Тема 2. Суб’єкти ринку фінансових послуг

На ринках діють суб'єкти ринку фінансових послуг: продавці; посередники; покупці, які беруть участь у торговельних операціях різних специфічних товарів – інструментів ринку. Характер поведінки суб'єкта на ринку залежить від мети, яку він поставив перед собою (обраної стратегії).

Суб'єктами ринку фінансових послуг є:

- фізичні особи;

- юридичні особи;

- фінансові посередники, які отримують для управління гроші клієнтів і повинні, виконуючи правила й вимоги банківського та інвестиційного менеджменту, одержати дохід у розмірі, що дозволяє задовольнити вимоги клієнтів, та мати норму прибутку, середню для цього виду діяльності. Суб'єк­та­ми ринку фінансових послуг можуть бути: практично кожний індивідуум як фізична особа, що не обмежена законом у правосуб'єктності та дієздат­нос­ті; групи громадян (партнерів); трудові колективи; юридичні особи усіх форм власності.

Суб'єкти ринку фінансових послуг класифікуються за формою та фун­кці­ями.

За формою:

- господарчі суб'єкти;

- домашні господарства;

- держава;

• місцеві органи влади.

За функціями:

- емітенти;

- інвестори;

- інституційні інвестори;

- фінансові посередники;

- інститути інфраструктури рин­ку тощо.

Тема 3. Поняття та класифікація фінан­сово­го посередництва

Фінансові посередники, як правило, – це великі структури. До них належать: банківська система, небанківські кредитні інститути, контрактні фінансові інститути. Фінансові посередники практично створюють нові фінансові активи. Вони мають мож­ливість отримувати прибуток за рахунок економії, що обумовлена зростанням масштабу операцій, здійснюючи аналіз кредитоспро­можності потенційних кредиторів, розробку порядку надання позик і розрахунків за них, рівномірно розподіляючи ризики. Вони таким чином допомагають приватним особам, що мають заощадження, диверси­фі­ку­вати їх (вкласти капітал у різні підприємства), тобто “не складати всі яйця до одного кошика”. Крім того, система спеціалізованих фінансових посе­ред­ни­ків може надати тим, хто має заощадження, більші вигоди, ніж просто можливість одержувати відсотки.

Фінансові посередники – це фінансові інструменти з відмінними способами здобуття коштів шляхом випуску і подальшим використанням цих коштів для набуття активів через купівлю цінних паперів або надання позичок.

Основні фінансові посередники це: а) банки – комерційні банки, ощадні та позичкові асоціації, взаємні ощадні банки, кредитні спілки, взаємні фонди грошового ринку; б) договірні ощадні інститути – компанії страхування життя, пенсійні фонди, компанії по страхуванню від пожежі і нещасних випадків; в) інвестиційні посередники – фінан­сові компанії, взаємні фонди та взаємні фонди грошового ринку.

Тема 4. Інституційна структура ринку фі­нан­сових послуг

По-перше, в сучасних умовах значення невиробничих галузей вже не можна зводити до виконання ними деяких допоміжних функцій типу “обслуговуван­ня”. У розвинених країнах “третинний сектор” (сфера послуг у всій її різноманітності) перетворюється у провідну сферу зайнятості. Типо­вим прикладом можуть бути інформаційні системи, що пронизують усі сфери діяльності людства. По-друге, необхідно відійти від галузевого підходу, що зводиться до виділення “головних” і “другорядних” галузей. Ринкова інфра­струк­тура може бути правильно визначена на основі макроекономічного підходу, згідно з яким інфраструктура в ринковій економіці – це підсистема ринкової економічної системи, сукупність елементів якої забезпечує функціонування взаємозв'язків між господарчими суб'єктами; оптимізує рух товарно-грошових потоків і носить не обслуговуючий, а забезпечуючий характер щодо економіки країни. По-третє, характеризуючи ринкову інфраструктуру, слід виходити із того, що на розвиток економіки впливають не тільки об'єктивні, але і суб'єктивні фактори, причому роль останніх в су­час­них умовах зростає. Отже, до складу інфраструктури пот­рібно включати не тільки матеріальні елементи.

Забез­печення просування товарно-грошових потоків здійснюють відпо­від­ні інститути загального та спеціального призначення. Вони утворюють інституційний елемент ринкової інфраструктури.

Стан інститутів ринкової інфраструктури неоднорідний як з кількісної, так і з якісної точок зору. Зміст ринкової інфра­структури не може бути зве­де­ний до сукупності лише інституціональних елементів.

Соціальний елемент відображає рівень ринкового мислення (мента­лі­тет) населення і його готовність дотримуватись правил і закономірностей фун­кціонування ринку. Саме ці елементи визна­чають цілісність і завер­ше­ність як ринкової інфраструктури в цілому, так і окремих її елементів.

У сучасних умовах до інститутів інфраструктури фінан­сового ринку включають наступні структурні утворення: фондові та валютні біржі, комерційні банки, брокерські компанії, інвести­ційних дилерів та андер­райтерів, системи міжбіржових і міжброкерських (міждилерських) зв'язків, інвестиційні компанії та фонди, трастові компанії та інвестиційні управ­ля­ючі, фінансово-промислові групи або фінансові холдингові компанії, фінан­сові будинки або фінансові супермаркети, страхові компанії, пенсійні фонди, на­ціональну депозитарну систему, реєстраторів цінних паперів, ін фор­мацій­но-консультативні центри, розрахунково-клірингові установи та інші кре­дит­но-фінансові й інвестиційні інститути.