Шляхи розвитку організації

Сучасний менеджмент націлений на майбутнє, і одна з основних його задач – створення передумов економічного розвитку організацій. На перший погляд уявляється, що зусилля менеджерів повинні бути спрямовані на збільшення обсягів випуску, прибутків, загальної виручки. Але цього недостатньо. Необхідно усвідомлювати змінні потреби ринків і витрати організацій. Як з високою точністю визначити рівень витрат, який дозволяє досягнути максимальної ефективності організації? Як оцінити економічне зростання фірми, підприємства?

Для цього необхідно залучати кількісні методи оцінки ефективності діяльності (наприклад побудова оптимізаційної кривої (див. А.Большаков. Менеджмент /Учебное пособие. – СПб: Питер, 2000. – 160 с. ; с.151-155).

Вибір розвитку організації може здійснюватися:

• екстенсивним шляхом – через залучення нових ресурсних одиниць;

• інтенсивним шляхом – через інтенсифікацію, підвищення продуктивності наявних ресурсів.

Сутність законів організації в статиці і динаміці

Вперше закони організації формулює А.А.Богданов (Малинковський, 1873-1928) в книзі «Тектология (Всеобщая организационная наука)», яка побачила світ в 1925 р.. В наступні роки свої результати досліджень законів організації надрукували В.Г.Алієв, В.Г Афанасьєв, С.Бір, Н.Вінер, В.А.Алексєєв, Б.З.Мільнер, А.М.Омаров та ін.. Нижче викладається сутність законів, в основу яких покладені праці згаданих вчених. Перші чотири ми умовно відносимо до законів організації в статиці, інші – в динаміці.

1. Закон композиції.

Відображає необхідність узгодження цілей організації: вони повинні бути направлені на підтримку основної мети більш широкого характеру. В цілому в цілеспрямованих системах є:

• проблема визначення загальної мети;

• проблема багатьох цілей;

• проблема узгодження багатьох цілей.

При усіх різницях в характері цілей для систем (біологічних, технічних, соціальних) з повною впевненістю можна говорити про закон композиції як загальний для організаційних систем будь-якої природи (однак мають місце системи, цілі яких або невідомі, або не існують взагалі). Дія закону розповсюджується на системи, які можна назвати цілеспрямованими. Такій системі не байдуже, в який системі вона знаходиться. Система прагне досягнення найкращого стану і шукає відповідну поведінку. Одним зі способів прояву закону є структуризація цілей. За результатами структуризації цілей організації по рівнях ієрархії будується її структура.

2. Закон пропорційності

Закон характеризує необхідність певного співвідношення між частинами цілого, а також їх співрозмірність, співвідношення або залежність. Для соціальних систем закон носить суб’єктивний характер. Крім пропорційності, при вирішенні організаційних проблем може використовуватися: співвідношення, відповідність, залежність та ін.. Тобто маються на увазі кількісні співвідношення між частинами цілого. Людина прагне завжди гармонії. Пропорції економічних систем рухомі і динамічні, складаються з різних факторів: умови розвитку, НТП, зміна доходів і споживання, бюджет тощо. Невідповідність частин і цілого називається диспропорцією. Забезпечення пропорційності компонентів за різними параметрами сприяє зростанню синергічного ефекту.