Міністерство освіти та науки України

Індустріальний технікум Дон ДТУ

Методичні вказівки

до вивчення предмета:

«Українська мова

(за професійним спрямуванням)»

для студентів денного та заочного

відділення

частина І

Алчевськ

2006

Уклав Серебрянська М.І.

Рецензент Кондратенко Н.П. – викладач вищої категорії

Затверджено О.М. Присяжнюк − голова

на засіданні методичної методичної ради

ради

Розглянуто та затверджено

на засіданні комісії філологічних

дисциплін (протокол №

від

_____________ Н.П. Кондратенко

Зміст

Вступ 4

Розділ 1

Культура професійного мовлення

Мова і професія 5

Основні поняття цього розділу 5

Норми української мови 6

Функції мови 6

Роль гендера у створенні мовної картини світу 7

Зміни, що сталися внаслідок феміністичного руху 8

Мовна політика 8

Основні вимоги до мовлення при діловому спілкуванні 8

Мовлення жінок та мовлення чоловіків 9

Мовленнєвий етикет 10

Правила етики для всіх громадян 11

Ваша зовнішність і мистецтво одягатися 12

Тест “Діловий етикет” 12

Види та жанри усного спілкування

Усне ділове спілкування 13

Види усного спілкування 15

Усне публічне мовлення 16

Види і жанри публічних виступів 17

Ділова бесіда 18

Телефонне ділове спілкування 19

Публічний виступ 20

Дискусія 24

Практичні поради по веденню дискусії та публічного виступу 25

Міміка і жести 31

Розділ 2.

Лексичні норми сучасної української мови у професійному спілкуванні

Терміни та професіоналізми у професійному спілкуванні 33

Спільне та відмінне між термінами та професіоналізмами 33

Правопис слів іншомовного походження 34

Фразеологія 35

Лексичні лакуни 36

Пароніми, синоніми та омоніми у професійному мовленні 36

Яке слово обрати? 37

Номенклатурні назви у професійному мовленні 41

Правила вживання великої букви 42

Графічні та лексичні скорочення 42

Особливості перекладу текстів українською мовою, комп’ютерний 43

переклад

Практична частина 44

Рекомендована література 51

Вступ

Методичні вказівки до практичних занять з української мови (за професійним спрямуванням) розроблені на основі навчальної програми з курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)» і розраховані на студентів 2-3 курсів економічного відділення, механо-металургійного, відділення комп’ютерних технологій та електро-технологічного відділення для денного та заочного відділення.

Подані методичні вказівки до практичних занять містять ґрунтовний теоретичний матеріал, необхідний для вивчення даного предмета. Посібник містить практичну частину з вправами та завданнями різноманітного характеру, які допоможуть поглибити та удосконалити знання, уміння, навички з української мови (за професійним спрямуванням). Це: тестування, завдання для підвищення мовленнєвої культури студентів, вправи на переклад, різнорівневі завдання для покращення стилістичної грамотності студентів, лінгвістичні дослідження текстів тощо.

Методичні вказівки складаються з двох частин. Перша частина охоплює такі розділи: розділ 1 (культура професійного мовлення), розділ 2 (лексичні норми сучасної української мови в професійному спілкуванні), а друга – спрямована на висвітлення розділу 3 (морфологічні норми сучасної української мови в професійному спілкуванні) та розділу 4 (синтаксичні норми сучасної української мови в професійному спілкуванні) програми з дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)».

Розрахована на студентів денного та заочного відділення, викладачів. Буде корисним для широкого кола читачів.

Частина і Розділ I Культура професійного мовлення Мова і професія

Кожна національна мова — універсальна система, в якій живе національна душа кожного народу, його світ і духовність. Українська мова — невмирущий скарб істини, краси, благородства, знань, мистецтва. Сьогодні йдеться про розширення сфер функціонування української мови. Це засіб не лише спілкування, а формування нових виробничих відносин.

Мова як інструмент здобуття знань, як засіб життєдіяльності людини має велике значення для всіх. Оскільки мова не тільки обслуговує сферу духовної культури, я й пов’язана з виробництвом, з його галузями і процесами, із соціальними відносинами, вона - елемент соціальної сфери.

