2. Національний рух у Наддніпрянській Україні

Антиукраїнська політика царського уряду, особливо яскраво продемонстрована під час російської окупації Галичини, сприяла наростанню антиросійських настроїв у Наддніпрянщині. Наприкінці вересня 1914 р. Рада ТУПу зібралася на засідання, на якому рішуче заявила про відмову від підтримки уряду і про нейтральну позицію організації у війні. Незгода з офіційною оцінкою війни як «народної», «визвольної» назрівала і в організаціях кадетської партії, які діяли в українських губерніях.

Поміркуйте

Чому серед членів кадетської партії в Україні під час війни стали проявлятися настрої, невластиві для її керівництва?

Місцеві кадети мусили зважати на настрої українського населення. На з'їзді партії в лютому 1916 р. з критикою центрального комітету виступив делегат від м. Лубни Д.М. Дяченко. «Щоб війна проводилась заради малих народностей - це неправда!», - заявив делегат. Велике враження на громадськість Росії справив відкритий лист єпископа Енісейського і Красноярського Никона (який до війни був єпископом Кременецьким) під назвою «Орли і круки», написаний у червні 1915 р. Автор гостро критикував реакціонерів серед російського духовенства й адміністрації - «Чорних круків», які заповзятливо русифікували Галичину. У 1915-1916 рр. на адресу вищих російських урядовців і депутатів Державної думи було надіслано петиції відомих письменників і громадських діячів з вимогами надати свободу українському слову і друку, повернути із заслання всіх українців, засуджених за політичними справами, погодитися на надання Україні автономії. З вимогою надати Україні національно-культурні права, у т. ч. права автономії, у грудні 1916 р. знову виступило Товариство українських поступовців. При цьому вкотре було оголошено про нейтралітет українців у світовій війні.

3. Українські молодіжні гуртки й організації

Помітно активізували в роки Першої світової війни свою діяльність українські молодіжні організації. На початку війни в їхньому середовищі панували такі ж настрої, що й серед дорослих політиків. У грудні 1914 р., в розпал російського наступу в Західній Україні, у Харкові ЦК Українського соціалістичного колективу, який представляв молодіжні організації, видав відозву, в якій однією з вимог була перебудова Росії в демократичну федеративну республіку. Передбачалося, що Україна в її етнографічних межах стане частиною цієї федерації. З часом, у відповідь на антиукраїнську політику царизму, у молодіжному середовищі стали наростати радикальні настрої.

Поміркуйте

Які обставини викликали наростання радикальних настроїв серед молоді Наддніпрянщини?

У квітні 1915 р. у Харкові відбувся з'їзд представників української молоді Лівобережної України, на якому була заснована організація «Юнацька спілка». До неї увійшли головним чином студенти вищих навчальних закладів Харкова. Спілка стояла на позиціях автономії України, хоча деякі гуртки «Юнацької спілки» закликали до відкритої терористичної боротьби проти Росії і допомоги Німеччині та Австро-Угорщині. Так, полтавська організація «Юнацької спілки» у травні 1916 р. випустила прокламацію до селян, у якій містився заклик саботувати заходи царського уряду, спрямовані на продовження війни, домагатися перемоги Німеччини та Австро-Угорщини. «На випадок, коли Росія буде переможена в сій війні, - говорилося в листівці, - Україна одержить самостійність із рук прихильних нам культурних завойовників». Нелегальні гуртки студентів і учнів для пропаганди українських ідей створювалися також у Києві та інших містах. У столиці Росії - Петрограді -активно діяли центральний орган українських студентів «Головна Рада» та «Інформаційне бюро», яке видавало студентський друкований орган «Український студент».