригелі можуть мати поздовжнє, поперечне або перехресне розташування.

У безкаркасних будівлях і спорудах (рис.3.4) всі навантаження від перекриттів і даху сприймаються стінами. Несучими можуть бути стіни: зовнішні й внутрішні, поздовжні й поперечні, а також одночасно поздовжні й поперечні. Найбільш ефективною конструктивною схемою безкаркасних будинків є схема будівель із внутрішніми поперечними несучими стінами.

а – з поздовжнім розташуванням несучих стін;

б – те ж, з поперечним;

в – змішана.

Рисунок 3.4 – Конструктивні схеми безкаркасних будівель

а – з поздовжнім розташуванням ригелів;

б – те ж, при поперечній;

в – безригельне рішення

Рисунок 3.3 – Конструктивні схеми

будівель с неповним каркасом.