2.5. Ранні гомініди

До 1994 р. найдавнішими представниками гомінідів вважалися австралопітеки, але за останній десяток років вік їх подвоївся і австралопітеки тепер займають не нижню, а середню ланку розвитку. На думку деяких антропологів, ранні гомініди родів Сахельантропус, Оррорін, Ардіпітекус та Кеніантропус належать до ранніх представників підсімейства австралопітецид – австралопітеків, на погляд інших – це окремі роди сімейства ранніх гомінід. До цього сімейства застосовують такий термін, як “клада”, що вміщує людину і всіх її викопних предків, починаючи з пізньоміоценового періоду (включаючи і тупикові відгалуження).

Сахельантроп чаденсіс (Sachelanthroрus tchadensis) – вид, що існував 7-6 млн. р. тому в Центральній Африці, відкритий у 2001 р. Опублікований у 2002 р. на сторінках “Nature” Мішелем Брюне з 38-ма співавторами, як наслідок досліджень французько-чадійської експедиції. (Sachel − ім’я, що надавалося місцевим дітям, народженим на початку сезону посухи). В популярній літературі рід отримав ще назву “Тумаї”. Унікальні палеоантропологічні рештки виявлені на стоянці Торос-Меналла, яка знаходиться в пустелі Дюраб, в республіці Чад. Окрім майже комплектного черепа знайдено інші кістки, в тому числі кілька нижніх щелеп. Об’єм головного мозку незначний – приблизно 350 см³ (як у шимпанзе). Черепна коробка видовжена, що більше характерно для тварин.

Чи був сахельантроп істотою прямо ходячою, залишається нез’ясованим. Мілорд Волпофф звертає увагу на видовжену гостро ребристу задню частину черепа, що може вказувати на пересування на чотирьох кінцівках, але Мішель Брюне вважає, що череп просто деформувався впродовж мільйонів років. Сахельантропус є найдавнішим в світі гомінідом. Мав невеликі ікла, невеликий мозок і дуже випуклі надбрівні дуги.

Велике значення цієї знахідки полягає в тім, що рештки знайдені далеко поза межами Рифтової долини, у якій, як вважали, розпочалася еволюція людської лінії (відділившись від біологічної лінії, яку представляють нині шимпанзе). Датування цієї істоти часом 7-6 млн. р. тому вказує, що ці гомініди існували раніше гіпотетичного періоду відокремлення шимпанзе від головного стовбура розвитку гоміноїдів (6-5 млн. р. тому). Крім того, ці решки заперечують думку, що процес гомінізації спричинився загальною зміною клімату у Східній Африці (похолодання і посуха), оскільки знайдені вони в центрі тропічного поясу.

Не усі вчені згодні, що сахельантропус дав початок лінії австралопітеків; дехто вважає, що ці істоти були предками сучасних горил.

Вид Ороррін тугененсіс (Ororrin tugenensis чи Praeanthropus tugenensis) – єдиний представник роду Оррорін. Відкритий Бріджіт Сеню і Мартіном Пікфордом в 2000 р. Вважається знахідкою – “людиною тисячоліття”. Головні дослідження велися в 2002-2004 рр. Виявлено кілька пунктів зі знахідками: Капсонім, Капчеберек і Арагай в місцевості Туген-Хіллс на заході Кенії. Антропологічні рештки приурочені до геологічної формації Лукейно, що датується епохою міоцену - 6,1 – 5,8 млн. р. тому. “Ороррін” перекладається на місцевій мові як “перша людина”, “тугененсіс” – від горбогір’я Туген.

Знайдено дві неповно збережені нижні щелепи, кутні зуби, ікло, різець, кістки тазу, плечові та ін. Рештки залягали поміж двома прошарками вулканічного попелу, що дозволило провести досить точне датування калій-аргоновим методом. На основі характерних особливостей стегнової кістки зроблено висновок, що істоти пересувалися на двох кінцівках (хоч ще не цілком вправно). Цікаво, що форма стегнової кістки орроріна більше наближена до людської, ніж, скажімо, до афарського гомініда “Люсі”, який існував на кілька мільйонів років пізніше. Конкретні прояви еволюційного розвитку не були такими прямолінійними, як іноді здається. Мартін Пікфорд та інші дослідники схильні вважати орроріна більше наближеним до людини, аніж до австралопітеків.

