2.2. Підходи до типології держав.

Виявлення природи держави передбачає розгляд як питання пройого співвідношення з соціально-економічним ладом, так і особливо проблемитипології держави. Рішення того й іншого питання у вітчизняній теоріїдержави і права раніше традиційно спирався на марксистське вчення просуспільно-економічні формації, тобто на формаційний підхід.

Відповідно до марксистськими положеннями про формаційному підходікласова сутність держави, як і інших соціальних інститутів,кінцевому рахунку визначається економічним чинником, станомвиробничих відносин, способом виробництва в цілому, а самедержава є лише надбудовою над економічним базисом. Інакшекажучи, і по суті, і за формою держава обумовлено економічноюладом суспільства. Воно вдруге, а економіка є первинною. Економічнаструктура суспільства, як підкреслював Ф. Енгельс, утворює ту реальнуоснову, якою і пояснюється в остаточному підсумку вся надбудова правових іполітичних установ. Звідси похідний характер держави відсоціально-економічного ладу [2].

У цей час, поряд з формаційного підходу до вирішення питання проспіввідношенні держави та соціально-економічного ладу широко застосовуєтьсяі другий, що отримав назву цивілізаційного підходу.

Поняття «цивілізація» утвердилося в європейській науці в епохупросвіти і з того часу набуло такої ж багатозначність, як і поняття «Культура». З урахуванням цієї багатозначності і розробляється сьогодніцивілізаційний підхід вченими заходу і сходу. У своїх дослідженнях вониспираються на праці найбільших представників філософсько-соціологічноїдумки, як О. Шпенглер, А. Тойнбі, М. Вебер, С. Ейзенштадт, П. Сорокін, М. Зінгер.

У самому загальному вигляді поняття «цивілізація» можна визначити яксоціокультурну систему, що забезпечує високий ступінь диференціаціїжиттєдіяльності відповідно до потреб складного, розвиненогосуспільства і разом з тим підтримує його необхідну інтеграцію черезстворення регульованих духовно-культурних факторів і необхідної ієрархіїструктур і цінностей.

Цивілізаційний підхід до вирішення питання про співвідношення держави ісоціально-економічного ладу виходить з прагнення покінчити забсолютизацією матеріально-економічного початку, з погляду надержава з гранично широких позицій визначального впливу на ньогоперш за все духовно-моральних і культурних факторів суспільногорозвитку. На відміну від формаційної теорії, що обгрунтовує наявністьдетермінації держави економічними причинами, цивілізаційна теоріядоводить поряд з нею і існування детермінації духовними факторами,які можуть блокувати, або заохочувати розвиток держави. Але було бневірним в характеристиці та розумінні держави стояти на позиціяхвизнання рівноправності двох підходів, або уявлень, щоцивілізаційний вплив на розвиток держави, здійснюється в рамкахформаційного, базисно-надбудовних та соціально-економічного підходу.

Прихильники цього аргументу аргументують це так: в основі державилежать економічні чинники, але вплив на них досягається виробленням такихстереотипів поведінки, що або сприяють, або заважаютьпродуктивної праці. А стереотипи поведінки, трудова мораль,менталітет людини формуються саме в тій сфері людськоїдіяльності, яка характеризується як культура, або цивілізація. Упідсумку цивілізація впливає на соціальну організацію суспільства. Культурно -ідеологічні засади життя цілком здатні послабити вплив способувиробництва, і тим самим, перервати поступальний розвиток формаційніяк виробництва, так і процесу формування та функціонуваннядержави. Приклад - це циклічний розвиток державних форм українах арабського світу, Китае, Америці до XX століття і т.д [3]. І навпаки,соціокультурні, духовні фактори можуть підсилити формаційний прогресекономіки і державно-правової сфери. У Європі протестантська церкваз її культом праці та трудової етики зіграла роль каталізаторакапіталістичної еволюції регіону та визрівання адекватних їйдержавно-правових начал.

Кожна держава стає полем боротьби двох видів впливу нанього: формаційного та цивілізаційного. Яка з них переможе, сказатизаздалегідь не можна. Саме з цим пов'язана багатоваріантність розвитку вдержавної та інших сферах суспільного життя.

Тому правильне розуміння співвідношення держави із соціально -економічним ладом передбачає використання обох підходів. Однакісторичний досвід державності показує, що жорстка прив'язкаприроди тієї чи іншої держави до соціально-економічної формації недає відповіді на багато питань.

У роботах А. Тойнбі, С. Хантінгтона та інших виділяються ті культурніі цивілізаційні критерії, які дозволяють класифікувати різнітипи держав. Наприклад, у С. Хантінгтона виділяються християнські,особливо православні, і мусульманські цивілізації, які, за прогнозом Хантінгтона вже увійшли до протистояння.

Такий підхід наповнює конкретним змістом такі категорії, як «Схід-Захід» і «Північ-Південь». Формаційні критерії мало що пояснюють усучасних державних протиборствах, внутрішньому розвиткуконкретної держави.