4.Фінансування та економічна ефективність стандартизації.

Фінансування робіт зі стандартизації здійснються відповідно закону щодо державного бюджету на кожен рік. Державне фінансування призначено для розробки держстандартів; класифікаторів техніко-економічної діяльності, складання та ведення державного реєстру стандартів, сертифікованої продукції та послуг, держконтролю та нагляду за дотриманням обов’язкових вимог ДСТУ, участі України в міжнародних організаціях зі стандартизації. Замовниками є центральні органи виконавчої влади. Замовлення робіт з стандартизації за кошти Держбюджету України включно з державним оборонним замовленням здійснюється без проведення торгів, конкурсів. Кошти, держані від реалізації стандартів спрямовуються виключно на виконання робіт з стандартизації.

Під економічною ефективністю стандартизації розуміють підвищення продуктивності праці чи економію витрат живої і відтвореної праці. Економічний ефект стандартизації є важливим показником при обґрунтуванні доцільності розробки та використання НД, раціонального розподілу ресурсів, поліпшенні якості продукції. Економічний ефект від впровадження стандартизації в різних сферах діяльності розподіляється таким чином: науково-дослідні, проектно-конструкторські роботи - 30-35%; сфера виробництва-15-20%;сфера експлуатації – близько 50%.

Основні джерела економічного ефекту від впровадження нових НД:

• зниження собівартості за рахунок зменшення кількості типорозмірів, зниження витрат на заробітну платню, створення спеціалізованого виробництва, технології, оснащення;

• збільшення терміну служби ресурсів, зменшення амортизаційних відрахувань;

• підвищення надійності продукції;

• зменшення тривалості випробувань та дефектної продукції, поліпшення її якості та підвищення строку зберігання;

• підвищення продуктивності праці.

5. Правові основи стандартизації

Важливе місце в системі стандартизації посідає правове забезпечення. За допомогою правових засобів здійснюється вплив на суспільні відносини, які пов’язані зі стандартизацією товарів та послуг. Правове забезпечення включає такі види діяльності:

-правове регулювання;

- право стосовну діяльність;

-правоохоронну діяльність.

Правове регулювання – це розробка та затвердження правових норм(НД). Правостосовна діяльність-це забезпечення застосування, впровадження та дотримання НД. Правоохоронна діяльність- це юридична відповідальність за дотримання законодавчих норм.

Закононодавчі НД в галузі стандартизації поділяються на 2 групи: 1) НД,які визначають політику держави в галузі управління якістю;2) правові норми щодо якості продукції.

До першої групи відносяться:

1. закон України «Про стандартизацію» від 17.05.2001;

2. декрет «Про Державний нагляд за додержанням стандартів, норм, і правил та відповідальність за їх порушення» від 08.04.1993;

3. закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11.02.1998;

4. закон України «Про якість і безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» від 23.12.1997

5. закон України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» від 01.12.2005.

До другої групи відносяться:

1. закон України «Про підприємство в Україні» від 27.03.1991;

2. закон України « Про захист прав споживачів» від 01.1202005;

3. закон України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» від 24.02.1994;

4. закон України «Про ветеринарну медицину» від 25.06.1992;

5. закон України «Про ОНС» від 26.06.1991.

Юридична відповідальність за порушення обов’язкових вимог стандартів має кримінальний, адміністративний та громадянсько-правовий характер.