Географія
Дані офіційної статистики не відображають дійсні масштаби трудової міграції за кордон. Українців щороку за кордоном працює від 1 до 3 млн осіб, за іншими даними від 2 до 7 млн осіб. Найбільше українців-мігрантів працює в Росії (від 100 тис. осіб до 1 млн). За даними Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (2004 р.), у Польщі кожного року працює майже 300 тис. осіб, Чехії — 200 тис., Португалії — 150 тис., Іспанії і Італії — по 100 тис., Греції — 50 тис., менше — у Туреччині, Ізраїлі, країнах Північної Європи, Прибалтики, Близького Сходу.
Із західного регіону України (Рівненська, Волинська, Львівська, Закарпатська, Чернівецька, Івано-Франківська, Тернопільська області) за даними 2005 р. 35% трудових мігрантів їдуть в Італію, 20% — в Росію, 19% — в Іспанію; з центрального регіону (Хмельницька, Вінницька, Кіровоградська, Черкаська, Київська, Чернігівська, Житомирська, Полтавська, Сумська області ) 45% — в Росію, 27% — в Італію; з південно-східного регіону (Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька, Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Харківська, Автономна Республіка Крим) 53% — в Росію, 11% — в Італію. У західному регіоні деклароване бажання до праці за кордоном висловили 37% респондентів, 22% — у центральному регіоні і 24% — у південно-східному (дані 2005 р.).
Наслідки
Позитивні:
надходження до України додаткової іноземної валюти у формі грошових переказів трудових емігрантів та інвестування коштів в економіку через створення спільних підприємств з іноземними засновниками;
сприяння інтеграції України до світового ринку праці;
надання працеспроможному населенню можливості реалізувати свої здібності за кордоном, підвищити рівень кваліфікації, поліпшити матеріальне становище;
спонукання продуктивнішої діяльності українських працівників через створення конкуренції з закордонними фахівцями.
послаблення потоку безробіття на національний ринок праці, зниження соціальної напруженості в суспільстві.
Негативні:
дає прихований вклад у зменшення населення України;
збільшення тиску на національний ринок праці внаслідок створення іноземними громадянами конкуренції місцевій робочій силі;
втрата Україною найконкурентоспроможнішої частини власної робочої сили (особливо науковців і фахівців), що призводить до уповільнення темпів науково-технічного прогресу;
втрата кваліфікації, оскільки особи з високим рівнем професійної підготовки здебільшого виконують за кордоном малокваліфіковану роботу;
вкладання державою коштів у підготовку фахівців для потреб власної економіки (затрати на навчання на всіх освітніх рівнях), які, в результаті, створюють додану вартість за межами країни;
трудова міграція, як масове явище, не сприяє наповненню пенсійного і соціального фондів через відсутність відрахувань від заробітної плати заробітчан;
втрата Україною іноземної валюти, що вивозиться іммігрантами як власні заощадження;
лише 3,6% заробітчан організовують власну справу;
відтік грошей, зароблених українськими мігрантами, з українських банків в західні внаслідок неспокою;
дискримінація та експлуатація наших громадян з боку місцевих роботодавців;
виникнення політичних та економічних претензій до України з боку країн-реципієнтів у зв’язку зі збільшенням нелегальної трудової міграції українців;
зростання злочинності та соціальної напруженості у суспільстві через міжнаціональні конфлікти.
погіршення сімейних стосунків через довготривалу відсутність членів родин: виникає нестача батьківської уваги, деформуються родинні цінності, виховується легковажне ставлення до
життя. Хоча на сьогоднішній день не ведеться жодної статистики щодо кількості дітей, чиї батьки виїхали на заробітки за кордон;
проблема реадаптації робітників, які повертаються після роботи за кордоном і відвикли від місцевих умов праці та життя.
Розвиток транспортної інфраструктури
Розвинена мережа транспортних комунікацій є потужною базою для участі України в глобальних та регіональних інтеграційних процесах.
Для забезпечення розвитку транспортної системи повинні бути здійснені такі заходи:
у транспортно-дорожньому комплексі:
забезпечення зростання обсягів зовнішньоторговельних перевезень, зокрема транзитних контейнерних, сполученням Європа – Азія, насамперед в напрямку країн Південно-Східної Азії та Китаю;
розвиток та інтеграція української транспортної інфраструктури в європейську транспортну систему та створення мережі контейнерних терміналів, логістичних центрів та “сухих портів”;
оновлення зношених основних фондів усіх галузей транспорту;
технологічна модернізація обладнання та процесів проходження кордону та інформаційного забезпечення;
активізація та послідовність процесу реформування усіх сегментів транспортної системи відповідно до міжнародних вимог якості транзитних послуг;
посилення взаємодії видів транспорту шляхом розвитку мультимодальних перевезень і міжнародних транспортних коридорів;
в авіаційному транспорті:
гармонізація вітчизняної нормативно-правової бази у сфері цивільної авіації відповідно до вимог міжнародного права;
активізація процесу модернізації авіаційного парку;
збільшення пропускної та транзитної спроможності існуючих авіатранспортних вузлів України;
збільшення частки авіаційного транспорту в системі транзитних перевезень;
в автомобільному транспорті та дорожньому господарстві:
збільшення обсягу фінансування дорожнього господарства;
використання передових технологій, машин, механізмів, матеріалів і конструкцій при модернізації існуючої системи автомобільних доріг для підвищення швидкості руху автотранспорту, економії пального та забезпечення безпеки руху;
приведення існуючої сервісної інфраструктури автомобільних доріг у відповідність із сучасними міжнародними вимогами щодо архітектурно-будівельних характеристик, оснащення, переліку і якості послуг;
забезпечення конкурентоспроможності вітчизняного автомобільного транспорту на національному та міжнародному ринку транспортних послуг;
створення ефективної системи допуску перевізників і транспортних засобів до надання послуг з перевезення вантажів, включаючи питання тарифів і фінансового навантаження для суб’єктів малого і середнього бізнесу;
підвищення дорожньої безпеки;
у залізничному транспорті:
оновлення колійного господарства та рухомого складу залізниці, упровадження сучасних інформаційних, цифрових, телеметричних технологій з метою вирішення завдання транспортного забезпечення як внутрішніх потреб, так і транзитних перевезень;
поліпшення якості послуг залізничного транспорту відповідно до зростаючих споживчих вимог та міжнародних стандартів;
у морському та річковому транспорті:
закупівля нових суден, реконструкція та модернізація існуючої інфраструктури морських і річкових портів України з метою забезпечення прийому, перевантаження, зберігання та подальшого транспортування всієї номенклатури експортно-імпортних, транзитних і каботажних вантажів з огляду на проголошений курс української держави на інтеграцію в систему світових морських перевезень;
збільшення частки вантажів, які перевозяться суднами під Державним Прапором України, що дасть змогу зменшити додаткові транспортні витрати, розширити ринки збуту, підвищити показники міжнародної конкурентоспроможності країни та збільшити валютні надходження.