2.8.1. Колишня та сучасна ландшафтна структура
Колишня ландшафтна структура Волинського Полісся і території парку зокрема обумовлена в основному палеогеографічними умовами антропогену. Багаторазові зміни кліматичних умов, які характеризуються періодичними похолоданнями, діяльністю материкових льодовиків і талих вод, значне зволоження території сприяли формуванню морени, водно-льодовикових та алювіальних відкладів переважно піщаного складу, які стали материнською породою для дерново-підзолистих і болотних ґрунтів під хвойними і змішаними лісами.
Більша частина Полісся у період Дніпровського зледеніння була вкрита льодовиком. Внаслідок зледеніння формувалися моренно-зандрові рівнини, моренні пасма, ками, ози, зандрові і зандрово-алювіальні рівнини. Під впливом зледеніння і новітніх тектонічних рухів розвивалась і формувалась гідрографічна мережа. Під час зледеніння переважали річкові долини субширотного простирання, особливо уздовж краю льодовика. Ці древні долини відображені і в структурі сучасних ландшафтів.
Для льодовикової епохи характерні інтенсивні еолові процеси, які сприяли перевіюванню водно-льодовикових та алювіальних пісків, формуванню еолових форм рельєфу у межах Полісся. У міжльодовикові періоди формувалися ґрунти і торфовища, які тепер зустрічаються у викопному вигляді. За їх складом можна відновити зміни у рослинному і ґрунтовому покриві, а також у ландшафтах в цілому. Ландшафтні комплекси набули сучасного вигляду внаслідок тривалої еволюції, яка завершилася у голоцені. Домінантними ландшафтами на території парку були водно-льодовикові, субдомінантними – еолові. До рідкісних ландшафтів можна віднести викопні льодовикові ландшафти, представлені різноманітними пагорбами (озами, камами і друмлінами), а також вирівняні території зандрових рівнин.
Сучасні ландшафти Волинського Полісся сформувалися при безпосередній взаємодії геологічної будови, грунтотвірних порід, рельєфу, кліматичних і гідрологічних умов, рослинного і тваринного світу. Внаслідок складних взаємодій компонентів природи у межах Волинського Полісся розвинені різноманітні, переважно поліські ландшафтні комплекси, у розподілі яких спостерігаються певні закономірності.
Основні ландшафтні особливості Волинського Полісся полягають у значному поширенні крейдових відкладів, які залягають вище місцевих базисів ерозії і відіграють значну роль у формуванні саме ландшафтів; значному поширенні льодовикових форм рельєфу, які формують Волинське моренне пасмо; наявність карстових форм рельєфу, розвинутих у крейдових відкладах і представлених карстовими озерними котловинами, вирвами і карстовими джерелами; значне поширення долинних ландшафтів на широких заплавах і надзаплавних терасах річок Прип’ять, Стохід і Турья та їх притоків; більш теплий і вологий клімат у порівнянні з іншими ландшафтними областями; значний розвиток боліт і заболочених земель; наявність масивів дерново-карбонатних ґрунтів серед переважаючих дерново-підзолистих і болотних; значна залісненість з переважанням сосни, дуба, граба, берези, вільхи чорної.
Наймолодші ландшафтні комплекси – заплавні лучно-болотні ландшафти – приурочені до річкових заплав і займають значні площі по долинах річок Прип’ять, Стохід, Турья та їх приток (рис 3.8.3, 3.8.4). Цей найнижчий ландшафтний рівень займає переважну більшість території національного природного парку «Прип’ять-Стохід», де ширина заплави р. Прип’ять становить у середньому 3-5 км, подекуди збільшуючись до 10 км (Природа Украинской ССР).
Заплава р. Прип’ять (рис. 3.8.5) та її приток поділяється на два рівні: низька заплава – 0,5-2,0 метри над рівнем води і висока – до 2,0-3,0 метрів. Заплавні місцевості поширені по території Волинського Полісся на 10% території, у їх межах переважають лучні урочища з різнотравно-злаковим травостоєм. Значно поширеними є заболочені ділянки, багато стариць, озер, проток та складна мережа меандрів, особливо у межах низької заплави. У більшості заплав виділяються прируслові урочища, часто з чагарниковою рослинністю на піщаних ділянках, а також лучні урочища у центральних частинах заплаві притерасні заболочені урочища.
Рис. 3.8.3. Ділянка стариці р. Стохід
Рис. 3.8.4. Ландшафт низинного берега (р. Стохід)
Рис. 3.8.5 Загальний вигляд річища і заплави Прип’яті
Наступний ландшафтний рівень утворюють місцевості надзаплавних терас і древніх долин. У долині р. Прип’ять та її великих приток добре виражені дві надзаплавні тераси. Висота борової (першої) надзаплавної тераси становить у середньому 5-8, подекуди – до 12 метрів, а ширина 10-15км. Ландшафти представлені боровою місцевістю з дерново-слабопідзолистими ґрунтами під сухими боровими лісами. Тут часто зустрічаються піщані пасма, вали, дюни, перевіяні піски.
Основними місцевостями цього рівня є місцевості слабодренованих надзаплавних терас, вкритих слабопідзолистими супіщаними і дерново-глейовими ґрунтами, зайняті ріллею, луками, вільхово-осиковими лісами і болотами.