У сучасному житті по-новому розглядуються питання функції мови. Старий поділ на професії „інтелігентні" та „неінтелігентні" зникає. Основний критерій - знання свого фаху, рівень опанування професійною термінологією.

Науково-технічний прогрес, перебудова соціально-економічної і політичної системи в країні насичують нашу мову новими поняттями, термінами. Разом з піднесенням рівня знань представників різних професій підвищуються і вимоги до мови.

Ми стали свідками народження нових професій і формування їх мови. У зв’язку з упровадженням української мови на підприємствах і установах помітно збагачується словник різних професій новою науково-технічною, суспільно-політичною лексикою і термінологією.

Що означає знати мову професії?

Це — вільно володіти лексикою свого фаху, нею користуватися.

Мовні знання — один з основних компонентів професійної підготовки.

Оскільки мова виражає думку, є засобом пізнання та діяльності, то правильному професійному спілкуванню людина вчиться все своє життя.

Знання мови професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в складній професійній ситуації та в контактах з представниками своєї професії.

Питання до тексту:

• Чому зросла роль української мови на виробництві?

• Що спричиняє збагачення мови професії?

• Що таке „мова професії"?

Основні поняття цього розділу

Арго – умовна штучна говірка соціальної групи з певним набором слів, незрозумілих для сторонніх (лірницька, злодійська).

Етикет – установлені норми поведінки, правила ввічливості.

Жаргон – мова якоїсь соціальної чи професійної групи, що відрізняється від загальнонародної наявністю специфічних слів і виразів, властивих цій групі.

Культура мови – наука, що вивчає функціонування мови в суспільстві з погляду нормативності її і передбачає правила користування літературною мовою: правила вимови, наголошення, слововживання, формотворення, побудова словосполучень і речень.

Культура мовлення – дотримання літературних норм вимови, наголошення, слововживання, побудови словосполучень, речень, текстів нормативність усної і писемної мови, що виражається в правильності, точності, ясності, чистоті, логічності, доречності, виразності, а також у різноманітності граматичних конструкцій, багатстві, дотримання в писемному мовленні орфографічних і пунктуаційних норм.

Мистецтво спілкуватися – органічне поєднання добра й краси в комунікативній взаємодії.

Мова і професій –дві важливі суспільні категорії, що визначають глибину пізнання світу, оволодіння набутками цивілізації, рівень мовленнєвої культури.

Мовленнєвий етикет – застосування мовного етикету в конкретних актах спілкування, вибір засобів вираження.

Мовний етикет – сукупність словесних формул ввічливості, прийнятних у певному колі людей, у певному суспільстві, у певній країні. Це функціональна підсистема мови із своїм набором слів, стереотипних фраз, правилами поєднання їх.

Професіонал – той, хто зробить яке-небудь заняття предметом своєї постійної діяльності, своєю професією, добрий фахівець, знавець своєї справи.

Професія – рід занять, певна форма трудової діяльності, що вимагає належного рівня і навичок і є для кого-небудь джерелом існування.

Сленг – слова або вирази, що вживаються людьми певних професій.

Спеціаліст – той, хто досконало володіє певною спеціальністю, має глибокі знання в якій-небудь галузі науки, техніки, мистецтва.

Спеціальність – окрема галузь науки, техніки, мистецтва, в якій людина працює основна кваліфікація улюблена справа, заняття , в якому хто-небудь проявляє уміння, хист.

Спілкування (комунікація) – своєрідна форма зв’язку людей у процесі їхньої пізнавально-трудової діяльності обмін інформацією, що здійснюється за допомогою різних засобів, насамперед, мови. Засоби передачі інформації поділяються на вербальні (словесні) та невербальні (несловесні) – жести, міміка, рухи, погляд, поза тощо.

Суржик – суміш мов, української й російської.

Фах – уживається з обома значеннями: вид заняття, трудової діяльності, що потребує певної підготовки і є основним засобом існування.

Фахівець – той, хто досяг високої майстерності в чому-небудь, знавець чогось.