Висновки

Важливим напрямом діяльності професійних спеціалістів дозвіллєвої сфери є робота з сім’єю та дітьми. Сімейне дозвілля розвиває психолого-педагогічну культуру батьків, культуру спілкування, навчає дорослих організовувати дитяче дозвілля, а при потребі – коригувати його, відроджує традиції спільного проведення часу, урізноманітнює сімейний відпочинок.

Сімейне дозвілля сприяє гармонійному розвитку кожного члена сім’ї, підтримує позитивний психологічний клімат, зміцнює подружні стосунки, налагоджує взаєморозуміння між батьками та дітьми. Повноцінне дозвілля дозволяє кожному члену сім’ї бути цікавою особистістю для своїх близьких, розвивати духовну єдність з ними.

Головним принципом сімейного дозвілля є спільна участь у ньому батьків та дітей. Його диференціюють за такими категоріями: спільні заходи для дітей та батьків, заходи для дітей, заходи для дорослих. При цьому враховуються: тип сім’ї, її вікові ознаки, наявні соціально-педагогічні проблеми, соціально-культурний рівень.

Сімейне дозвілля виконує ряд специфічних функцій, зокрема, комунікативну, ціннісно-орієнтаційну, виховну, рекреаційну. Особливої уваги вимагають сім’ї, в яких є діти-інваліди. Сучасна концепція дитячої інвалідності заснована на визнанні прав дитини з фізичними та розумовими відхиленнями у різних сферах людської життєдіяльності і передбачає не лише профілактику інвалідності, а й реабілітацію здоров’я дитини, створення безбар’єрного архітектурного середовища, забезпечення нормальних умов життя, соціального захисту та розвитку особистості.

Дозвіллєва сфера позитивно впливає на особистість дитини, дозволяє відчути себе повноцінною людиною, сприяє успішній соціалізації. Участь дитини-інваліда в різноманітних гуртках, спортивних клубах, арт-проектах, мистецьких конкурсах є основою самоствердження для багатьох дітей-інвалідів.

Пріоритетними напрямами дозвіллєвих закладів у роботі з сім’ями є: допомога молодим сім’ям, консультації фахівців, культурно-просвітня, комунікативна, рекреаційна діяльність.

Використання дозвіллєвої сфери як чинника реабілітації дітей-інвалідів залежить від державної політики, духовних ідеалів суспільства, впливу етнокультурних умов і соціального оточення на психофізичний та творчий розвиток дітей-інвалідів.

Головною метою сімейних центрів дозвілля є створення сприятливих умов для активізації процесів соціальної корекції, взаємовихования, самовиховання, забезпечення максимального розвитку здібностей, позитивних рис характеру і звичок.

Запитання для самоперевірки

1. Які тенденції характерні для сімейного дозвілля?

2. Які функції виконує сімейне дозвілля?

3. В чому полягає специфіка дозвіллєвої роботи з безпритульними дітьми?

4. На яких принципах грунтується організація сімейного дозвілля?

5. Які форми роботи доцільно використовувати в центрах сімейного дозвілля?

Література

1. Colby A., Damon W. The development of extraordinary moral commitment // Killen M., Hart D. (Eds) Morality in Everday Life: developmental perspectives. – New York: Cambridge University Press, 1995.

2. Dail P. A psychosocial portrait of homeless women with children: Program and policy implications. Cbild Welfare, 69. – 1990.

3. Hart D., Fegley S. Altruism and caring in adolescence: relations to moral jugment and self-understanding, Child Development, 66. – 1995.

4. Nach Rekordbauzeit nur zwei Jahren: Zwei-Milliarden-Projekt Centr O eröffnet // Amüsement Technologie u. Management. - 1996. - № 4.

5. McLoyd V.C. Socioeconomic disadvantage and child development // American Psychologist. – 1998. - № 53.

6. Youniss J., Yates M. Community Service and Social Responsibility in Youth. – Chicago: University of Chicago Press, 1997.

7. Белова И.Н. Детская преступность в странах Європы // Культура в современном мире: опыт, проблемы, решения. Науч.-информ. сб. 1998. Вып. 6.

8. Белова И.Н. Детская преступность в США // Культура в современном мире: опыт, проблемы, решения. Науч.-информ. сб. 1998. Вып. 6.

9. Возжаева Ф.С. Реализция комплексных реабилитационных программ для детей-инвалидов // Социс. – 2000. - № 6.

10. Гаранин Н.И., Булыгина И.И. Менеджмент туристской и гостиничной анимации. – Учебное пособие. – М.: Советский спорт, 2003.

11. Кравченко Р. Соціальна робота з розумово відсталими людьми: навч. посібник. – К., 2001.

12. Культура и досуг в семьях с детьми-инвалидами: Сб.ст. – М.: МГУКИ, 2001.

13. Проблемы семьи и профессиональной деятельности на Западе // Культура в современном мире: опыт, проблемы, решения. Науч.-информ. сб. – М., 2001. – Вып. 6.

14. Смирнова Е.Р. Когда в семье ребенок-инвалид // Социс. – 1997. - № 1.

15. Социальная работа: теория и практика: Учеб. пособие / Отв. ред. д.и.н., проф. Е.И.Холостова, д.и.н., проф.А.С.Сорвина. – М.: ИНФРА-М, 2001.

1 Андрагогіка (від грецьк. aner, andros — дорослий чоловік та ago - вести) - наука про навчання та виховання дорослих. Вперше цей термін було використано німецьким істориком Просвітництва Каппом К. у 1993р. У спеціальній літературі, окрім терміну «андрагогіка» використовуються й такі як «педагогіка дорослих», «теорія освіти дорослих» та інші.

275