Ці гомініди, очевидно, добре лазили по деревах, але не могли пересуватися способом брахіації. Форма кутніх зубів свідчить, що головним харчовим продуктом у них були плоди дерев та кущів, зрідка, мабуть, м’ясо. За розмірами відповідали сучасним шимпанзе. Проживали у сухих вічнозелених лісах, тому, як і у випадку з Схельатропом, це не відповідає теорії про залежність прямоходіння від переходу до життя в трав’янистих саванах. Очевидно, прямоходіння з’явилося в окремих видів/виду гоміноїдів у лісовій місцевості як спосіб адаптації до конкретних умов виживання.

Ардіпітек рамідус (Ardipithecus ramidus). Датується часом 5,8-4,4 млн. р. тому. Рід Ардіпітекус поділяється на два вида – ramidus і kaddaba. Вид каддаба донедавна вважали підвидом рамідуса, але внаслідок появи нових матеріалів (зуби), думку змінено.

Деякі антропологи спочатку вважали цих гомінід предками не людини, а шимпанзе. Однак, зважаючи на разючу подібність зубів рамідуса до зубів австралопітека, вчені схильні сьогодні розглядати цей вид як перехідний в еволюції гомінід в напрямку до людини.

Вперше кісткові рештки нового гомініда виявила експедиція під керівництвом Тіма Уайта 1992 р. на місцезнаходженні Араміс в Ефіопії. У 1992-1994 рр. роботи тут були продовжені, в результаті чого відкрито майже 45% скелету людиноподібної істоти (фрагмент черепа, кістки лівої верхньої кінцівки, нижня щелепа дитини, зуби та ін.). Ікла більші людських. Плечова система поєднує риси мавп і людей. Гомінід вважається в більшій мірі прямо ходячою істотою на двох ногах. Зокрема, про це переконливо свідчить стегнова кістка. Особину, як вважають, жіночої статі названо “Арді“, що на мові племені афар означає “земля”.

В жовтні 2009 р. з’явилося повідомлення групи спеціалістів, які спростовують тропічне лісове оточення рамідуса, і вважають, що цей вид існував в савані – місцевості, небагатій на дерева. Така думка виникла на основі нових аналізів будови зубної системи, однак автори, які відкрили Арді, опублікували низку статей з контраргументами і не згодні з реінтерпретацією екологічного оточення виду. Наступні дослідження проллють світло на це питання.

Ардіпітек кадаба (Ardipithecus kadabba). Другий вид ардіпітека знайдений також в Ефіопії, на березі ріки Аваш. Датований часом 5,8-5,2 млн. р. тому. Відкрив його також палеоантрополог Тім Уайт в 1994 р. На афарській мові “каддаба“ означає “спільний предок сім’ї.

Представлені нижня щелепа, кістки рук і стопи. Примітивна структура зубів поєднує цього гомініда з сахельантром і орорріном. До 2009 р. вважалося, що вид каддаба є найдавнішим предком людей і шимпанзе, однак сьогодні більшість дослідників датують відгалуження шимпанзе часом в 7 млн. р. тому. Вид вперше опублікуваний в «Nature» в 2001 р.

Кеніантроп платіопс (Kenianthropus platyops). В перекладі з давньогрецької мови – “кенійська людина з пласким лицем”, оскільки спочатку вважали, що цей гомінід належить до найдавнішого Номо (людини) в Кенії. Дехто з антропологів вбачає прямі аналоги цього виду з Homo rudolfensis, який існував на цій же території мільйон років пізніше. Датується часом 3,5-3,2 млн. р. тому.

Вперше рештки нового роду і виду відкриті на місцезнаходженні Ломекві, на березі озера Туркана в північно-західній Кенії в 1999 р. експедицією під керівництвом Мів Лікі. Знайдено майже повний череп і частину нижньої щелепи, багато зубів. Лице з незначним прогнатизмом, але це питання не до кінця вирішене, оскільки череп складається з великої кількості фрагментів, що погано склеюються.

Гомініди проживали у вологому середовищі, на краю лісу і савани, неподалік тодішнього озера. Об’єм мозку черепа не відрізняється від об’єму мозку переважної більшості тодішніх австралопітекових істот та шимпанзе – приблизно 350 см³. Невідомо, чи істоти були прямо ходячі чи ні, заяк відсутні посткраніальні частини скелету.