3. К. Маркс про економічну роль людини при капіталізмі.

.

Судження про теоретичну спадщину К. Маркса в наші дні є надзвичайно суперечливими. Діапазон оцінок тут радикально протилежний: від повного заперечення і категоричного неприйняття до розуміння (як і раніше) марксистських положень як нібито вершини наукової думки. Безумовно, порівняно з суспільством минулого століття, відносини якого досліджував К. Маркс, суспільство початку XXІ століття стало зовсім іншим: корінним чином змінилось суспільне буття, свідомість і культура, величезний крок уперед зробили наука, техніка і сама економіка. Тим не менш (і це теж не можна заперечити), «викреслити» ідеї економічної теорії К. Маркса з сучасного інтелектуального і наукового процесу неможливо.

Надзвичайно сильний бік економічного вчення марксизму – його соціальний зміст, висунення на перший план людини праці, робітника пролетаря, який своїми руками створює багатства суспільства. К. Маркс заклав основи нового напрямку в дослідженні економічних і соціальних процесів. Західні дослідники вважають його видатним теоретиком, який спромігся синтезувати історію, політичну економію, філософію, соціологію у створенні відповідних підходів до дослідження суспільного розвитку. Сам факт теоретичного розкриття суті експлуатації людини (найманого робітника) людиною (капіталістом) мав революційне значення, підштовхував і спонукав робітничий клас до повалення експлуататорського буржуазного суспільства. Центральною проблемою капіталістичної економіки К. Маркс вважав проблему відчуження людини, причому відчуження всебічного, від власності, праці, влади, політики, культури тощо. Для найманого робітника, який продає свою робочу силу наймачу, втрачається будь-який сенс у самому процесі праці та її результатах. Одночасно й діяльність капіталіста, який захоплений жадобою наживи і отримання все більшої додаткової вартості і прибутку, є протиприродною людській сутності.

К.Маркс до 1848 р. (коли разом з Енгельсом написав «Маніфест комуністичної партії») був радикальним гуманістом. Особливо наочно гуманізм і людська спрямованість його теоретичних ідей проявились у «Економічно-філософських рукописах 1844 року». Проте у його поглядах з`являється й інший підхід до розуміння сутності людини. В тезисній формі він був сформульований таким чином: «Сутність людини не є абстракт, властивий окремому індивідові. У своїй дійсності вона є сукупність усіх суспільних відносин». За Марксом людина є історичним продуктом, а основою її розвитку служать матеріальні виробничі відносини. Індивід завжди належить до певної суспільної форми. Отже, сутність людини слід шукати в тих суспільних і економічних відносинах, в які індивіди активно вступають між собою. Поза цією сукупністю суспільних відносин людини немає і не може бути.

З одного боку, такий підхід розкривав принципово нові можливості для дослідження економічної ролі людини в суспільстві, дозволяв дати живу картину певним виробничим відносинам. З другого ж боку, він «принижував» в теорії значення і сутність індивідуальної особистості

Головною метою дослідження К.Маркса було «відкриття економічного закону руху сучасного суспільства». У «Капіталі» Маркс поділив усіх людей на класи за економічними критеріями і вивів типи їх поведінки з належності до того чи іншого класу.

Погану послугу Марксу зробила радянська економічна наука, рекламуючи його теорію як «єдино правильну і всеосяжну», перетворюючи на догму навіть його помилки». У колишньому Радянському Союзі пануюча марксистко-ленінська ідеологія, тобто догматизований марксизм, абсолютизувала визначальний характер класового соціального середовища людини, пріоритет класових колективістських інтересів над індивідуальністю особистості. Тоталітарна система, особливо в її сталіністській формі, жорстоко ранжувала людей залежно від їх класової належності. Заповнення графи «Соціальне положення» у документах відділу кадрів було обов’язковим при прийомі на будь-яку роботу. Переважання класового принципу, по суті, знімало саме питання про автономність, незалежність та індивідуальність людини. На словах у колишньому радянському суспільстві завжди підкреслювалась значимість людини («Все для людини, все в ім`я людини» - було одним з основних ідеологічних гасел), насправді ж все робилося на шкоду розвиткові індивідуальності («Не висовувався»), по суті заперечувалась індивідуальна свобода окремої особистості. Постійно проявлялось намагання впровадити однаковість в суспільне життя, що породжувало масову байдужість людей до суспільних і державних справ.