Автор
|
Зміст
|
М.
Максимович
(1804—1873)
|
|
Д. Журавський
(1810
— 1856)
|
|
Л.
Яснопольський
(1813—1857)
|
Завдання соціології
— аналіз соціальної структури
суспільства, загальних потреб і
прагнень індивідів, об’єднаних у
соціальні групи, тенденцій їх розвитку
|
М. Костомаров
(1817—1895)
|
Припущення
не можуть бути істиною, якщо не
під-
твердяться очевидними фактами.
Суспільство
має поступальний розвиток і поворот
історії назад неможливий.
Закономірністю
поступального розвитку суспільства
є зростання
свободи
особи
|
П. Куліш
(1819—1897)
|
— принцип подвійності
людини, двох природ, двоякого єства.
Душа, «серце» людини і «зовнішнє»
єство перебувають у боротьбі між
собою;
— хуторянське
життя — життя природне, і лише воно
дає можливість відкинути все зайве,
непотрібне
|
О. Стронін
(1826—1889)
|
Будь-яке
суспільство (держава, організація,
сім’я) має пірамідальну будову: на
вершині — активна меншість —
аристократія, внизу — більшість,
демократія, у середині — тимократія.
Така будова потрібна не лише для руху
(подібно до того, як летить зграя
пташок), але і для рівноваги порядку
|
О. Козлов
(1831—1901)
|
|
В. Антонович
(1834—1908)
|
Позитивне
в української нації — вважати за
етичне все те, що справедливо, а
політичним ідеалом — правду, громадську
правдивість, рівноправність, яка
притаманна для українських асоціацій
(чумацтва, рибальства, чабанства).
Культура
не в змозі знищити природжені схильності
людини, вона має сприяти їх позитивному
розвитку
|
О. Потебня
(1835—1891)
|
|
Автор
|
Зміст
|
В. Лесевич
(1837—1905)
|
Суспільні
явища неминуче підпорядковані
природним законам.
Методи соціологічного
вивчення: спостереження, досвід,
порівняння.
Галузями
соціології є філософія, історія,
політекономія, філософія історії.
Прогрес —
прагнення до ідеалу, який виявляється
у людяності.
Головним
елементом прогресу є розумова
діяльність, яка
проходить етапи інстинкту, умоспоглядання
і досвіду.
Необхідною
умовою впровадження в життя результатів
розумової діяльності є свобода
|
М. Хлєбніков
(1840—1880)
|
Людина
живе в створеному нею ідеальному
світі цивілізації.
Людська
цивілізація не є розвитком розуму, а
тільки нагромадженням знань
|
Ф. Вовк
(1847—1918)
|
Усі засоби для підтримання і збереження
людського життя є наслідком удосконалення
їх первісних форм.
Наука
поступово розвивалася, починаючи від
перших і випадкових спостережень
первісного дикуна
|
Х. Алчевська
(1841—1920)
|
|
В. Іконников
(1841—1923)
|
Соціальні
науки вивчають людину не тільки як
продукт природи, а і як витвір культури.
Вони досліджують явища, що виникли
внаслідок духовних прагнень людини,
її здатності до цінування людських
ідеалів
|
М. Драгоманов
(1841—1895)
|
Прогрес
— якісна характеристика розвитку
суспільства, в процесі якого життя
людське покращується.
Першопричина прогресу —
об’єктивний рух історії.
Економіка
і соціальні відносини підлягають
органічній еволюції, а політичні і
державні форми еволюціонують від
них.
Прогрес
суспільних відносин — скасування
неволі.
Потрібно
широке використання історико-порівняльного
методу в закладанні підвалин української
соціології
|
П. Аландський
(1844—1883)
|
Люди, які живуть
лише потребами дня, які не мають чіткої
програми дій, не здатні до будь-якої
суспільної організації, бо кожна
людина думає на свій розсуд, діє так,
як їй заманеться.
Для
подолання розумової анархії необхідно
створення позитивного, наукового
знання і запровадження через виховання
єдиного світогляду, практичних
принципів дій та додержання їх у
соціальній поведінці, трудовій
діяльності
|
Автор
|
Зміст
|
М. Ковалевський
(1851—1916)
|
Основний
соціологічний закон — закон прогресу,
сутність якого у зростанні
солідарності (поліпшення суспільного
порядку, розвиток інститутів, позитивні
соціальні зрушення тощо)
|
С. Подолинський
(1850—1891)
|
|
І. Оршанський
(1851—?)
|
Згідно
із законом трьох стадій розумового
розвитку людства вирізняються три
етапи життя людини: дитинство —
фетишизм, юність — метафізика, зрілість
— позитивізм.
Інтелектуальний
розвиток уявляється як перехід від
пасивного сприйняття через апріорну
дедукцію до досвідної індукції
|
В. Данилевський
(1852—1939)
|
Суспільне
життя розвивається за біологічними
законами.
Людські
якості і функції вищого порядку
(розум) легше піддаються спотворенню
і виродженню, ніж первинні (почуття)
|
М. Грот
(1852—1899)
|
Причина
розвитку — взаємодія, а результат
його — пристосування предметів один
до одного. Три типи розвитку:
прогрес, регрес, інгрес. Соціальний
прогрес
— це низка змін, що приводять до
посилення й удосконалення способів
дії енергії людини у взаємодії з
природою, до зростання задоволення
і зменшення страждань
|
І. Франко
(1856—1916)
|
Соціологія
має як пізнавальне, так і практичне
значення. Вона виступає як одна з форм
просвітництва народу, допомагає йому
зрозуміти свої інтереси і мету.
Соціологія
має будуватися на фактах, спостереженнях,
критиці.
