4. М. Вебер про взаємозв’язок релігійного світогляду людини і економіки.
На відміну від К. Маркса видатний німецький соціолог М. Вебер ввів принципово інший причино-наслідковий зв'язок при дослідженні різних сфер людського і суспільного життя. За М. Вебером, релігійні етичні цінності є причиною, а економічна поведінка людини – наслідком. Етичні цінності виступають імпульсом ( або, навпаки перешкодою) для розвитку економіки. Релігійні норми – складова частина світогляду людини, тому необхідно зрозуміти ці норми і цінності, щоб пізнати поведінку індивідів та соціальних груп.
М. Вебер у своєму найбільш відомому творі «Протестантська етика і дух капіталізму» (1904-1905 роки) довів, що в період зародження буржуазного суспільства в Західній Європі етичні цінності та релігійні світоглядні концепції відіграли вирішальну роль в становленні ринкових капіталістичних відносин. Як пише він сам, його цікавило виявлення тих створених релігійною вірою і практикою релігійного життя психологічних стимулів, які давали певний напрямок всьому життєвому ладу і заставляли індивіда строго триматись його. Ці стимули були в значній мірі обумовлені специфікою релігійних уявлень.
Між релігійним світоглядом та типом економічної поведінки людини М. Вебер поставив опосередковану ланку – психологічні мотиви індивіда. У ході дослідження він прийшов до висновку, що причинами всіх економічних зрушень від епохи Відродження до ХІХ століття були глибокі зміни в релігійній та етичній свідомості західноєвропейських націй.
Західні буржуазні суспільства виникли значною мірою на базі етичних традицій протестантських релігійних течій. Стандарти економічної поведінки індивіда, що були закладені світоглядом протестантизму, найбільш повно відповідали принципам капіталістичних ринкових відносин. Вебер особливо підкреслював, що один з концептуальних компонентів сучасного капіталістичного руху, і не лише його, а й усієї сучасної культури, - раціональна життєва поведінка на основі ідеї професійного визнання – виник із духу християнської аскези.
Мета капіталістичного підприємства – отримання максимального прибутку на основі раціональної організації праці і виробництва. Поєднання прагнення до багатства з раціональною поведінкою – історична типова риса західного капіталізму. Для інших суспільств прагнення людей до багатства поєднувалось скоріше із спекуляцією, пограбуванням, авантюрами тощо. Ідеалом протестантизму (пуританської професійної аскези) є такі людські риси, як добросовісність, сумлінність, скромність. Ідеальною релігійною фігурою протестантизму є культурний високоосвічений священик, який має солідні доходи, але живе без розкошів, просто і добротно.
Протестантизм стверджує, що всі люди в рівній мірі здатні знайти шлях, що веде на небеса (до щастя і успіху). Активна і сумлінна економічна діяльність дозволяє кожному досягнути добробуту і багатства.
Протестантизм відводив особливе місце трудовій етиці, розуміючи працю як найважливішу людську життєву цінність, священний обов’язок перед Богом, суспільством і самим собою. М. Вебер розглядав раціонально поставлену працю (і підприємництво) як богоугодну справу, підкреслюючи особливе значення діловитості людині. Носієві етики раціональної праці притаманні стриманість і скромність, уміння і наполегливість, підприємливість, рішучість, відданість справі. Вебер пише, що головним і найтяжчим гріхом є даремна трата часу. Життя людини дуже коротке і дорогоцінне, і воно має бути використане для «підтвердження» свого призначення. Людина обов’язково повинна бути економічно та соціально активною особою.
Протестантська етика, поряд з працьовитістю в якості безумовних цінностей, утверджувала чесність у відносинах з іншими індивідами, дотримання свого слова, священність і недоторканість власності, ініціативу і відповідальність, безумовне виконання угод, прагнення до постійного професійного вдосконалення. Протестантизм висував на перший план сильну енергійну особистість, активно утверджуючи принцип індивідуалізму. Католицизм, навпаки, тяжів до патерналізму і справедливості.
Отже, ідея М. Вебера така: існує чітка відповідність духу капіталізму і духу протестантизму. Протестантський світогляд безпосередньо сприяв утвердженню ринкової економіки, формуванню західної індустріальної цивілізації і властивого їй менталітету. Це відбулося в ході Реформації ХVІ століття, коли протестантизм протиставив себе панівному ортодоксальному католіцизму.
Релігійність людини є одним з чинників ефективного функціонування економіки та ринку. Причому релігійний фактор розвитку економіки не зникає повністю навіть тоді, коли зовнішні прояви релігійності малопомітні. Особливістю сучасного українського суспільства стає значне піднесення релігійної свідомості, збільшення числа віруючих і зростання симпатії до релігії. У цих умовах ідеї М. Вебера про релігійні фактори економічного розвитку набувають важливого значення і актуальності.
Розвиток світової цивілізації у 80-90-х роках свідчить про те, що для багатьох націй релігія стає дійсно важливим фактором як культурно-історичного (що було завжди), так й економічного та соціально-політичного розвитку.