2.8.2. Оцінка антропогенної трансформованості ландшафтів

Натуральні ландшафти Волинського Полісся набули певних змін під впливом господарської діяльності людини. У першу чергу це проявилося у різкому скороченні площі лісів. У період з 1861 по 1914 роки площа лісів у межах Волинської губернії зменшилася з 41,9% до 25,4% (Цветков М.А., 1957). Крім того, змінився видовий склад лісової рослинності – на місці соснових і дубово-соснових лісів сформувалися березові.

Антропогенний вплив на лісову рослинність Волинського Полісся полягає також у здійсненні рубок головного користування, створенні штучних лісонасаджень. На лісові масиви впливає також меліорація і рекреація. Основним фактором зміни лучної рослинності є осушувальні меліорації і перевипас. Осушувальні меліорації пов’язані зі створенням складної і розгалуженої системи дренажних каналів та відповідної їм інфраструктури.

Ландшафтна структура зони мішаних лісів досить складна, ландшафтні утворення замають невеликі площі, є досить динамічними, що ускладнює використання їх у сільськогосподарському виробництві. Частина ландшафтів нестійкі і динамічні, часто змінюються морфологічно і просторово. Крім того, відмічається прояв несприятливих природних процесів – заболочування, перезволоження, дефляція, ерозія, карст, які також стримують розвиток антропогенної діяльності.

У межах місцевостей слабодренованих надзаплавних терас проведені обширні осушувальні меліорації, які сприяли розширенню посівних площ і підвищенню урожайності сільськогосподарських культур.

Річки, озера і підземні води Волинського Полісся використовуються для водозабезпечення населених пунктів, для рекреаційних цілей і розведення риби. Заплавні місцевості великих річок піддалися впливу осушувально-меліоративних робіт, що підтверджується густою мережею осушувальних каналів у заплавах річок Прип’яті, Турії і Стоходу (рис 3.8.6, 3.8.7).

Р ис. 3.8.6. Дренажны канали моренно-зандрової рівнини

Рис. 3.8.7. Дренажний канал як вид антропогенного меліоративного впливу

Загалом варто відзначити, що територія національного природного парку «Припять-Стохід» характеризується слабким ступенем антропогенного перетворення.

2.8.3. Відновлення корінних ландшафтів

Ландшафти є об’єктом різних видів природокористування і виконують при цьому певні функції у сфері виробничої чи невиробничої діяльності людини. Основні види природокористування у межах Волинського Полісся –землеробське, водогосподарське, лісогосподарське, селитебне і рекреаційне. Землеробство найтісніше пов’язане з природними умовами – якістю земель, гідрокліматичним режимом, характером та інтенсивністю несприятливих природних процесів. У межах Волинського Полісся землеробство розвинене на підвищеннях рельєфу у межах заплав і надзаплавних терас. При цьому у межах національного природного парку «Прип’ять-Стохід» інтенсивність землекористування можна охарактеризувати як помірну, яка в основному не призводить до суттєвої зміни корінних ландшафтів і, відповідно, не потребує відновлення корінних ландшафтів. Слід лише звернути увагу на відновлення натурального гідрологічного режиму озера Рогізне шляхом припинення скидів води насосною станцією з дренажних каналів.

Лісогосподарське природокористування є надзвичайно різноманітним, багатогалузевим і комплексним. Воно включає промислове використання деревини, збір ягід, грибів і лікувальних трав, має водоохоронне, рекреаційне і протиерозійне значення. Для відновлення корінних лісових ландшафтів Волинського Полісся доцільно здійснити детальний аналіз лісо рослинних умов території та аналіз давніх карт поширення типів лісу з метою штучного його відновлення у структурі і на площах, які відповідають натуральному.

Важливою проблемою у зоні мішаних лісів є ландшафтне обґрунтування проектів комплексної оптимізації природокористування з метою ефективного використання ландшафтів та належної їх охорони. Актуальною залишається задача по боротьбі з дефляцією піщаних масивів шляхом заліснення.