Закони розвитку
суспільства і природи однакові, хоча
є специфіка їх вияву в суспільних
явищах
|
Т. Зінківський
(1861—1891)
|
|
Є. Ерліх
(1862—1922)
|
|
Автор
|
Зміст
|
М. Гредескул
(1865—1908)
|
Людські
потреби мають психічну ідеальну
природу, поділяються на два види:
нижчі і вищі.
Задоволення
нижчих потреб приводить до виникнення
«економічного фактора»
|
М.
Туган-Барановський
(1865—1919)
|
Основи
суспільного ладу має визначати не
виробництво, а «щось більш широке —
господарство».
Господарство
— це сукупність людських дій,
спрямованих на зовнішній світ з метою
створення матеріальної основи,
необхідної для задоволення людських
потреб
|
М. Грушевський
(1866—1934)
|
Соціологія має
допомогти кожній людині зрозуміти
суспільство, в якому вона живе.
Необхідність
проектування і заснування УСІ
|
С.
Дністрянський
(1870—1935)
|
— соціальні зв’язки
виникають з необхідності вдоволення
людьми своїх потреб;
— на ранніх етапах
суспільного розвитку потреби є
переважно економічними;
— історично
соціальні зв’язки розвиваються від
найменш простих (родини) до найбільш
складних (народу, держави);
— умовою
успішного функціонування соціальних
зв’язків є наявність норм;
— вирізняються
органічні соціальні зв’язки, що
виникли самі собою, і соціальні, що
утворилися на підставі добровільної
угоди
|
В. Воровський
(1871—1923)
|
|
С. Рудницький
(1877—1937)
|
|
Д. Садинський
|
Під
впливом природного відбору в суспільстві
діє три основні форми пристосування
людей до навколишнього середовища:
первинна — технічна, вторинна —
економічна, третинна — ідеологічна.
Вони є рушійною силою суспільного
розвитку
|
В.
Старосольський
(1878—1942)
|
Норми
є схемою для людської поведінки.
Пізнання дійсного життя (не норм), у
тому числі й поведінки, що суперечить
нормам, — завдання соціології
|
Автор
|
Зміст
|
М. Шаповал
(1882—1932)
|
Суспільство
— це таке гуртування людей, коли
поведінка однієї чи кількох спричиняє
поведінку іншої чи інших осіб. Індивіди
на основі певної мети єднаються в
групи, які виконують певні суспільні
чи біологічні функції, вростають одна
в одну, зв’язуються в агрегат, який
називається суспільством.
Вирізняють такі
групи:
— організовані
(держава, сім’я), яким притаманний
внутрішній поділ на керівників і
підлеглих, і неорганізовані
(мовні, вікові), в яких бракує сталої
організованості;
— прості
(елементарні),
в яких індивіди поєднані однією
спільною ознакою (мовною), і складні
(кумулятивні).
Складною
групою є суспільний клас, який
об’єднується на основі багатьох ознак
— майнових, професійних, правових
|
О. Мицюк
(1883—1943)
|
У
суспільно-економічному процесі одні
явища відбуваються стихійно, поза
волею суб’єкта і не можуть бути
раціоналізовані, а інші — згідно зі
свідомою волею і підлягають
раціоналізації.
Суспільний
розвиток має тенденцію до все більшої
раціоналізації
|
О. Назарук
(1883—1940)
|
Основними
класами капіталістичного суспільства
є буржуазія, яка володіє владою і
капіталом, і пролетаріат, якому вона
недоплачує і з того живе. Пролетаріат
мусить продавати свою працю. Між ними
постійно точиться боротьба
|
В. Винниченко
(1880—1951)
|
Законом
усього існуючого є рух. Стримують
його пануючі класи, пригноблені
прагнуть просування вперед. Протилежні
прагнення зумовлені різним соціальним
становищем. Згідно з політико-соціальною
концепцією «колектократії» для
порозуміння, гармонійної співпраці,
ліквідації експлуатації необхідно
соціально-економічну структуру
суспільства перебудувати на
правдиво-кооперативну суспільну
форму
|
В. Липинський
(1882—1931)
|
|
М. Яворський
(1884—1937)
|
|
М. Хвильовий
(1893—1933)
|
Кожний народ
переживає дитинство, культурний етап
і цивілізаційний.
Цивілізаційний
етап є останнім акордом усякої культури
і початком її кінця.
Україна стане
«оазисом азіатського ренесансу»
|
Закінчення дод. 7
Автор
|
Зміст
|
Д. Донцов
(1883—1973)
|
Головною рушійною
силою людської діяльності є не розум,
а воля. Головна прикмета волі: вона є
ціль у собі.
Держава має три складові:
землю, народ, владу (остання є
найважливішою, від неї залежить доля
держави).
Народ залежно
від природних здібностей поділяється
на вищі і нижчі касти. Ідеалом провідної
касти є сильна влада, підвладної —
«безначальство»
|
А. Звоницька
(1897—1924)
|
Основою людського життя є
спілкування між індивідами, під час
якого твориться «тканина» суспільства,
формується культура, розвивається
особистість.
Процес
спілкування передбачає набуття
індивідом відомостей (соціалізацію),
узагальнення таких відомостей
(особисту типологізацію), припущення
про наявність подібних узагальнень
в інших індивідів (очікування),
узгодження спільної діяльності.
Традиція
— регулюючий механізм збереження
соціального зв’язку
|
О. Бочковський
(1884—1939)
|
|
В. Бойко
(1893—1938)
|
|
К. Грушевська
(1900—1943)
|
|
Л. Олесневич
(1921—1983)
|
|