За ступенем використання засобів автоматизації анотації поділяють на інтелектуальні (складені людиною) та формалізовані (ст ворені за допомогою ЕОМ).

Залежно від кількості опрацьованих джерел анотації бувають монографічні та зведені (групові). Перші передають зміст одного тексту, твору, а другі — декількох тематично пов'язаних між собою.

За додатковою ознакою типізації «укладач» анотації поділяють на авторські та неавторські, зважаючи на те, ким складений текст — автором першоджерел чи іншою особою.

У практиці анотування мають місце різні типи анотацій, у яких поєднуються функціональні ознаки та засоби характеристики документа. Завдяки цьому і довідкова, і рекомендаційна анотація буває до того ж загальною, аналітичною або груповою.

Дослідники Є. Журавель та Е. Цукерман порівнюють реферат з «фотографією» первинного документа, де більш-менш детально відображено його фактичний зміст. А більшість анотацій, особливо видавничих, зіставляють із «портретом», де виділено та відбито найважливіші деталі тексту. Існує думка, що анотація використовується в документальному, а реферат — у документальному та фактографічному потоках.

У більшості випадків анотації застосовують для аналітичної обробки великих і багатоаспектних документів. За допомогою анотування здійснюється популяризація та пропаганда нової періодики, а також випереджувальне сигнальне інформування про видання, що готуються до друку. Крім того, його використовують інформаційні служби, що обмежені у коштах і не мають можливості забезпечити себе потрібним контингентом фахівців, але водночас повинні організувати високу оперативність інформування.

2. Підготовка оглядової інформації. Видання

1. Специфічні риси огляду

У структурі інформаційної діяльності вагоме значення належить оглядово-аналітичній діяльності. Мета цього напряму —

інформаційне забезпечення управлінських рішень і створення системи інформаційної підтримки базової діяльності користувачів інформації. Основним засобом виконання цих завдань є підготовка оглядової інформації, що дозволяє систематизовано й узагальнено оцінити стан певної галузі науки, техніки, виробництва, культури, освіти (рівень, тенденції та перспективи розвитку, організаційно- економічну ситуацію тощо).

Основними вимогами, що висуваються до видань науково- інформаційної літератури, є максимальна вичерпність охоплення вітчизняних і зарубіжних джерел (згідно з цільовим призначенням), новизна, актуальність, вірогідність, теоретична та практична значущість наведених відомостей, систематизоване, лаконічне й оперативне подання інформації.

У комплексі бібліографічні, реферативні й оглядові видання являють собою багатофункціональну систему. Однак кожне з них має свою спеціалізацію. Так сигнальні та реєстраційні властивості, що є головними для бібліографічних покажчиків, втрачають провідне значення для реферативних і, особливо, оглядових видань. Разом із тим, інформативна, інформаційно- та науково- комунікативна функції з переходом від використання бібліографічних видань до реферативних та оглядових стають домінуючими, їх ефективність підвищується.

Тобто, хоча інформаційні видання вміщують схожі дані, проте таке дублювання не можна розглядати як просте повторення вирішуваних завдань. Якщо простежити зміну функцій від бібліографічних видань до реферативних, а від них до оглядових, можна помітити, що відбувається якісне звуження обсягу інформації. Завдяки такому дублюванню збільшується надійність системи інформаційних видань.

Підготовка оглядових даних базується па основних процесах обробки документальних джерел. Головними серед них є:

• витяг із документів і систематизація відомостей і кількісної інформації, які характеризують різні аспекти стану розглянутого об'єкта;

149

• оцінка новизни, достовірності та взаємозалежності відібраних даних, їх доповнення й уточнення змісту;

• логічне переосмислення отриманих даних із метою одержання нової інформації щодо стану певної галузі суспільної діяльності, тобто визначення досяшутого рівня, тенденцій і перспектив розвитку.

За результатами переробки первинних документів готуються оглядово-аналітичні (різного роду огляди, щорічні доповіді про найважливіші досягнення у певній галузі, аналітичні довідки, інформаційні повідомлення тощо)., до яких висувають наступні вимоги: актуальність, достовірність, об'єктивність, фактографічність, наявність висновків та їх обгрунтованість, стислість.

Огляд — це синтезований текст, у якому подано зведену характеристику певного питання чи проблеми, що базується на використанні інформації, отриманої з ряду першоджерел за певний проміжок часу. Основним чинником, який визначає його зміст і форму, є мета підготовки. Залежно від неї всі огляди можна поділити на дві групи: бібліографічні та огляди стану питання. Перші вміщують упорядковану сукупність бібліографічних описів джерел інформації; анотації, що розкривають їх зміст; текст, який пов'язує між собою описи окремих джерел. Мета підготовки такого огляду — допомогти фахівцям орієнтуватись у документальному потоці та вибирати найцікавіші джерела для вивчення.

На відміну від бібліографічних, у яких відображено відомості про документи, огляди стану питання містять інформацію із документів-першоджерел про результати досліджень, стан і шляхи розвитку певної галузі науки, техніки та виробництва.

Залежно від цілей підготовки розрізняють два види таких оглядів — реферативні та аналітичні. Перші вміщують систематизовані й узагальнені відомості про стан і шляхи розвитку певної галузі науки, техніки та виробництва. Ці дані отримано внаслідок аналізу першоджерел, але без їх критичного опрацювання. Збережено висновки й оцінки авторів первинних документів, фактів, теорій, методів, про які йдеться у текстах. Мета підготовки реферативного огляду — надання чіткого уявлення про

150

стан робіт і висвітлення основних результатів досліджень у певній галузі науки, орієнтування в сукупності даних, отриманих ученими та фахівцями.

Найбільш складним і синтетичним видом вторинної інформації є науково-аналітичні огляди літератури. Бони вміщують систематизовані й узагальнені відомості про стан, тенденції та перспективи розвитку певної галузі суспільної діяльності чи окремої проблеми. Аналітичний огляд — це детальна розповідь, де подано зведену характеристику якогось питання, теми, що базується на інформації, отриманій із літератури. Як правило, в кожному огляді використовуються десятки джерел (книг, статей, доповідей, патентів тощо). їх мета — узагальнити основні тенденції розвитку наукової думки (стан дослідження важливих проблем тієї чи іншої галузі знання, інформацію про наукові школи та теорії, погляди провідних учених). Обов'язковим елементом є критична оцінка відомостей із першоджерел, рекомендації щодо використання виявлених у першоджерелах результатів досліджень, власні висновки авторів- укладачів про умови, тенденції та перспективи розвитку теми, пропозиції стосовно можливих варіантів вирішення розглянутого питання. Мета підготовки аналітичного огляду — висвітлити цілісну картину проблемної ситуації з обов’язковим визначенням труднощів у розвитку даної галузі та висуненням пропозицій щодо можливих шляхів їх розв'язання.

Огляд як інформаційний твір - це не тільки узагальнена характеристика вихідних джерел. Він може вміщувати висновки та рекомендації для розв'язання проблеми. Як інформаційна основа прийняття управлінських рішень і результат інформаційно- аналітичної роботи, огляд широко застосовується в економічній і політичній сферах. Існує багато різновидів інформаційних документів, складених із використанням його методики. 4° ^иих можна віднести оглядові, інформаційні довідки та звіти, дайджести тощо. Названі документи, що містять прогноз розвитку проблемної ситуації, є засобом інформаційної підтримки прийняття управлінських рішень. Огляди дозволяють зекономити час фахівців, позбавляють їх необхідності безпосереднього перегляду документів

151