Питання 2. Показники життєвої активності особис­тості

Життєвий шлях завжди переживається як незавершений, тому що нікому не відомо, коли і ж він скінчиться. Але у людини є стійка потреба в таких самопроявах, які були б водночас якомога цільнішими, незалежні тими від зовнішніх обставин, доскона­лішими і довершенішими. Людина шукає таких форм активності, які надавали б їй можливість остаточно реалізувати, розкрити свої сугнісні сили.

Життєвий і творчий шляхи синтезуються, поєднуються у творінні людиною самої себе. Настає час, коли людина стає спроможною активно та свідомо створювати себе, спочатку ідеально проектуючи сходинки саморозвитку, а потім і чутгєзо- і фактично втілюючи свої задуми. Особистісне зростання стає і шовною метою життєдіяльності; максимальне розкриття своїх найсуттєвіших сил, істинної природи духовного єства - смислом життя, а воно неможливе поза суспільством, тому на активність особистості впливає рівень взаємодії із суспільством.

Один з основних напрямів соціології пов'язаний із вивченням феномену активності особистості, тобто з аналізом особистості як суб'єкта власної життєдіяльності, життєдіяль­ності соціальних груп і суспільства в цілому. Чільне місце в ньому посідає дослідження життєвої позиції особистості. На­приклад, Ж. Піаже та Р. Мертон, аналізуючи соціальну адаптацію особистості, дійшли висновку, що це - достовірний

процес, результат зустрічної активності суб'єкта і соціального середовища. Включаючись у суспільне життя, особистість збе­рігає свободу вибору соціальних ролей, соціальних спільнот, цінностей, форм і видів діяльності. Рівень свободи соціальної активності людини залежить від типу суспільства, кожен з яких по-різному обмежує свободу вибору. Проте навіть за тота­літарних, авторитарних режимів людина намагається виявити активність у реалізації мети.

Соціальна активність особистості - системна соціальна якість, у якій виражається та реалізується глибина і повнота зв'язків особистості із соціумом, рівень перетворення її на суб'єкт суспільних відносин.

Механізми взаємодії особистості та суспільства містять дві групи факторів:

1. механізми соціалізації особистості (соціальна адаптація, соціальна індивідуалізація та соціальний контроль);

2. механізми саморозвитку особистості (індивідуальна ці­леспрямованість, міжособистісне спілкування, різноманітні спо­соби зв'язку індивіда із суспільством).

Для досягнення ефективної взаємодії та певної гармонії між особистістю і суспільством слід звернути увагу на такі фактори:

• подолання будь-яких залишків несвободи;

• розвиток освіти серед громадян;

• пріоритет духовного над матеріальним;

• формування громадської думки;

• розвиток громадської самодіяльності та забезпечення суверенітету особистості.

Показником активності особистості виступає особис- тісний параметр, який можна кваліфікувати як "життєвий контроль". Даний параметр є характеристикою особистості як суб'єкта діяльності, тобто це показник ролі особи у вирішенні як її власних проблем, так і проблем оточуючого її світу. З одного боку, повна розкутість людини, усвідомлення нею власної влади над усім, що має місце в її житті, наявність головних життєвих орієнтирів, життєвих цілей, уміння підпорядкувати все основній меті свого життя, а з другого - повне підкорення своїх здіб­ностей обмежувальним нормам, офіційним на неофіційним приписам, свідома або несвідома адаптація до існуючої ситуації чи до об'єктивних умов.

Окрім того, доцільно дати визначення таких понять, як "внутрішній контроль" і "зовнішній контроль". Внутрішній конт­роль свідчить про наявність у людини усвідомленої мети в житті і вміння підпорядкувати їй будь-яку життєву ситуацію. При цьому важливе значення має реалістичність життєвих планів.

Високий рівень зовнішнього контролю передбачає від­сутність у житті людини негативних ситуацій (різного роду невдач, хронічних захворювань, розлучень тощо) і свідчить про вміння людини керувати ходом подій свого життя, відповідаючи вимогам соціального середовища. Рівень зовнішнього контролю можна характеризувати, виходячи з особливостей способу життя і життєвого шляху людини та рівня задоволеності нею життям.