- •Тема 2.1. Суспільство, його структура та стратифікація
- •Питання 2. Соціальні спільноти
- •Питання 3. Соціальна стратифікація як центральне поняття при аналізі соціального
- •118 Соціологія
- •Питання 4. Соціальні групи, їх види
- •Запитання для повторення та закріплення матеріалу
- •Додаткові індивідуальні завдання
- •Тема 2.2. Соціальна взаємодія, соціальні відносини та соціальний контроль Самостійна робота Питання
- •Завдання
- •Соціальні норми класифікують за різними критеріями:
- •Соціальні норми виконують у суспільстві такі функції:
- •Запитання для повторення та закріплення матеріалу
- •Додаткові індивідуальні завдання
- •Тема 2.3. Соціальні зміни та соціальні процеси Самостійна робота Питання
- •Завдання
- •118 Соціологія
- •Питання 2. Соціальні рухи, їх природа і типи
- •Фактори впливу на участь індивідів у соціальних рухах
- •Запитання для повторення та закріплення матеріалу
- •Додаткові індивідуальні завдання
- •Тема 2.4. Соціальні інститути суспільства Самостійна робота Питання
- •Завдання
- •118 Соціологія
- •118 Соціологія
- •Запитання для повторення та закріплення матеріалу
- •Тема 2.5. Особистість у системі соціальних зв'язків Самостійна робота Питання
- •Завдання
- •Стадії соціалізації:
- •Питання 2. Види та рівні соціальної активності особистості
- •Запитання для повторення та закріплення матеріалу
- •Розділ 3. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії
- •Тема 3.1. Соціологія праці та управління
- •Соціальне управління в трудовому колективі виконує такі функції:
- •Запитання для повторення та закріплення матеріалу
- •Тема 3.2. Соціологія особистості Самостійна робота Питання
- •Питання 2. Показники життєвої активності особистості
- •Запитання для повторення та закріплення матеріалу
- •Додаткові індивідуальні завдання
- •Тема 3.3. Соціологія сім'ї та вільного часу Самостійна робота Питання
- •Завдання
- •Особливість студентської сім'ї визначається низкою факторів:
- •Види вільного часу:
- •Види діяльності у вільний час:
- •Запитання для повторення та закріплення матеріалу
- •Тема 4.1. Теорія і практика конкретних соціологічних досліджень
- •Питання 2. Методологічний та процедурний розділи програми соціологічного дослідження
Питання 2. Показники життєвої активності особистості
Життєвий шлях завжди переживається як незавершений, тому що нікому не відомо, коли і ж він скінчиться. Але у людини є стійка потреба в таких самопроявах, які були б водночас якомога цільнішими, незалежні тими від зовнішніх обставин, досконалішими і довершенішими. Людина шукає таких форм активності, які надавали б їй можливість остаточно реалізувати, розкрити свої сугнісні сили.
Життєвий і творчий шляхи синтезуються, поєднуються у творінні людиною самої себе. Настає час, коли людина стає спроможною активно та свідомо створювати себе, спочатку ідеально проектуючи сходинки саморозвитку, а потім і чутгєзо- і фактично втілюючи свої задуми. Особистісне зростання стає і шовною метою життєдіяльності; максимальне розкриття своїх найсуттєвіших сил, істинної природи духовного єства - смислом життя, а воно неможливе поза суспільством, тому на активність особистості впливає рівень взаємодії із суспільством.
Один з основних напрямів соціології пов'язаний із вивченням феномену активності особистості, тобто з аналізом особистості як суб'єкта власної життєдіяльності, життєдіяльності соціальних груп і суспільства в цілому. Чільне місце в ньому посідає дослідження життєвої позиції особистості. Наприклад, Ж. Піаже та Р. Мертон, аналізуючи соціальну адаптацію особистості, дійшли висновку, що це - достовірний
процес, результат зустрічної активності суб'єкта і соціального середовища. Включаючись у суспільне життя, особистість зберігає свободу вибору соціальних ролей, соціальних спільнот, цінностей, форм і видів діяльності. Рівень свободи соціальної активності людини залежить від типу суспільства, кожен з яких по-різному обмежує свободу вибору. Проте навіть за тоталітарних, авторитарних режимів людина намагається виявити активність у реалізації мети.
Соціальна активність особистості - системна соціальна якість, у якій виражається та реалізується глибина і повнота зв'язків особистості із соціумом, рівень перетворення її на суб'єкт суспільних відносин.
Механізми взаємодії особистості та суспільства містять дві групи факторів:
механізми соціалізації особистості (соціальна адаптація, соціальна індивідуалізація та соціальний контроль);
механізми саморозвитку особистості (індивідуальна цілеспрямованість, міжособистісне спілкування, різноманітні способи зв'язку індивіда із суспільством).
Для досягнення ефективної взаємодії та певної гармонії між особистістю і суспільством слід звернути увагу на такі фактори:
подолання будь-яких залишків несвободи;
розвиток освіти серед громадян;
пріоритет духовного над матеріальним;
формування громадської думки;
розвиток громадської самодіяльності та забезпечення суверенітету особистості.
Показником активності особистості виступає особис- тісний параметр, який можна кваліфікувати як "життєвий контроль". Даний параметр є характеристикою особистості як суб'єкта діяльності, тобто це показник ролі особи у вирішенні як її власних проблем, так і проблем оточуючого її світу. З одного боку, повна розкутість людини, усвідомлення нею власної влади над усім, що має місце в її житті, наявність головних життєвих орієнтирів, життєвих цілей, уміння підпорядкувати все основній меті свого життя, а з другого - повне підкорення своїх здібностей обмежувальним нормам, офіційним на неофіційним приписам, свідома або несвідома адаптація до існуючої ситуації чи до об'єктивних умов.
Окрім того, доцільно дати визначення таких понять, як "внутрішній контроль" і "зовнішній контроль". Внутрішній контроль свідчить про наявність у людини усвідомленої мети в житті і вміння підпорядкувати їй будь-яку життєву ситуацію. При цьому важливе значення має реалістичність життєвих планів.
Високий рівень зовнішнього контролю передбачає відсутність у житті людини негативних ситуацій (різного роду невдач, хронічних захворювань, розлучень тощо) і свідчить про вміння людини керувати ходом подій свого життя, відповідаючи вимогам соціального середовища. Рівень зовнішнього контролю можна характеризувати, виходячи з особливостей способу життя і життєвого шляху людини та рівня задоволеності нею життям.