
- •Розділ 1. Правові й організаційні питання охорони праці.
- •Питання 1 Сучасний стан охорони праці в Україні.
- •Запитання для самоконтролю:
- •Питання 2. Гарантії прав громадян на охорону праці
- •Запитання для самоконтролю:
- •Тема 1.2. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці
- •Питання
- •Тема 1.4. Розслідування, облік і аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій
- •Питання
- •Положення про розслідування , облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на підприємствах, установах і організаціях.
- •Запитання для самоконтролю:
- •Питання 2. Аналіз та профілактика професійних захворювань у галузі.
- •Запитання для самоперевірки.
- •Розділ 2. „Фізіологія, гігієна праці та виробнича санітарія”
- •Тема 2.1. “Законодавство в галузі гігієни праці”
- •Питання
- •Питання 1. Закон України “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”
- •Запитання для самоконтролю.
- •Тема 2.2. Основи фізіології праці
- •Питання1. Фізіологічні особливості різних видів діяльності.
- •Запитання для самоконтролю:
- •Питання 2. Класифікація умов праці за шкідливими факторами та оцінка їх відповідності санітарно-гігієнічним вимогам
- •Запитання для самоперевірки.
- •Тема 2.3 „Загальні й основні санітарно-гігієнічні вимоги та їх реалізація в технологічному процесі. ”
- •Питання
- •Запитання для самоконтролю.
- •Тема 2.3 „Загальні й основні санітарно-гігієнічні вимоги та їх реалізація в технологічному процесі. ”
- •Питання
- •1. Державний нагляд і громадський контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних норм.
- •Запитання для самоконтролю.
- •Розділ 3. Безпека праці.
- •Тема 3.1. “Вимоги безпеки до технологічного обладнання та процесів”
- •Питання
- •Безпека при вантажно-розвантажувальних роботах і на транспорті.
- •Безпека внутрішньозаводського транспорту.
- •Питання для самоконтролю
- •Питання 2. Безпека при експлуатації систем під тиском.
- •Запитання для самоконтролю
- •Питання 3. Аналіз стану безпеки праці в галузі.
- •Запитання для самоперевірки.
- •Тема 3.2. “Засоби індивідуального та колективного захисту працівників”
- •Питання
- •Питання 1. Вплив шкідливих речовин на здоров’я працюючих.
- •Запитання для самоконтролю
- •Питання 2. Заходи щодо захисту працівників від впливу небезпечних і шкідливих факторів.
- •Запитання для перевірки.
- •Тема 3.3. “Електробезпека”
- •Питання
- •Питання 1. Фактори, що впливають на наслідки ураження електрострумом.
- •Запитання для самоконтролю
- •Питання 2. Система електрозахисних заходів. Організація безпечної експлуатації електроустановок.
- •Запитання для самоконтролю
- •Запитання для самоперевірки.
- •Тема 3.4. “Пожежна безпека”
- •Питання
- •Питання 1. Пожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин. Пожежовибухонебезпечність об’єкта. Пожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин.
- •Мінімальна межа вогнестійкості будинків, будівельних конструкцій (в годинах)
- •Пожежовибухонебезпечність об”єкта.
- •Завдання для самоперевірки.
- •Питання 2. Система попередження пожеж та пожежного захисту.
- •Протипожежний захист у галузі являє собою комплекс інженерно- технічних
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 3.5. “Надання першої долі карської допомоги потерпілим при нещасних випадках.”
- •Питання
- •Питання 1. Перша допомога при обмороженні і замерзанні.
- •Запитання для перевірки.
- •Питання2. Транспортування потерпілих.
- •Запитання для перевірки.
Запитання для самоперевірки.
Яка мета впровадження гігієнічної класифікації праці ?
Як впливають показники гігієнічної класифікації на профілактику виробничого процесу?
Література :
Тема 2.3 „Загальні й основні санітарно-гігієнічні вимоги та їх реалізація в технологічному процесі. ”
Ця тема передбачає ознайомлення із загальними основними санітарно-гігієнічними вимогами до розміщення підприємств, виробничих будівель, споруд, допоміжних приміщень, водопостачання й каналізації та хто здійснює контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних норм.
Питання
1. Державний нагляд і громадський контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних норм.
Питання 1. . Державний нагляд і громадський контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних норм.
С т а т т я № 31. Система державної санітарно-епідеміологічної служби.
Державну санітарно-епідеміологічну службу становлять органи, установи і заклади санітарно-епідеміологічного профілю Міністерства охорони здоров”я України, відповідні установи, заклади, частини і підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Національної гвардії України, Служби безпеки України.
Спеціально уповноваженим центральним органом державної виконавчої влади, що здійснює контроль і нагляд за додержанням санітарного законодавства, державних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, є Міністерство охорони здоров”я України.
На установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби системи Міністерства охорони здоров”я України покладаються функції спеціально уповноважених відповідних адміністративно-територіальних, транспортних та об”єктових органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду.
На установи, заклади і підрозділи державної санітарно-епідеміолгічної служби інших міністерств і відомств, покладаються функції спеціально уповноважених органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду на підпорядкованих їм територіях, об”єктах, у частинах і підрозділах.
Установи і заклади державної санітарно-епідеміолгічної служби є юридичними особами. Їх перелік, мережа, організаційна структура встановлюється головним державним санітарним лікарем України, а для інших міністерств та відомств, перелічених у частині першій цієї статті, - головним державним санітарним лікарем відповідного міністерства за погодженням з головним державним санітарним лікарем України.
Установи та заклади державної санітарно-епідеміолгічної служби здійснюють свою діяльність на підставі Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні, що затверджується Кабінетом Міністра України, та положень про державну санітарно-епідеміолгічну службу відповідних міністерств і відомств.
С т а т т я № 33. Основні напрями діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби.
Основними напрямами діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби є:
здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду
визначення пріоритетних заходів у профілактиці захворювань, а також у охороні здоров”я населення від шкідливого впливу на нього факторів навколишнього середовища
вивчення, оцінка і прогнозування показників здоров”я населення залежно від стану середовища життєдіяльності людини, встановлення факторів навколишнього середовища, що шкідливо впливають на здоров”я населення
підготовка пропозицій щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, запобігання занесення та поширенню особливо небезпечних (у тому числі карантинних) та небезпечних інфекційних хвороб
контроль за усуненням причин і умов виникнення та поширення інфекційних, масових неінфекційних захворювань, отруєнь та радіаційного ураження людей
державний облік інфекційних і професійних захворювань та отруєнь.
С т а т т я № 37. Інформаційне забезпечення державної санітарно-епідеміологічної служби.
Інформаційне забезпечення державної санітарно-епідеміологічної служби здійснюється з метою вивчення, оцінки, прогнозування санітарної та епідемічної ситуації, розробки заходів, спрямованих на запобігання, усунення або зменшення шкідливого впливу факторів навколишнього середовища на здоров”я людей, а також інформування з цих питань органів державної виконавчої влади, громадських організацій і громадян.
Інформаційне забезпечення державної санітарно-епідеміологічної служби здійснюється системою державної, галузевої та оперативної звітності. Характер, обсяг, порядок і строки подання цієї інформації до органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби визначаються за поданням головного державного санітарного лікаря України у встановленому законодавством порядку.
Органи державної виконавчої влади, місцевого і регіонального самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни зобов”язані надавати органам, установам і закладам державної санітарно-епідеміологічної служби таку інформацію безоплатно.
С т а т т я №39. Поняття та основні завдання державного санітарно-епідеміологічного нагляду.
Державний санітарно-епідеміологічний нагляд – це діяльність органів, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби по контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров2я людини та по застосуванню заходів правового характеру щодо порушників.
Основними завданнями цієї діяльності є :
нагляд за організацією і проведенням органами державної виконавчої влади, місцевого і регіонального самоврядування, підприємствами, установами організаціями та громадянами санітарних і протиепідемічних заходів
нагляд за реалізацією державної політики з питань профілактики захворювань населення, участь у розробці та контроль за виконанням програм, що стосуються запобігання шкідливому впливу факторів навколишнього середовища на здоров”я населення
нагляд за дотриманням санітарного законодавства
проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи, гігієнічної регламентації небезпечних факторів і видача дозволів на їх використання.
Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється відповідно до Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні вибірковими перевірками дотримання санітарного законодавства за планами органів, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, а також позапланово залежно від санітарної, епідемічної ситуації та за заявами громадян.
Результати перевірки оформлюються актом, форма і порядок складання якого визначаються головним санітарним лікарем України.
С т а т т я № 48. Цивільно-правова відповідальність за порушення санітарного законодавства.
Підприємства, установи, організації, підприємці та громадяни, які порушили санітарне законодавство, що призвело до виникнення захворювань, отруєнь, радіаційних уражень, тривалої або тимчасової втрати працездатності, інвалідності чи смерті людей, зобов”язані відшкодувати збитки громадянам, підприємствам, установам та організаціям, а також компенсувати додаткові витрати органів, установ та закладів санітарно-епідеміологічної служби на проведення санітарних та протиепідемічних заходів і витрати лікувально-профілактичних закладів на подання медичної допомоги потерпілим.
У разі відмови від добровільної компенсації витрат або відшкодування збитків спір розглядається у судовому порядку.