3. Джерела муніципального права України

Основними видами джерел муніципального права є:

• Конституція України;

• закони України;

• підзаконні нормативно-правові акти органів державної влади в галузі місцевого самоврядування;

• нормативно-правові акти суб'єктів системи місцевого

самоврядування;

• міжнародно-правові акти в галузі місцевого самоврядування;

• нормативно-правові договори;

• інші види джерел муніципального права: нормативно-пра­ вові акти Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республі­ ки Крим тощо.

Пріоритетним джерелом муніципального права України є Конституція України.

Основним видом джерел муніципального права є, звичайно, закони про місцеве самоврядування — загальний і спеціальні (територіальні або галузеві).

Загальним і основним законом в галузі місцевого самовряду­вання в Україні є Закон «Про місцеве самоврядування в Украї­ні», який відповідно до положень Конституції України щодо міс­цевого самоврядування визначає систему місцевого самовряду­вання, засади організації і діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, їх функції, повноваження і відпові­дальність та гарантії місцевого самоврядування.

Найбільш повно в Законі визначаються форми безпосеред­нього здійснення територіальними громадами місцевого само­врядування (місцеві референдуми, місцеві ініціативи тощо), пов­новаження представницьких органів місцевого самоврядуван­ня — сільських, селищних, міських, районних і обласних рад, виконавчих органів сільських, селищних і міських рад, статус сільського, селищного і міського голови, матеріальна і фінансова основи місцевого самоврядування.

Серед спеціальних законів в галузі місцевого самоврядуван­ня найвагомішими є Конституція Автономної Республіки Крим, окремий розділ (IV) якої присвячений місцевому самоврядуван­ню в Автономній Республіці Крим.

Значне місце серед джерел муніципального права посідають підзаконні нормативні акти органів державної влади: відповідні укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів Украї­ни, нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, рі­шення Конституційного Суду України з питань місцевого само­врядування та нормативні акти інших органів державної влади. Серед нормативних актів Президента України це, зокрема, Укази «Про зміцнення економічних основ самоврядування» від 12 бе­резня 1994 р.; «Про фонд сприяння місцевому самоврядуванню України» від 19 грудня 1995 р.

Одним із перших нормативних актів Кабінету Міністрів Ук­раїни в галузі місцевого самоврядування є постанова № 311 від 5 листопада 1991 р. «Про розмежування державного майна між загальнодержавною власністю і власністю адміністративно-тери­торіальних одиниць (комунальною власністю)».

Поступово визнається і утверджується таке джерело муніци­пального права, як акти Конституційного Суду України

Найбільш розгалуженим джерелом муніципального права є нормативно-правові акти суб'єктів системи місцевого самовряду­вання, зокрема, відповідні акти територіальних громад, представ­ницьких органів місцевого самоврядування (рад), їх виконавчих органів, сільських, селищних, міських голів, органів самооргані­зації населення тощо. Найвагомішими серед них є акти місцевих референдумів та акти представницьких органів місцевого само­врядування, зокрема статути міст та інших адміністративно-територіальних одиниць, регламенти відповідних рад, правила, положення тощо.

Відповідно до ст. 59 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та, інші акти в формі рішень. Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обовязковимидля виконання на відповідній території.

В розвиток цього конституційного положення в ст. 73 Закону зазначається, що акти ради, сільського, селищного, міського голо­ви, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної в місті (в разі її створення) ради, які вони приймають в межах наданих їм повноважень, є обов'язкови­ми для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприєм­ствами, установами та організаціями, посадовими особами, а та­кож громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Особливе місце серед локальних нормативних актів місцево­го самоврядування займають статути територіальних громад сіл, селищ, міст. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» представницький орган місцевого са­моврядування на основі Конституції України та в межах цього Закону може приймати статут територіальної громади села, сели­ща, міста.

Статут територіальної громади повинен бути зареєстрований в органах Міністерства юстиції України. Якщо звичайне рішення ради нормативно-правового характеру, як правило, набирає чинності з дня його оприлюднення, то статут територіальної гро­мади — відповідно після його реєстрації в органах Міністерства юстиції.

Вагоме місце в системі джерел муніципального права Украї­ни посідають міжнародно-правові акти, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. До них відноситься, зок­рема, Європейська Хартія місцевого самоврядування, прийнята Радою Європи 15 жовтня 1985 р.

В цій Хартії визначаються конституційні і законодавчі осно­ви місцевого самоврядування, поняття місцевого самоврядуван­ня, сфера його компетенції; передбачається відповідність адмі­ністративних структур і засобів завданням органів місцевого са­моврядування, адміністративний контроль за діяльністю органів самоврядування, право місцевих органів самоврядування на об'єднання та ряд інших положень.

Щодо сфери компетенції і джерел муніципального права зок­рема проголошується, що основні повноваження органів місцево­го самоврядування встановлюються Конституцією або законами (ст. 4).

Все більшого поширення набуває такий вид джерел муніци­пального права, як нормативний договір

Зокрема, в ст. 18 Закону України «Про місцеве самовряду­вання в Україні» зазначається, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, які не перебувають у комунальній власності відповідних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підкон-трольності у межах повноважень, наданих органам місцевого са­моврядування законом.

Стаття 35 Закону визначає повноваження виконавчих орга­нів сільських, селищних і міських рад у галузі зовнішньоеконо­мічної діяльності, серед них, зокрема, укладення і забезпечення виконання у встановленому законодавством порядку договорів з іноземними партнерами на придбання та реалізацію продукції, виконання робіт і надання послуг.

Серед інших джерел комунального права назвемо норматив­но-правові акти Верховної Ради та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, виборчих комісій, насамперед, Центральної виборчої комісії, комунальних підприємств, установ і організацій тощо.